Демків Іван, фармацевт (спогади)

Іван Демків, син Миколи, народився у Звертові 12 липня 1911 року. Навчався в Академічній гімназії у Львові (закінчив матурою 1933 року). Належав до 1 куреня ім. Петра Конашевича-Сагайдачного (гурток “Лев”). Відійшов у Вічність 12(13) серпня 2005 року.

Спогади Івана Демківа записав 1990 року Любомир Довбуш.

* * *

Я пластував, будучи учнем Академічної гімназії з 1927 по 1930 рік. Вступив у гурток «Льви». Нашим курінним був пластун Косач. Після нього курінним був Андрій Пясецький, після Андрія – Західний. Знаю, що в тридцятих роках пластун Західний виїхав на Східну Україну, де його замордували сталінські кати. Наш курінь носив хустки малинового кольору, скаутський однострій. Головним убором був скаутський капелюх. На капелюсі спереду ми носили скаутську лелійку без тризуба, але називали себе поукраїнськи – пластунами, а нашу організацію – «Пласт».

В гуртку «Льви», де я пластував, гуртовим був Микола Скаб. Знаю, що він родом з Равського повіту. Пізніше він закінчив стоматологію, виїхав за кордон. Студенти медицини носили в ті часи темно-бордові мазепинки з відзнакою спереду, якою – не пам’ятаю.

В філії Академічної гімназії, котра знаходилась в Народному домі, був 7-й курінь. В нашій гімназії був ще, як не помиляюсь, 51 курінь. Він носив оранжеві хустини. З Львівських куренів пам’ятаю ще робітничий. Він носив зелені хустки і мав № 4. Це були пластуни ремісничих шкіл, майбутні фахівці. В нашій гімназії кожен гурток пластунів мав свій приписний колір, відповідно назви. Мій гурток носив 4 стяжки, пришиті під лівим нараменником. 2 стяжки мали жовтий колір, дві других – фіолетовий. Довжина стяжок була десь 15 см, а ширина – 5 см. Жовто-фіолетовий колір – колір Лева.

Моїм професором був Ол. Тисовський. Я його дуже любив за його вчительську доброту, як і він, здається, мене, бо показував мені цікаві біологічні препарати під мікроскопом.

З цікавих підприємств Краєвого Пласту пам’ятаю Свята Весни, на котрі ми приходили весною чи на початку літа. Свято відбувалось за Львовом, за Брюховицько-Голоською рогачкою, в лісі. Це місце називалось «Сагара» і недалеко було озерце. На наше Свято Весни з’їзджались курені Львіського коша. Добре пам’ятаю курені «Чорноморці», «Лісові Чорти», «Залізні Остроги». Це були курені старших пластунів. Вони носили хустки темно-синіх кольорів. Дівочі курені носили хустки лагідного фіолетового кольору (лілійового).

На Свято Весни приїжджав і комендант Пласту – Северин Левицький. Він відвідав нас якраз тоді, коли ми виконували вправи на воді, в озері. Заходили в озеро клином, а потім ставали в лаву, робили різні вправи. Пам’ятаю, що юнацькі курені мали, кожен окремо, свій колір хустини. Кожен гурток юнаків мав свою гурткову хоруговку в формі двораменного трикутника. Наш гурток мав хоруговку, де на білому полотні була нашита чорна сильветка голови Лева.

З видних людей-пластунів згадую Яніва, з уладу УСП – «Лісового Чорта». Він писав гарні вірші. Був плечистий, дужий, трохи сивий… Пам’ятаю сім’ю Коновальців з нашого села Зашків. Батько Євгена був учителем Народної школи. Євген спочатку вчився у цій школі, а потім пішов до гімназії.

Наша домівка «Пласту» знаходилась у Львові, по вул. Бляхарській, на першому поверсі. Ми там збирались на сходини. Було тут багато столів, за якими кожен гурток міг собі зібратися окремо. Тут проводились і курінні збори, виставляли кінофільми про Т.Г. Шевченка, вироблені на Сході.

Пласт виробив в мені характер, витримку і розум. Все життя і тепер я не порушую присяги. До нині не п’ю алкогольних напитків і навіть на весіллях, котрих мав у своїй сім’ї вже чотири. За Пластом я до нині тужу.

До нинішнього дня тримаю контакт з своїм колегою, однолітком-пластуном Кіт Іваном. Зараз він є в Бельгії. Ми разом пішли в гімназію з села Звертова. Кіт Іван був пластуном 51-го куріня.

Пам’ятаю, що дівчата з УСП носили шоломи, пошиті з матеріалу. «Шоломи кн. Осмомисла».

В гімназіяльні роки я вступив в ОУН. Це було тоді, коли я навчався у 7-му гімназіяльному класі. Одного разу підійшов до мене Олекса Цибрівський з 7-го класу гімназії і запропонував вступити в нашу патріотичну організацію ОУН, ціль якої була боротьба з Польщею і більшовизмом.

Структура організації була конспіративна. Ми діяли в осередках , що звалися трійки, других трійок ми не знали. На зв’язок виходили через гасло (пароль). Перші завдання були прості: вивчити і запам’ятати всі прохідні брами на вулицях Львова, знімати з дверей, у певних кварталах міста, у поляків, візитівки з дверей, збір і відчити з легальної і нелегальної літератури під голим небом.

Конспірація була настільки ефективна, що колись когось поліція лапала, то ніхто не міг видати керівників, бо їх ніхто не знав, в протилежність проводові, який знав свої осередки.

Після гімназії я став аптекарем. В селі заложив «Просвіту» і товариство «Луг». Головою «Лугу» у Львові і в краю був Дашкевич. Тепер, у 1990 році, організував школярів с.Зашків у гурток «Пласт» і проваджу у Львів, у домівку Пласту, як і 60-63 роки назад…


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*