Д. Пісецький, В. Гординська: Гриць Пісецький – Цуньо (спогади)

Григорій Пісецький

Родинне, здрібніле ім’я Гриця Пісецького — Цуньо. І таким звали його не лише товариші гімназії, а й усі пластуни.

Гриць прийшов на світ 12 лютого 1907 року в родині о. Івана й Ольги з дому Бачинських зі Стрия, в Корневі городенського повіту, де його батько був парохом. Початкову школу закінчив у рідному селі, а середню освіту у станиславівській гімназії матурою 1928 року.

Цуньо був вище середнього росту, стрункий з догори зачесаною чуприною, темними очима, а лице прикрашувала притаманна йому усмішка. Ще змалку цікавився природою, збирав зела і комахи робив ріжного роду альбоми й колекції комах та збагачував тим своє знання. Вже в нижчих клясах вступив до Пласту і так під проводом добрих та ідейних педагогів в гімназії, а в Пласті під проводом таких виховників відданих молоді як проф. Северин Левицький, здобув, як на той час, широке і багатогранне знання, виростав у почутті дисципліни, в розумінні обов’язку й жертвенности, не затрачуючи свого вродженого гумору.

Був активним членом гімназійного аматорського гуртка, що його провадила учителька Кічунова — дружина гімн, учителя, й не мало мала клопоту з Цуньом, бо він на пробах не виявляв найменшого сценічного хисту, так, що під кінець почала шукати заступника. Та пригожого не знайшлося і треба було вдоволитись Цуньом.

Та яке ж було приємне розчарування, коли на самій виставі Цуньо свою ролю заграв так по-акторськи, що здивував всіх, але найбільше саму режисерку, яка з великої несподіванки успіху вистави і Грицевої знаменитої гри, обняла його й вицілувала.

Як пластун, Гриць виробився на спортовця. Вправляв марші, біги а взимі лещетарство. Лещета і кийки зробив собі сам. В вищих клясах гімназії щороку відбував пластові табори і по кожному повертався домів з кількома товаришами, особливо Лісовими Чортами, що сам належав до їхнього куреня. Хоч з природи талановитий і з багатющим знанням — Гриць ніяк не міг пов’язати математичні формули і правила із своєю любовю до природи; то ж часто говорив: “я ні з Архимедом ані з Пітаґором не мав щастя бути знайомим”. Та все ж таки вся молодша його “братія” уважала його ходячою енциклопедією, а товариші називали “професором”.

В той час наша молодь була ідейна, але були і одержимі, подібно як перші християни, що для них жадна жертва Україні не була завелика. І якраз до таких одержимих треба зачислити і Гриця Пісецького. Він був членом УВО ще з вищих кляс гімназії, де своєю здисциплінованістю, обов’язковістю та працею вибився, і був провідником однієї п’ятки в мережі УВО, котрій то припала доля здобути гроші для організації від польського уряду з поштового амбулянсу під Бібркою. Тому, що один із членів його п’ятки не явився на роботу, Гриць як обов’язковий і жертвенний член УВО заступив неприсутнього. Під тягарем грошей в більоні лишився позаду, та відстрілюючись від надбігаючої погоні, поцілений ворожою кулею, віддав своє молоде життя 30-го липня 1930 року за Ідею Самостійної і Соборної України.

Джерело:


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*