Мирон Федусевич: Декада Пластового Руху в Австралії

Булава уповноваженого ГПС на Австралію: М. Шевчик, Я. Андрухович, Р. Олесницький, Е. Гурко, Аделаїда, 1950.

Початки

31 жовтня 1958 р. проминуло десять років, як до табору Батгурст в Новій Південній Валії прибув пл. сен. інж. Р. Олесницький, уповноважений Головною Пластовою Старшиною в Німеччині, щоб на новому, незнаному нам суходолі продовжувати українське пластування.

Не легке це було діло в різних осередках чужої країни, без своєї преси та українських організацій, “відкривати” досвідних пластунів, нав’язувати з ними особистий чи тільки кореспонденційний контакт і так промощувати перші стежки для юнацтва та новацтва. На щастя щораз більше зголошувалось пластових ентузіастів на “службу Батьківщині”, щоб закладати одночасно найконечніші перші українські установи.

Оформлення

В грудні 1948 р. уповноважений зголосився в Сіднеї до Головної Команди австралійських скавтів, щоб зареєструвати “Пласт”, як українську скавтову організацію. Тодішні і пізніші переговори переконали нас, що австралійський скавтовий союз, кермуючись англійським законом, не хоче признати недержавних пластунів, хоч радо прийме до свого уладу чужих скавтів, але як австралійців. Отже українським пластунам треба було: або віддатися під покров окремої для них української установи, або перемінитися у якесь спортово-туристичне товариство, або вкінці подумати про власний устав як самостійного пластового уладу.

По довгих роздумах та спробах зупиннились на останньому і 8 травня 1950 р. інж. Р. Олесницький, під своєю кермою створив І. Крайовий Пластовий Провід, у склад якого, крім нього, увійшли: як секретар пл. сен. д-р Є. Гурко, орган. реф. пл. сен. Я. Андрухович і фінансовий референт пл. сен. М. Шевчик. Незабаром д-р Є. Гурко на основі тимчасового правильника розробив перший статут, який опісля узгіднено уставами “Пласту” в Америці й Канаді та напрямними Гол. Пл. Булави, поширено на IV Крайовому З’їзді та вкінці затверджено на V. Кр. З’їзді в Мельбурні.

Крайовий Провід

В 1951 р. в Сіднеї вибрано першу Крайову Старшину, яку ще очолював пл. сен. Р. Олесницький з Аделаїди, а наступним головою був д-р Є. Бурачинський. На третьому з’їзді в Мельбурні 1954 року вирішено перенести осідок КПС до Сіднею і тоді став головою пл. сен. мґр. М. Маренін. За його каденції завершено організаційну сітку Пласту в Австралії, наладнано зв’язок між станицями та започатковано вишкіл пл. внховників. Від 1956 р. очолює Кр. Пл. Старшину пл. сен. сотн. А. Жуківський – а Кр. Пласт. Раду пл. сен. М. Маренін, якому на останньому з’їзді з березня 1959 р. прийшов на зміну пл. сен. інж. М. Осідач. Останній Крайовий З’їзд виявив рекордово найбільше число умандатованих представників та дуже живу дискусію над загально-пластовими проблемами.

Булава уповноваженого ГПС на Австралію: М. Шевчик, Я. Андрухович, Р. Олесницький, Е. Гурко, Аделаїда, 1950.

Булава уповноваженого ГПС на Австралію: М. Шевчик, Я. Андрухович, Р. Олесницький, Е. Гурко, Аделаїда, 1950.

Пластування по осередках

Південна Австралія: В травні 1949 року до табору Вудсайд прибули ще на кораблі зорганізовані новаки під опікою сеньйорів. Попри Крайовий Провід в Аделаїді, створився там у січні 1950 р. пл. осередок, в якому 25.11.1951 року вибрано першу Станичну Старшину з пл. сен. М. Шевчиком на чолі. З черги провадили цю станицю пл. сен. Г. Василюк, інж. Р Олесницький – а тепер пл. сен. інж. Б. Соловій. В 1952 р. розпочалися плянова праця з 41 членами, з першими прогульками, частими таборами, яких було 6, при чому старші пластуни(-нки) виявилися знаменитими виховниками. Праця в тому осередку проходила дуже систематично в усіх уладах і там уже наростають на зміну старшим молоді провідники.

Станиця в Аделаїді має тепер 144 членів (77 нов., 45 юн., 6 ст. пл., 16 сеньйорів).

Вікторія: У вересні 1949 р. за ініцятивою пл. сен. інж. М. Осідача під проводом ст. пл-ки З. Осідач твориться гурток “Маки” в Конвенті Ґуд (Шепард), а вже 19 листопада започатковано пл. станицю в Мельбурні і від того часу тамошній Пласт бере передову участь в зорганізованому житті українців у Вікторії. Від 1951 р. очолює станицю ст. пл. Цабанюк, згодом Поперечний, ст. пл. Н. Грушецький, ст. пл. Іг. Гриневич, інж. Ю. Семків. Від 1953 р. розпочалася оживлена діяльність між юначками та новачками завдяки вісьмом визначним пластункам, яких “душею” була пл. сен. Оксана Тарнавська. Між пластунами в минулих роках виявив багато енергії пл. сен. Іг. Гриневич, пл. сен. Р. Шкандрій та інші. Через це станиця в Мельбурні проявила дуже оригінальну та інтересну діяльність у численних помислових імпрезах, сценічних виставах, святкуваннях релігійних і національних обходів, забавах та інших вечорах.

Та перш за все треба підкреслити серйозне пластування з прогульками та 8 таборами з яких перший відбувся 1950 року в Розбаді, в 1953 р. присвячений пам’яті визначного пластуна Р. Шухевича, здобутих вищих ступнів у пласту – 1957 р. на “Ювілейній Зустрічі” в Севіл та ін.

Діяльність у Мельбурні – всестороння та продуктивна, бо й назовні проявилась великим числом здобутих вищих станів у пластуванні та небуденних відзначень – а це все завдяки дружній праці виховників та молодого проводу, що ще недавно в Европі відбував юнацьку заправу.

Стан станиці в Мельбурні тепер: 213 членів (105 нов., 76 юн.. 20 ст. пл., 12 сеньйорів).

Нова Південна Валія: Ще в таборі Ковра 18.10.1949 р. заходом пл. сен. мґр. І. Пеленської та пл. сен. мґр-а Яр. Кужиля відбулися станичні сходини. В таборі Батгурст велася пластова діяльність під проводом пл. сен. Є. Козьолковської. Сідней стає осередком пластової округи щойно в травні 1950 року, зчасом обласною станицею під кермою пл. сен. Ол. Коржанівського, пл. сен. Ол. Якубовського, згодом пл. сен. В. Гладкого, пл. сен. Т. Триша, пл. сен. Яр. Кужиля (двічі) і останньо пл. сен. М. Свідерського.

У сіднейській станиці, так само як і в інших, усю працю над молоддю спиняє надто велике розсіяння наших поселенців по безмежних просторах Великого Сіднею, а при тому відносно мале число виховників, хоч Сідней поважним числом пл. сеньйорів перевищує всі інші осередки.

Попри програмову працю над новацтвом та юнацтвом таких пл. сеньйорів як Є. Козьолковська, Н. Жуківська, Д. Зарицька, Ол. Якубовського та молодших треба підкреслити намагання станиці прищепити пласт. молоді традицію в щорічних обходах пласт. свят. Юрія та Покрову П.Д.М. та участю молоді в загальних національних святкуваннях. Інші вияви пластового життя це прапорове свято, товариські прогульки, збірні відвідування музею, фестини на власній площі, улаштовування з іншими установами “Маланки”, вечір колядок і гагілок і танкові розваги. На окрему згадку заслуговують табори, яких було 7, а з них 3 з вишкільними курсами та вправами. До цього треба дочислити і спортові змагання проведені з іншонаціональними скавтами.

Станиця в Сіднеї багато енергії зужила на закупно та розбудову пластової площі в Інґлебурні, названій “Холодним Яром”. Заслуга в цьому головно пл. сен. Р. Теодоровича, пл. сен. Р. Драґана, пл. сен. М. Мареніна і інших та членів “Приятелів Пласту”, зокрема інж. М. Строкона.
Пластова станиця в Сіднеї сьогодні має 231 членів (66 нов., 106 юн., 22 ст. пл., 37 сен.).

Округа Кенбера: В половині 1949 року пл. сен. інж В. Турчик зорганізував там гурток “Кукабурівців”, сьогодні вже нечинний, бо його члени роз’їхалися в різні сторони. Є там ще т. зв. одинцеві пластуни, зв’язані з Сіднеєм.

В інших округах, як в Зах. Австралії та в Квінслянді спорадично зав’язувалися пл. гуртки, то знову розв’язувалися. В Брізбені пластунки З. Осідач та Т. Максим’юк покликали до життя станицю, яка тепер не діє.

В цілій Австралії начислює Пласт 593 членів у всіх уладах, з цього 5 одинцевих.

Зв’язки з іншими скавтами

Взаємини з австралійськими скавтами підтримується спорадично, більше індивідуально. Зате в 1954 році оформився Союз скавтів з-поза залізної заслони, до якого належать естонці, латвійці, литовці, угорці, росіяни та українці. Контакт з оцими скавтами нав’язано за порозумінням з Головною Пластовою Булавою в Америці, як командою “Конференції Українських Пластових Організацій” цілого світу. Також у цьогорічному світовому джемборі на Філіппінах візьме участь чотирьох українських пластунів з Австралії.

Табір УСП ім. Тараса Чупринки, Вікторія, 1950

Табір УСП ім. Тараса Чупринки, Вікторія, 1950

Серед рідного довкілля

Згідно з начальним обов’язком: “Бог і Україна” – пластуни тісно співдіють з українською Церквою, рідними школами та українськими громадськими установами. Наше священство дуже радо спішить з духовною допомогою Пластові при всяких нагодах так, як обов’язком пластових уладів є бувати на т. зв. щомісячних пластових Богослуженнях. Свою відданість рідній Церкві виявляли пластуни також при нагоді вітання наших Владик, які знову зі своєї сторони передавали Пластові своє благословення на Крайові З’їзди та окремі торжества.

Всюди видно тісну співпрацю Пласту з українськими установами, головно при національних обходах – а пластові представники дуже часто заанґажовані в праці по громадських установах, у яких займають чільні становища.

Пластові думки та видання

На різних сходинах, зборах та з’їздах крім звичайних організаційних та мериторичних проблем виринали численні інші злободенні питання чи сумніви, які насунула нова для Пласту дійсність на чужині. В першу чергу всі змагання пластового проводу разом з заходами інших наших організацій були звернені на те, щоб якнайбільше молоді зберегти для українства, коли б навіть не вдавалося шкільними та пластовими методами задовільно засвоїти юнацтву те, що звемо українознавством. Існує проблема, як погодити державну лояльність з національною свідомістю, а навіть гордістю у противазі до безоглядних асиміляційних намагань.

Дуже важливе, як у Пласті зберегти конечну елітарність через проби та іспити щоб не попасти в скоропроминальну – а таку запальну – “масівку”, коли б занадто упрошено закон, чи злагіднено вимоги. Бо нові часи таки допомагають змодернізовання чи оновлення пластових вимог так само, як і скомплікована на чужині організація Пласту вимагає легшої, зручнішої конструкції. Але найважніше, щоб молодь з Пласту виносила для дальшої праці в громадянстві конструктивні цінності, ціпкий особистий характер, без упереджень до будь-яких переконань чи партійних нахилів, пам’ятаючи над усе, що обов’язком доброго громадянина бути корисним для цілого свого суспільства.

Ці всі думки більше або менше пробиваються з пластових видань що появляються в Америці як “Молоде Життя”, “Пластовий Шлях”, “Готуйсь!”, “Пластові Вісті Головної Пл. Булави”, “Пластовий Меркурій”, “В дорогу з юнацтвом” і інші. Тут в Австралії розпорошені пластові частини, крім вище наведених видань, вимагали від самого початку порад і вказівок радше місцевого характеру. Тому вже в перших роках стали видавати: пл. сен. Яр. Кужиль (Сідней) “Інформаційний Листок”, згодом “Ватру”, пл. сен. Яр. Андрухович (Аделаїда) “Відозву до батьків”, пл. сен. М. Осідач (Мельбурн) “Пласт. Сторінку в “Громадському Голосі”, пл сен. А. Жуківський “Гутірки Старого Ведмедя” в “Єдності”. Окремо стали появлятись “Пластові Сторінки” та поодинокі відомості в наших часописах “Вільна Думка”, “Єдність” та “Українець в Австралії”. Крайова Пл. Старшина спорадично випускає свій “Вісник” та деякі підручні поучники. Деколи роблять це поодинокі пл. частини, як напр. в Мельбурні через назву “Клича Скобів” чи “Матеріалів для виховників”.

Табір "Верховина", комендант Мирослав Шевчик, 1955-1956

Табір “Верховина”, комендант Мирослав Шевчик, 1955-1956

Приятелі Пласту

Не був би повний огляд Пластово Руху за останніх 10 літ, коли б не згадано в усіх станицях значної діяльности товариств “Приятелів Пласту”. Вони хоч не входять у число пластових уладів, то як з’єднання батьків та прихильників пластової молоді перебирають на себе ролю найщиріших опікунів Пласту.

Діяльність цих товариств дуже різновидна та одночасно дуже корисна для розвитку всіх удадів. Початок до основування цих з’єднань на терені Австралії дав Мельбурн, де між основниками “Приятелів Пласту” був о. П. Смаль, який щиро зайнявся пластовою молоддю, але, на жаль, дуже швидко приневолений був покинути цей континент. Велика праця численних охочих і метких членів “Приятелів Пласту” по всіх станицях заслуговує на те, щоб їм присвятити окрему, статтю, в якій можна би згадати заслуги бодай найдіяльніших з них, коли в обмежених рямках цього огляду з 10-ліття Пласту голі це задовільно з’ясувати.

Джерело: Мирон Федусевич. Декада Пластового Руху в Австралії. Вільна думка. – 1959. – Ч. 28-29 (520-521). – С. 10. Газетна публікація зберігається в Пластовому музеї, Парма, Огайо, США.

Підготовка тексту: пл.сен. Юрій Юзич, ОЗО, ст.пл. Андрій Ребрик, ЦМ. Фото взято з Альманаху 100-ліття Пласту.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*