Степанів-Дашкевич Олена, хорунжа УСС

Олена Степанів

Народилася 7 грудня 1892 року в селі Вишнівчик, тепер Перемишлянського району на Львівщині, у священичій родині о. Івана Степаніва та Марії з Кунцевичів. У 1912 році вступила до Львівського університету на філософський факультет, але навчання перервала війна. У 1911 р. належала до таємного пластового гуртка Івана Чмоли. У серпні 1914 р. вступила до Леґіону Українських Січових Стрільців; як хорунжа УСС брала участь у боях на горі Маківці — героїчні подвиги відважних дівчат (Олени Степанів, Софії Галечко, Ганни Дмитерко) оспівані у багатьох стрілецьких піснях.

У 1915—1917 рр. Олена перебувала у російському полоні. Повернувшись до Львова, стала одним з організаторів Листопадового зриву. Пройшла бойовий шлях четаря УГА від Львова до Старокостянтинова. Через Румунію потрапила до Відня. Там закінчила університетські студії із ступенем доктора філософії.

Вийшла заміж за Романа Дашкевича, виховала сина Ярослава — видатного історика і мовознавця.

У 1912—1939 рр. (з перервами) працювала у Львові викладачем гімназії сс. Василіянок та організаційним референтом Ревізійного союзу українських кооператив, вела велику громадську та наукову діяльність.

Засновниця і опікунка куреня ч. 2 ім. Марти Борецької при гімназії сс. Василіянок у Львові.

Від 1944 р. завідувала відділом економічної географії Львівського відділення Інституту економіки АН УРСР, читала лекції в університеті та Торговельному інституті. Олена Степанів — авторка понад 75 праць (з яких надруковано лише 50), серед них спогади «Напередодні великих подій», довідник «Кооперативи здоров’я», монографії «Сучасний Львів» та «Трудові резерви Львівщини».

З приходом большевиків почалося переслідування Олени Степанів; її звільнено з роботи, а у 1949 р. заарештовано. Довгих сім років пробула у мордовських таборах і повернулася до Львова у 1956 році, але вже не мала здоров’я і можливості займатися науковою роботою.

Померла у Львові 11 липня 1963 року, похована на Личаківському цвинтарі.