Франко Петро, співзасновник Пласту

Четар УСС Петро Франко, 1916

Автобіографія Петра Франка написана 1940 року, коли змушений був вступити до комуністичної партії і був “обраний” до ВС СССР. Ксерокопія з фондів ЦДІАЛ.

Я народився 28 червня 1890 р. в с. Нагуєвичах, п. Дрогобич, як син пролетарського письменника Івана Яковлевича Франка. Народню, середню та вищу освіту покінчив у Львові. Від ранньої молодости навчився працювати на своє утримання: давав лекції, працював в страховім товаристві “Дністер” у Львові, виповнюючи поліси, учителював, а одночасно вчився на Політехніці. Що року на канікули їздив із батьками на села: до Голобутова, Завадова (коло Стрия), Яйковець (Чортківщина), на Лемківщину, над Сян, і дуже часто в гори Карпати в с. Криворівню (до Митчуків та Волянських, а потім Якибюків), до Жабя (Кисілевські) та Буркута (Локусти, Кобринські). Від 1902 р. робив я самостійні прогульки в Карпати, прим. Писаний Камінь, Ясенев, церкви з Криворівні. Дарабами по Черемоші до Винниці, до Черновець, на Говерлю, Піп Іван, в Калущину (Підгірки), Підлюте, Теребовля, Перемишль, Косів (Павлики),

Гімназію покінчив 1910 р., іспит на університеті з фізичного виховання зложив в 1914 р., але іспит на дипломованого інженера здав тільки 1923 р. Одначе праці як інженер не міг дістати, помимо всяких можливих заходів, і весь час учителював в гімназіях та інших середних школах Рідної Школи.

Підчас війни був в австрійській армії в українському легіоні (УСС), а потім брав участь в польсько-українській війні. 13 мая виїхав до Сербії, до Білгороду в місії Червоного Хреста в справах полонених б. австрійської армії. Деякий час прожив у Відні до 30 червня 1922 р., працюючи як видавець (видав Лиса Микиту І. Франка, ноти до слів І. Франка, популярні книжочки).

Від 11 вересня 1922 р. до 25 липня 1930 р. учителював в державній гімназії в Коломиї. Одночасно працював у приватних школах РШ та в еврейській гімназії і читав лекції на українській Високій Школі (тайній) у Львові в рр. 1923-1925. Втратив роботу по причині ведення культурно-освітної роботи на селах (25 липня 1930 р.).

Якийсь час (1930-1931) працював як начальний директор Районної молочарні в Потеличі (б. Рави-Руської) і 1931 р. виїхав до Харкова на запрошення ВРНГ і працював по 1936 р. (включно) як ст. наук. робітник в Науково-Дослідчих Інститутах Прикладної фізико-хімії та Молочної Промисловости. Там покінчив ось які наукові праці:

“Одержання сульфатної кислоти та цементу з гіпсу в одній фазі”
“Дослідження газової фази термічного розкладу гіпсу”
“Одержання казеїну з молока при помочі електрики”
“Одержання автомателектроказеїну”

Почав роботу “Будова комбайну для одержання автоматказеїну при помочі електрики”.

Написав праці:

“Підручник неорганічної хімії”
“Енцикл. словник хім. термінології”
“Технологія казеїну”

Словники: нім.-укр., анг.-укр., укр.-нім.

Пеперобив на драми твори І. Франка:

“Захар Беркут”
“Борислав сміється”
“Без праці”

Написав кіносценарій “Борислав сміється”.

Написав і видав декілька популярнийх книжок:

“Теорія зглядности по Ейнштейну”
“Городина та її вирощування”
“Ягоди й оіочі та їх пеперібка”
“Безалькогольні напитки”
“Шведська гімнастика”

Зареєстрував 36 винаходів, головно з перерібки молока при помочі електрики.

В р. 1936 вернувся до Львова по причині важкої недуги матері, що не мала ніякої опіки. Від 1936 р. працюю як учитель в фаховій доповнюючій школі РШ у Львові, як учитель приватної гімназії РШ. в Яворові.

Німецько-польську війну перебув у Львові, при чім кватира при вул. Обертинській 30 на третьому поверсі була розбита німецькою гранатою. Це було дня 19 вересня о г. 16, а дня 21 прийшла до Львова РСЧА.

Дня 22 жовтня 1939 р. був вибраний депутатом до Українських Народних Зборів та делегатом Уповноваженої Комісії до Москви та Київа.

Якийсь час працював у фаховій доповняючій школі, Педагогічній Інституті та ліцеї, а від 3 грудня 1939 р. деканом товарознавчого факультету Українського Державного Інституту Радянської Торгівлі у Львові і викладачем неор. хімії.

Пишу численні статті до Комуніста, Совєтської України, Правди, Огонька, Труду та інших газет та журналів.

Львів, 12/II 1940. П. І. Франко