о. Любомир Гузар: Думки про Пласт в нових обставинах

Любомир Гузар, 1950

Коли приглянемося пластовому життю, то можемо легко спостерегти, що Пласт не розвивається блискучо в Америці. В порівнянні з його розвитком на рідних землях, здається, що Пласт, в зударі з американським способом життя, попав у застій.

В уяві старших громадян слово “Пласт” викликує милі спомини про славне минуле, в доростаючому поколінні воно не збуджує одушевлення й почуття гордости в членів, ані не розпалює зависти в не-членів.

Реакція одних і других вказує, що Пласт мусить ще багато зробити, щоб вповні розгорнути працю в нових обставинах.

Хто тільки щиро заінтересований в розвиту Пласту, чи взагалі в здоровому вихованні нашої молоді, мусить поставити собі питання,чому Пласт перестав захоплювати широкі круги нашої молоді. В Пласті, як і в кожній іншій організації, мусимо розрізнити ідею і її реалізування.

Тому повище питання треба властиво розбити на дві частини, в першій – запитуючи про вартість ідеї, а в другій – про її життєздатність у даних умовинах.

Відносно пластової ідеї не можемо мати жадних застережень, бо за десятки років свого існування вона апробована і піддержувана різними дуже поважними виховними чинниками багатьох народів. Сам факт, що її могли прийняти і примінити до своїх обставин так дуже відмінні нації, свідчить про її тісний зв’язок з основними засадами й вимогами всіх людей, ким би вони не були і де б вони не жили. Тут не зашкодить нам пригадати собі також, що кожний нарід приймаючи ідею скавтінґу, яку оформив Бейден-Павелл, надав їй сильнішу чи слабшу національну закраску. Отже можемо зробити висновок, що

пластова ідея є в повному співзвуці з природними законами, що за пляном Творця управляють життям одиниць і спільнот.

Український Пласт, що приніс стільки користи нашому народові в перших десятках років свого існування, зменшив темп свого розвитку. Не можна звалювати вину за це на пластову ідею, бо як ми вже повище згадували, вона, випробована різними життєвими бурями й негодами, ператривала й найбільш критичні моменти нашої новітньої історії.

Залишається нам друга альтернатива: невластиве примінення пластової ідеї до специфічних обставин і умовин нашого хиття в Америці.

В нашому житті мусіли зайти якісь дуже глибокі зміни, на які мало хто звернув належну увагу. Те, що двадцять літ тому було нам вповні вистачаючим, сьогодні виявляє певні недостачі. Коли говоримо про зміни, то це не значить, що ми погоджуємося з твердженнями деяких громадян, що наша молодь є “звихнена”, що вона не має жадного прив’язання до своєї країни, що вона не виказує належної пошани для наших вікових традицій. Такі закиди побудовані на поодиноких випадках і походять від людей, яких світогляд і мірило життя починається і кінчиться виключно на їхніх особистих переживаннях, з часів їхньої власної молодости.

Українська молодь в основі є здорова і то під багатьма оглядами; особливо під оглядом моралі наша молодь стоїть значно вище молоді інших народів, з якою їй доводиться часто зустрічатися. Але її зацікавлення є відмінні від тих, що займали уми їхніх однолітків в останніх десятиліттях минулого і в перших роках нашого століття.

Сучасна молодь не зазнала на своїх плечах переслідувань різних окупантів, не переживала хвилин щастя державної незалежности, й окрім того не має безпосередніх, особистих звязків з Україною. А на таких співчинниках виростав теперішний сеніорат. Наша молодь, як і кожна інша доростаюча молодь, цікавиться і живе своїм довкіллям. Для неї час і обставини, серед яких зроджувалася наша пластова ідея є історією, яка може впливати на розум, але не має цього прямого, життєвого імпульсу, так необхідного, щоб людину пірвати до чину.

На нашу думку, повільний розвій пластового життя на американських землях можна до великої міри пояснити хибним підходом до доростаючої молоді. Ми часто вдаряємо по невідповідно настроєній чуттєвій струні душі молодшого покоління і повстає, на жаль, небажаний дисонанс. Ми мусимо шукати за тим, що промовляло б до душі наших хлопців і дівчат, і по можливості наших сил ми повинні старатися його якнайбільше ототожнювати з українською дійсністю й проблематикою.

Пласт у своїй первісній стадії мав зовсім інші потреби, інше середовище й інші переживання — головно переслідування зі сторони польських властей на галицьких землях — з якими сучасна молодь, вихована в інших обставинах, не завжди може належно співчувати. Як можна цьому зарадити? На наш погляд Пласт треба звільнити від стисло місцевих і часових обмежень, видвигнути в ньому особливо такі моменти, які захоплювали б нашу молодь, та які ставили б підставу для солідного національного виховання.

Хто це мав би зробити? Автор цих рядків є вповні свідомий того, яке це тяжке завдання. Але він також переконаний, що щир0 піддані пластуни зможуть перевести глибокі студії над методами пластового виховання, над середовищем, в якому наша молодь обертається, над підходами, якими можна здобути вступ до її сердець, та подати конкретні напрямні. Така праця, хоча б вона вимагала багато посвяти, мала б далеко сягле значення для Пласту на американській землі. Пласт дав стільки українському народові, що було б величезною і прямо непростимою втратою коли б ми дозволили йому знидіти і з за браку допливу доросту.

Хоча стан є дуже поважний, але ще не є безнадійний, якщо скоро пічнемо свою обнову, то доживемо хвилини, коли наш Пласт викаже свою повну життєздатність на еміграції і допоможе виховати нові кадри свідомих і готових до чину українців — гідних синів своїх славних батьків.

Стара і Молода Калина під час Пластового З'їзду, 1950

Стара і Молода Калина під час Пластового З’їзду, 1950

Джерело: Вісті Курінної Канцелярії Червоної Калини, ювілейне видання з нагоди 50-ліття Пласту, Пластовий музей, Парма, Огайо, США.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*