Паньківський Степан-Іван, герой Листопадового чину

Степан Паньківський

Паньківський Степан-Іван, син Костя і Осипи Федак (6 липня 1899, м. Львів — 03.1919, між с. Родатичі та с. Вовчухи Городоцького р-ну Львівської обл.).

Член Пласту на Філії Академічної гімназії. (Львів). Член таємної «Драгоманівської організації молодіжі».

Після закінчення гімназії (1917) вступив до Леґіону УСС, вістун. Поручник УГА.

Навчався у Львівській політехніці. Належав до групи стрільців, що на наказ Д. Вітовського вивішувала український прапор на ратуші у Львові в ніч на 1 листопада 1918 р.

Загинув у бою з поляками — знайдений вбитим на залізничному насипу.

Степан Паньківський. Свідоцтво зрілости

Степан Паньківський. Свідоцтво зрілости

Некролог. Степан Паньківський

23 марта 1919. р. якийсь польський жовняр доручив посмертну картку Степана Паньківського – його матері з тим, що «… лежав убитий на торі в Радатичах…»

Тоді – під першим вражінням сумної вістки – нещасна мати не була в силі дещо більше довідатися, а опісля – надармо оголошувала в часописах, на дармо пошукувала в сльозах в Радатичах і Волчуках… Пропав безслідно…

Уроджений 6. липня 1899. у Львові – був гідним сином нашого заслуженого діяча бл. п. Костя Паньківського.

Знаємо його і як відзначаючого ученика філії акад. гімназії у Львові й як доброго товариша.

Знаємо його, як ідейного члена й діяльного провідника тайної Драгоманівської Організації Молодіжи (Д.О.М.)

Знаємо з 1917 року, як Українського січового стрільця, а де дальше надійного студента-техніка.

Серед сірої юрби нестолітних «тихолазів», тихих, смиренних, що то в свій час юрбою переходили школи й університети, якоюсь сірою масою стояли на академічних вічах, безумовно нерозуміли вартости праці, товариських зобов’язань і обов’язку – чувся він все не між своїми. Це був тип «нового чоловіка», характерний, який вже в 1910 р. Драгом. Орг. Молодіжи – веденій бл. п. Василем Даниловичем на ідеях Драгоманова научився дивити на світ тверезими очима, вірити у висновки своєї власної думки, в свою власну силу, свої закони, неоглядатись на чужий провід, чужу ласку, чужі ідеали.

При кінци жовтня 1918. р. – як У.С.С. – найшовся у відпусці у Львові. Брав чинну участь в подіях ночі на 1 падолиста 1918. Тоді судилось йому бути одним з тих двох, що вивісили блакитно-жовтий прапор на Львівській вежі ратушевій. Перебуваючи дальше у Львові з гідністю Усусуса патрулював і боровся по улицях рідного міста. Разом з иньшими уступив з него, облягав його і в однім з відступів поляг убитий або ранений добитий… «лежав убитий на торі в Радатичах…»

Лист автора некролога Степана Божика Романові Думі

П. Т.
Роман Дума
студ. інженерії
Львів
ул. Городецька б4/ІІ.

На відозву Тов-а «Основа» – друковану на днях в львівських укр. часописах – пересилаю Вам некролог мойого товариша б. студента техніка (виділу будови машин) Степана Паньківського, який згинув в боях коло Львова. – знимки не долучую, бо рівночасно такий самий некролог зі знимкою передаю редакції календара «Червона Калина» – де Ви в потребі будете могли випозичити не знимку, але вже готову клішу. –

З поважанням
Степан Божик
Угнів, дня 14. червня 1922 р.

Джерела:

  1. Гуцуляк М. Перший листопад 1918. — Київ, 1993. — С. 94;
  2. ЦДІАУЛ, ф. 374, оп. 1, спр. 53, арк. 1—3;
  3. Мартиролог українського Пласту


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*