Олег Ольжич: Виховання молоді

Новацький табір в Аргентині

Націоналістичне виховання молодого покоління має на меті виплекати гармонійний, суцільний та сильний тип людини-українця. Основною рисою цього виховання є національність змісту і форми, позначена світоглядовою чіткістю та натугою чуттєво-морального моменту, характеристичними для націоналізму.

Ходить, отже, про виховання за напрямними і в підсонні героїчної національної культури.

Освітній матеріял в націоналістичній педагогіці є достосований і підпорядкований етично-виховним завданням. Це не «освіта для освіти», а використання знання для формування духового типу і характеру та озброєння знання — для життєвої боротьби. Виховання від дошкільного віку і до повноліття має становити одну розвиткову лінію та продуману систему. В ній повинно себе взаємно доповнювати виховання хатнє, яке обумовлюється відповідною освітою і допомогою батькам, виховання шкільне (дитячий садок, народня і середня, зглядно теж висока школа), виховна система молодечих формацій та всі інші суспільні виховні чинники (дитяча преса і книжка, дитячий театр, кіно і т. д.).

Український нарід має вже століттями, а зокрема протягом останніх 20 літ, свою молодь предметом найпотворнішого викривлювання. Лише незначна частина його молодої генерації має змогу зазнати національного виховання. Тим більша увага повинна бути присвячена цій ділянці, де правильна постановка та здобутий досвід необхідні для майбутньої організації її в усій ширині на українських землях.

Дошкілля

В основі дошкільного виховання повинна лежати народність як підвалина національної культури взагалі. В цьому віці (4—7 р.) дитина має засвоїти ті своєрідності національного світовідчуття, які будуть її визначати на ціле життя. Увесь матеріял, який вона діставатиме в цей вік — у хаті чи в дитячому садку,— повинен бути глибоко та стилево дібраний під цим оглядом.

Початком цього є вже цяцька, якою дитина бавиться і яка не має становити дисонансу до загального тону світу дитини. Народні дитячі гри та забави становлять так само багатий і вдячний матеріял. Багато з них супроводиться піснею і стоїть на межі танку, та, як він сам, має бути широко застосований.

Народня пісня в цьому віці полишає особливо глибокий слід у душі дитини та навіки зв’язує її з національною стихією. Пісня та інструментальна народня музика мусить огортати все щоденне життя дитини.

Образотворчі засоби у вихованні — образ, ілюстрація, малювання, ручні роботи і т. д. — так само повинні мати національний характер. Зокрема потрібно застосувати в них елемент народнього стилю, особливо в орнаментиці.

Дитячий театр та «вертеп» (ляльковий театр) може мати велике виховне значення. Треба, одначе, дбати, щоб її репертуар був під оглядом змісту і стилю на відповідному рівні та достосований до загальних напрямних виховання в цьому віці Вимести належить без жалю з ужитку 90% дотеперішнього нашого дитячого репертуару, що є кічем та мотлохом, позбавленим національного характеру, літературної вартости і всякого смаку; до того ще писаним нелюдським язичієм.

Нарешті остання, найбільша, ділянка виховного матеріялу — це слово, слухане і читане. Народня словесність достарчає тут пребагатого скарбу з царини приказки, байки, казки, переказу. Все, придатне для розуміння дитини, якнайповніше має бути подане їй до засвоєння. Матеріял цей формуватиме, зокрема, її поправну та чисту мову.

Літературні українські твори, як лектура — вірш, казка, оповідання, мають бути дібрані дуже дбайливо під оглядом змісту, стилю і мови. Зокрема добрі є наші класики, звичайно в межах розуміння дитини.
Лектуру з чужинних літератур можна вводити тільки у відповідній пропорції та за дбайливим вибором — лише класичні та справді вартісні твори,— щоб національна стихія у формуванні духа і фантазії дитини мала безумовну перевагу. Зокрема, дбати треба про чисту українську мову таких перекладів.

Доріст

Виховання у віці доростання (8—14 р.) під оглядом матеріялу стоїть під знаком наголосу на історичну традицію українського народу з її героїкою та романтикою. Це, отже, в першій мірі Княжа і Козацька доба.
Крім школи, де дитина здобуває в цей вік основи своїх загальних знань та відомостей з українознавства, вона повно включається в гуртове життя своїх однолітків у лавах доро-стової організації.

У нас нема одностайного типу цієї організації. На Західніх окраїнах це ще нефоремні «відділи виховання молоді». Пласт європейської еміграції, ріжного роду гурти доросту при школах та відділах Українських Молодих Націоналістів за океаном. Єдина одностайна організація — це програма майбутнього. Але вже тепер має йти праця для уодностайнення виховання доросту, коли не у формах, то у змісті роботи, що повинна творити струнку систему.

Щодо матеріялу, то тут знову народня музика і танок відіграватимуть далі свою національно-виховну ролю. Зокрема це відноситься до історичної пісні (колядка, козацька пісня, дума), до обряду, а саме річного циклю, який дає багаті можливості для всякого роду масових імпрез, ігрищ, змагань і т. п.

Історичні елементи стилю в образотворчому мистецтві, архітектурі, театрі і письменстві мусять бути уприступнені дитині в школі. Романтику і героїку Княжої доби та Козаччини — наближує лектура виїмків з українських літописів (у перекладах), історичні оповідання, повісті тощо. У цьому віці дитина пізнає в основних зарисах, з приступною її розумінню вибору, теж живе українське письменство.

Лектура з чужих літератур уводить у світ дитини в належнім відношенні класичний матеріял з цієї ділянки. Зокрема, добра природнича белетристика твердого, активного духу (Сетон-Томпсон, Лонг, Робертс, Кіплінг), література мандрівницька, пригодницька та історична, як теж популярно-наукова література природознавства, історії, культури тощо. Дбати, щоб засвоюваний матеріял був беззглядно вартісний та виховний; виключити все, що може розкладово відбитися на дитині (еротичний елемент, кримінальна тематика і т. п.).

Юнацтво

В юнацькому віці (15—18 р.) відбувається остаточне формування особистости і характеру. Це найвідповідальніший відтинок виховної роботи над молоддю.

У школі в цей час юнак дістає завершення свого загального знання та повний образ української національної традиції, знання своєї землі, історії, цілість історії літератури тощо. У молодечій організації, яка має бути продовженням виховної системи доросту (тепер — «відділи молоді» на З.О., Пласт, М. У. Н. і т. п.), дістає він оформлення в першій мірі під оглядом світоглядово-моральним та фізичним. Лектура і самостійна праця юнака над собою в цьому віці формує його інтелектуальне та естетичне виховання. (Виелімінувати все, що звертає думку від високого до низьких інстинктів).

В цьому віці розбудженого інтелекту, шукань та героїчного пориву юнак має жити вже повно у світі сучасности і дійсности. В музиці, театрі, лектурі з джерел культурно-історичних праць пізнає він тепер до кінця глибини національної культурної спадщини. Зі світового письменства озна-йомлюється з його класиками (важливий при тім їх відповідний добір і насвітлення), як рівно ж з класиками музики, образотворчого мистецтва і театру. Культурно-історична та суспільнознавча лектура дає йому перспективу історичного розвитку людства. Природнича — розкриває перед ним істоту світобудови та шляхи його власної творчої експансії в житті.

Спорт є невід’ємною частиною загальної програми виховання юнацтва.

Юнак готує себе до практичного творчого життя як зрілий громадянин-націоналіст, повна людина і будівничий в одній з ділянок життя.

Виховання студентської молоді носить спеціяльний характер, маючи на меті більш практичне суспільно-ідеологічне формування одиниці-фаховця, і ми про нього тут не говоритимемо.

Джерело:  О. К. (Олег Кандиба)// Альманах “Сурми”, 1941. С. 111—114 (передрук за: О. Ольжич. Незнаному воякові. Заповідане живим. Київ, 1994. С. 134—138).


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*