Володимир Янів: Суспільна функція Лісових Чортів у міжвоєнну добу

Лісові Чорти

Два джерела суспільної функції ЛЧ і Пласті й у громадському житті: а. Паралелізм дії ЛЧ; б. Синтеза безтурботности у формі і серйозності у суті.

Суспільна функція Пласту — соборницької організації з близько сімдесятилітньою традицією, ініційованої паралельно в рівній мірі за царату на центральних землях, що й в Австро-угорській монархії — загально знана і однодушно визнана. Звичайно, що її роля й питома вага були в різні періоди різні, але найбільший вплив на духову формацію нового покоління здобув Пласт у міжвоєнну добу, зокрема в перших десятьох роках своєї легальної дії під польською займанщиною, — до заборони організації польською адміністрацією (1921-30). На динаміці-рості вирішно заважило головним чином постання Українського Уладу Старших Пластунів (УУСП), який, з одного боку, запевнив унутрі кадр вихованих в організації інструкторів, і з другого — як певна спаяна світоглядом і діяльністю спільність — промінював назовні впливами насамперед на студентство, а враз з ним на ціле суспільство.

Розвиток Пласту немислимий без складових автономних звен — самостійних куренів з власними проводами, при чому інша була роля куренів у юнацтві, а інша в старшому пластунстві чи, згодом, у сеніораті.

Друга мандрівка Лісових Чортів

Друга мандрівка Лісових Чортів

У юнацтві курені в системі пластового самовиховання — розбуджуючи від наймолодших років суспільницький змисл молоді — були одночасно ідеальною школою майбутніх провідників, і курінні чи члени курінних проводів при переході з юнацтва до УУСП (чи до студентських організацій) скріплювали майже автоматично кадри активістів. Старшопластунські курені через “спеціалізацію” розділювали поміж собою окреслені завдання чи окремі сектори праці в Пласті: табірницто, розбудова економічного сектора, виховання новацтва, Село-Пласт, Рем—Пласт, “Водний” Пласт, плекання історичної традиції з опікою над історичними місцями; останнє завдання в’язалося часто з регіональними виховними завданнями — опіки над юнацтвом чи новацтвом даної пластової округи. Такий поділ цілком конкретних завдань та відповідальність за їх виконання з одночасним молодечим нахилом до суперничання стимулювали працю куренів і динамізували усе життя Пласту. Силою традиції й витвореного стилю життя подібна роля припала згодом і сеніорським куреням; однак вони в міжвоєнну добу ще не скристалізувалися, а їх роля проявилася щойно з відновленням діяльности в екзилі чи в діяспорі.

З різних причин передове місце між куренями припало “Лісовим Чортам”, які постали 1922, ще заки зформувався УУСП. І Як найстарший курінь, ЛЧ були одночасно найчисленнішим куренем. Створивши своєрідні приманливі для молоді звичаї, вони зуміли втримати впродовж десятиліть традицію, стосуючи, зрештою еластично, до свого “Кодексу” відповідну інтерпретацію, яка злагіднювала початкові наївності молодечої фантазії, але без затрати чару романтики юнацьких пригод. Мавши свою “спеціалізацію” (табірництво, зокрема опіка над юнацькими таборами на “Соколі“), яку репрезентував окремий референт у Верховній Пластовій Команді, ЛЧ ніколи не засклеплювалися у цій ділянці, а навпаки: вони видатно спричинилися до кристалізації ідейно-організаційного обличчя УУСП, ініціювали організацію ремісничого Пласту, мали провід пластової округи Львів-округа та Львів-місто, спричинювалися до розбудови пластової преси тощо.

Ця широко закреслена пластова діяльність вимагала незаперечно індивідуальностей, але вона й виробляла індивідуальності, що в свою чергу притягали до куреня найздібніші одиниці з юнацьких куренів, здебільша молодших колег з гімназійних часів. Числовий розріст при селективності у доборі мусів скріплювати внутрішню динаміку, коли то в гурті індивідуальностей щораз тяжче було проявитися і запевнити собі відповідне місце. Тому щораз частіше ЛЧ виявляються не тільки в Пласті, але й у громадському, загальному секторі. Це й має бути темою студії, бо синтеза громадського й пластового — дуже органічна — стала одною з основних ознак куреня. Тут указуємо на той аспект як на один з елементів, що через поширення зовнішньої дії серед усієї спільности і для громади здобував для куреня дальші симпатії. Синтеза пластової та громадської дії — одне з важливих джерел швидкого розвитку куреня.

Але характеристичнішою синтезою в житті ЛЧ і, мабуть, найбільше атракційною їх силою була сполука молодечої радости — на перший погляд безжурности, навіть легкодушности — і одночасно глибокої серйозности: сміху як форми — поваги як змісту. І коли в безжурності зближувалися між собою юнаки і в безпосередності забави злагіднювалися природні протиставлення індивідуальностей, тоді в усвідомленні завдань різьбилися характери. Не даром внутрішньо-інтимним самоокресленням Лісових Чортів була популярна назва “Фамілія”, що промовляла у перші роки однаково до сердець і до розуму, коли взаємна дружба скріплювала тверду службу.

Коли шукати за причинами того малощо не унікального сполучення двох полярних-протиставних настанов в одному гурті й одному часі, то незаперечно вони були в самих таки членах куреня, — у людях з різними ідейними настановами й практичними підходами, які, доповнюючи одні одних у співдії в молодих роках, вміли зжитися й навчитися бачити світ не тільки власними очима, але й глянути на нього очима друга. Незаперечно, що при нагромадженні індивідуальностей мусіла діяти також і природна інтелігенція (“лісова премудрість”) у формі такту, що сполучав штивний принципіялізм лісово-чортівських Дон Кіхотів з добросердним опортунізмом рідних Санчо Пансів: у Фамілії можна було уявити кожного, навіть для контрасту нецікаву одиницю, але у Фамілії не міг утриматися, хто не мав такту або хто хотів підкреслювати свої здібності чи заслуги. І вправді Фамілією керував десь здалека невидний “Люципер” з пильно утримуваним мітом авторитету, але єдности Фамілії не можна уявити без “Маршалка”, що зумів би своєчасно передбачити всі можливі внутрішні конфлікти і, скриваючи в глибині свої власні амбіції, злагіднювати амбіції “шляхтичів”.

Лісові Чорти

Лісові Чорти

Багато вияснює також момент “ставання”: Пласт, як самовиховна організація молоді, ріс і розвивався разом з тою молоддю, яка в ньому “самовиховувалась”. Пласт був виключною власністю членів — хлопців чи дівчат, юнаків чи юначок — молодих людей, що перемінювалися в мужчин і жінок. А кожна “власна” (“наша”) організація ангажує “цілу” людину, і вона, та людина, вкладає в її розвиток весь свій ентузіязм, всі мрії нерозчарованої життям істоти, яка вірить у шляхетність і дружбу. При заанґажуванні таких “цілих” одиниць їхня співдія призводить до природного “зливання”, до синтези.

Пригадаймо, що Улад Старших Пластунів потребував для свого скристалізування кількох років, коли наступали основні зміни, зумовлені самим “ставанням”, усвідомлюванням завдань, вишукуванням шляхів до їх здійснення, але й зовнішніми умовинами. А ці умовини були дуже скомпліковані, і вони з року на рік змінялися, так що нові хвилі молоді, які рік-у-рік вливалися до УУСП, завжди приносили з собою якусь основну зміну.

Ото ж, по-моєму, основним джерелом тієї унікальної синтези гаданої безтурботности і внутрішньої серйозности були різні наверствування людей, чи вірніше їх гуртів, з їхніми переживаннями, які їх різьбили та шліфували…

Джерело: Володимир Янів. Суспільна функція Лісових Чортів у міжвоєнну добу (1922-1939) і два джерела суспільної функції ЛЧ і Пласті й у громадському житті.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*