Тоня Горохович: Три Головні Обов’язки пластуна

Скаутмайстер Яро Гладкий, головний комендант пластунів гратулює з нагоди складання Пластової присяги, 24.06.1947, острів "Велика Береза"

До теми “Ідеологічні основи Пласту” на передконґресовому семінарі в Торонті (травень м.р.) висловились чотири доповідачі. Доповідь, що охоплює цілість трьох головних обов’язків пластуна, містимо повністю; думки про релігійне виховання пл. капелянів Станиці Торонто — о. Івана Сиротинського (катол.) і о. Юрія Ференцева (правос.) та пластового провідника — пл. сен. Петра Саварина з Едмонтону — подаємо в скороченні. Нема розбіжностей щодо ідейних основ серед загалу громадян та пластунства. Редакція.

“Присягаюсь своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі щоб: бути вірним Богові і Україні, допомагати іншим, жити за пластовим законом і слухатись пластового проводу”.

Текст Трьох Головних Обов’язків Пластуна

Углиблюючись у суть змісту Трьох Головних Обов’язків Пластуна та шукаючи глибшої їх інтерпретації у філософських теоріях про релігію, патріотизм, любов до ближнього, про сенс людського буття і про правопорядок, прийдемо до висновку, що елементи людського духа, які є у Трьох Головних Обов’язках Пластуна, саме є конечні для розвитку особовости.

Вірність Богові

Споконвіку виховним ідеалом було досконалення людини. Щоб спрямувати себе на шлях досконалення, людина мусить плекати в собі релігійність, яка проявляється у духовій силі людини і змушує її боротись із злом, спонукує любити Бога і ближнього, допомагає усвідомляти гріхи, викликає потребу спокути, — коротко сказавши: нагороджує людину тією найдосконалішою універсальною любов’ю, яка включає і християнську любов до ворога, а яку Тієр де Шарден називає „величною емоцією”, що є в основі буття. Розвиток духа йде поруч із творчою еволюцією і моральним поступом, що віддзеркалюється у культурі, релігійності, мистецтві, філософії, етиці, — в усьому, що дає життю „вічну” реальність, невмирущість краси і добра.

Ідеал пластунів покривається із ідеалом християн, бо ж вони прямують до перемоги добра над злом, бувши сильними релігійно та національно індивідуальностями, вони стають носіями глибокого етосу любови, краси, правди, волі. Етос, тобто найвище духове піднесення, настає тоді, коли добро перемагає і перетворює антагоністичні сили у щораз то вищі моральні вартості. Сили етосу пливуть із життя, із змагання до святости, у якій людина здійснює своє властиве призначення. Прямування до досконалости, моральна краса людини черпається із боротьби із злом, із страждання. Бо життя християнина і пластуна чи творчого митця — це постійне зусилля, самодисципліна, а її нема без напруги, без болю.

Хто не жив посеред бурі,
Той ціни не знає силі,
Той не знає, як людині
Боротьба і праця милі.

“Щастя — то зрада, будь тому рада, — тим воно гарне, що вічно летить!”. Ось таку глибоку інтерпретацію боротьби, праці і щастя подає Леся Українка. Тільки у боротьбі, у змаганні настає той високий тонус духового життя, що в людській мові популярно називається щастям. Його можна переживати тільки в перспективі вічности і трансцендентного духового світу, у перспективі християнської інтерпретації життя і смерти. Із такої інтерпретації вічности людина здібна зрікатися життя заради духової цінности, що має позачасове значення. Цим пояснюється факт, що людина віддає своє життя за ідеали.

Присягають Щекун і Пясецький

Присягають Щекун і Пясецький

Такі є основи християнської та інших наближених до неї ідеологій. На ній побудований Пласт. Ширення добра, допомога іншим — це одна з основних заповідей Христової віри, яка наказує „любити ближнього, як самого себе”, а одночасно це і вимога до пластуна — робити щоденно „добрі вчинки”. Пластовий закон спонукує задумуватись над своїми хибами, а церква навчає нас усвідомлювати свої гріхи та очищуватись від них. В обох випадках потрібно втручатись у свої думки і почування, унапрямлювати їх до ідеалу, робити лад у своїй душі.

Цих кілька думок, позбираних із різних творів великих мислителів, які є інтерпретацією основних понять у людському житті, навела я тут на те, щоб ще раз ствердити, якою широкою, всеохопливою базою є ідейні основи Пласту. Вони завжди були і є та і далі будуть актуальними, поки людина житиме на землі.
Чому ж доводиться дискутувати тепер над цими вічними правдами? Чи, може, шляхи, якими ми йдемо тепер, не ведуть нас до цих високих ідеалів? Може ми інакше розуміємо суть і дію Пласту, як це було на початках його існування в Україні?

Серед усіх у поважній кількості зібраних матеріялів про сучасний Пласт у доповідях, дискусіях, у матеріалах праць Головної Комісії ПКД, у розмовах — не зустрічаємо голосів, що заперечували б дотеперішню чи християнську, чи національну основу Пласту. Навпаки! Маємо глибоко і основніше проаналізовані поняття взаємозв’язку поміж розвитком особовости і вибором ідей, що сприяли б цьому, багато понять у нас тепер докладніше і чіткіше спрецизованих на основі найновіших дослідів.

Виховно-освітня сесія СКВУ довела навіть до узгіднення формули виховного ідеалу молодої української людини в діяспорі. Пластова ідейна плятформа покривається із цією формулою, схваленою на першій сесії СКВУ:

„Українець у діяспорі — це повноцінний громадянин своєї країни, пов’язаний із українським народом вузлами української мови і культури, із християнсько-етичними вартостями і творчою дією для України”.

Захитання релігійного світогляду, що їх зустрічаємо серед старшого пластунства і подекуди серед старшого юнацтва, яке наслідком стільки зрушень, шукань і посилених бунтів молоді проти всього давнього, тут і там виявляється в різних формах, випливають не так з переконань, як із браку влади над собою через утрату духової рівноваги, через брак ідейного вироблення, тобто через нестачу повноти тих думок і почувань любови Бога і Батьківщини, які дають людині божеський порядок у собі самій.

Любов ближнього, а в найширшому християнському розумінні любов до людства, покривається із любов’ю до свого народу, що є частиною того людства, вона прямує до досконалення ближніх. Поєднання ідеалів любови Бога, ближнього, тобто Батьківщини, і є суттю релігійности, досконалення. Цих понять не слід роз’єднувати, бо тоді це не була б повнота буття і творчої любови. Тому то багато філософів твердять, що християнство — це найаристократичніша з релігій. Ідеали висловлені Христовими притчами доказують, якими виїмково вузькими є стежки до Царства Божого. Тому так тяжко християнству в усій повноті здійснюватись у житті людей.

Вірність Україні

Один з найвизначніших філософів нашого сторіччя Макс Шелєр, характеризуючи християнство, каже, що Христос є найповнішим об’явленням любови Бога до людей. Христос терпить не тому, щоб уласкавити розгніваного Батька, але щоб зрушити своєю жертвою загніваних людей та привернути їх до Бога. Згідно із цією інтепретацією християнства Юрій Лавріненко розглядає Шевченків патріотизм як „переживання світу і Бога”, тобто переживання трагізму свого життя через трагізм народу в поєднанні з Богом. Релігійність Шевченка нерозлучно сплетена із патріотизмом. Україна була його цілим світом, твором його любови. Без України він утрачав себе, як людину творчої любови. Франків „Мойсей”, „Іван Вишенський”, Лесин „Триптих” та багато інших творів у нашій літературі розглядають у свій спосіб проблеми пов’язання релігійности із патріотизмом. Не диво, що і Пласт, маючи на увазі плекання позитивної особовости, наголошує як її базу необхідність релігійности та патріотизму.

Тому й мені не видається, що ставлення поруч в одній точці „вірність Богові і Україні” — це нелогічне. Нема вірности Богові, коли є зрада своїх братів, нації, нема релігійности, коли людина егоїстична, спрямована на досконалення себе самого без служби народові, людству.

Розуміння цієї частини Першого Головного Обов’язку Пластуна серед пластунства трохи поглибилося.

Останніми роками нею зацікавилася наука, зокрема психологія, появилися праці, на цю тему висловлювались часто державні мужі і в Канаді, і США та інших країнах. Покращала ситуація і можливостей національного виховання, бо є змога відвідувати Україну.

Написали і пластові теоретики дещо на цю тему. Сучасній молоді яснішою стала проблема т. зв. двох батьківщин. З досвіду можу сказати, що це ми — старші більше турбуємося конфліктами молоді через „дві батьківщини”. Знаю, що пластове юнацтво дуже правильно розуміє та емоційно сприймає обидва роди патріотизму (говорю про пластове юнацтво, а не про загал української молоді!). Буде дуже корисно провести досліди про цю справу, зібравши думки молоді відповідними анкетами.

Як такі вартості, як от релігійність, свобода, так і національні почування — це не є справа формальної приналежности, приписів чи регуляції параграфами закону. На почування приналежности до народу діють багато чинників. І це справа виключно вільного вибору кожної окремої індивідуальности. Тільки той, наприклад, є справді вільним, хто реалізує божеський порядок у собі, той порядок, завдяки якому людина може керувати собою. Тоді незалежно від зовнішніх обставин існує рівновага в душі людини, поміж прагненнями до абсолютної духової досконалости та всіма внутрішніми стимулами. Так теж із національними почуваннями — вони родяться, живуть, зміцнюються за певних передумов, на які можна мати вплив.

12 серпня 1990, Пластова Присяга

12 серпня 1990, Пластова Присяга

Національно-патріотичні почування виростають у рідній атмосфері, а коли вона сповнена великими вартостями, коли вона глибше досягає до інтелекту і почувань дитини як атмосфера довкілля, тоді вплив цього довкілля не вирішує у формуванні особовости.

Зрештою, це справи загально відомі, як і відомо також і те, що у великій мірі формує світогляд і почування людини лектура, яка є джерелом думок та емоцій. Молоді треба творчих ідей, що могли б виповнити духову порожнечу, що в ній живе так багато молодих у нашому часі. А позитивні ідеї, коли їх довести до інтелекту людини, можуть мати подивугідні наслідки. Прочитайте писання Нормана Вінцента Піла, священика з Нью-Йорку, автора бестселерів: „Подивугідні висліди позитивного мислення”, „Сила позитивного мислення” і „Ентузіязм робить різницю”. Автор каже, що сотки людей є авторами його книжки „Сила позитивного мислення”, бож змістом цієї книжки є події, які трапилися у житті цих людей та які вони описали в листах до нього. Багато людей змінили спосіб життя підо впливом читання Біблії та іншої доброї лектури, підо впливом відвідування церкви та інших засобів поглиблення свого духового життя. Підо впливом думок „зміняється серце”. А це властиво мова про інтелект. Бо не серце, а інтелект зміняє концепт, родить віру та дає їй життя. Джерелом динамічних і повних сили позитивних думок, які допомагають людині побороти свої слабості, уважає Н. Піл передовсім Євангелію. Він дає у своїх книгах дуже багато цікавих прикладів на те, як побороти різнорідні слабкості людського характеру, користуючись книжками. Недаром, письменник і церковний діяч 17 сторіччя — Степан Яворський, слізно прощаючись із книгами, у своїй елегії писав: „Ви бо єдині були моїм нектаром, медом поживним; з вами на світі, книжки, солодко було жити, ви мені скарб найдорожчий, ви слава моя щонайбільша”.

Послух пластовому проводові

Мабуть нема сьогодні більше непопулярної теми серед молоді як тема про позитиви послуху. У цілому світі тепер котиться хвиля спротиву молоді проти авторитету старших, проти старих форм, ідей, рутинованого порядку — дух спротиву молодих проявляється тепер з небувалою досі силою і засягом. Очевидно, що у заперечуванні старого молодими є багато позитивів і сам процес цього зрозумілий та виправданий. Але загрозливим спротив старому є у випадку пластунів, які бунтуються проти правильників, наказів, заборон, які питаються — чи доконче ставити високі вимоги у Пласті тоді, коли світ прагне визволитися від усяких обмежень, законів, вимог, коли починаються розмови про „моральний гніт”, про загрожену „свободу” у Пласті, про те, що багатьом у нашій організації стає затісно, мовляв, нема передумов для розвитку індивідуальности.

Хіба ж треба пригадувати тут, скільки лиха скоїлося у нашій історії через брак послуху, правопорядку, про те — яку велику силу має та людина, яка розуміє вартість послуху і яка вміє слухатися проводу? Здавалось би не треба цього навіть і згадувати поміж пластунством. Алеж як часто можна почути про потребу достосувати Пласт до негативних явищ у нашому житті, а не навпаки — допомогти тим, які не розуміють пластової системи, яким важко виректися своїх хиб, пристосуватися до пластових вимог і засад. Вартість пластової системи саме в тому, що вона допомагає кожному розвинути свою індивідуальність. Для цього служать ідейні основи, організаційна схема і метода з усіма звичаями, формами, символами, своїм минулим досвідом, зібраним старшими і сміливістю задумів теперішніх молодих. У Пласті все обраховане на виховання одиниці, усе його добро спрямоване на кожного члена зокрема. Послух проводові має на меті не обмежувати індивідуальну свободу, але підсилювати успіхи кожного зокрема, бо правопорядок і послух допомагає керувати своїм розвитком. Виховання за пластовими засадами ощаджує енергію, бо спрямовує її на досконалення себе самого у поєднанні із поступом свого народу і людства.

З історії Лісової Школи

З історії Лісової Школи

Тому жити у Пласті завжди було і буде не легко тим, що бояться обмеження свободи, чи тим, які не хочуть боротися із хибами свого характеру та лихами суспільства. Зате добре почуваються у Пласті ті, які мають потреби релігійного, патріотичного, морального, етичного та естетичного досконалення. Із цього погляду і є мова про елітарність у Пласті. Пласт не хоче мати у своїх рядах таких членів, які постійно невдоволені, завжди збунтовані, до всього підходять з негативною оцінкою. Такі люди в більшості випадків мають багато рецепт на поправу справи, але ніколи вони не здогадуються, що кожну поправу треба починати від себе, від реформи себе самого в першу чергу. Атмосфера нарікання, негативізму вбиває віру в успіх, нищить ентузіязм, притуплює здібність радіти успіхами. А людина, яка втратила здібність радіти, стає трагічною.

Тому не поменшуймо нашої радости із пластування, плянуймо поправу ситуації в організації чи в народі, починаючи від себе. Таким робом сприятимемо покращанню і своїх індивідуальних ціх та підноситимемо рівень Пласту, спільноти і людства. Такий є глузд правопорядку у пов’язанні з двома першими точками Трьох Головних Обов’язків Пластуна.

Чому дискусія про “недискусійне”?

Хтось мудрий сказав, що ми розумітимемо світ краще тоді, коли усвідомимо собі, що люди радше співживуть із самою проблемою, аніж із її розв’язкою, тобто нам завжди легше побачити проблему ніж знайти її розв’язку. Чи не в тому якраз і полягає трудність прогресу, що людям легше жити з проблемами ніж з їх розв’язками.

І ось ми це стверджуємо у випадку дотеперішнього висліду праці Пластового Конґерсу Другого. Досі ми займалися на першій сесії і семінарах ПДК самою проблемою, а зовсім нічого не зробили в напрямі реалізації розв’язки справи. Ми присвятили багато часу формальним справам, таким як от — „виховання чи самовиховання у Пласті”, „дефініція і мета Пласту”, „елітарність чи масовість”. Ці теми не є найважливішими. Ідейні основи Пласту правильні, мета найшляхетніша, методи геніяльні, нам залишається тільки їх реалізувати. По-моєму, праці ПКД повинні зосередитися головним чином над випрацюванням матеріялів, потрібних для варстату праці, виховникам передовсім. Пекучою нашою потребою є випрацювати та узгіднити ряд справ, що в’яжуться із світоглядом пластуна у різних вікових групах (новацтво, юнацтво, старше пластунство). Доповіді на релігійні і національні теми повинні подати зіставлення нашого пластового світогляду, що випливає із Трьох Головних Обов’язків із популярними сьогодні філософськими концепціями.

Треба нам бібліографії допоміжної літератури пластового виховника, вибір художніх творів із тематикою релігійного, національного, морального та інших аспектів виховання на такі теми, як українська родина, мішані подружжя і національне виховання, збереження, плекання і поширювання української традиції, українська організація та її провід, українська духова культура, українська школа і наука, українська спільнота в діяспорі та її ставлення до України, українська держава, українсько-політичне-партійне життя, сучасна Україна (у найширших аспектах!) — боротьба з релігією в Україні, самооборона перед русифікацією, українська молодь в Україні тощо. Конечними у практичній роботі є також і теми, які познайомили б нас із життям у країнах поселення та сучасні гостроактуальні світового маштабу: сучасні ідейні рухи, боротьба за мир, багатокультурність, проблема поступу науки і лихо наркоманії тощо.

Нам не є конечними збірки матеріялів сухого теоретичного, хоча й академічного рівня. Зате пекучою є потреба коротких, ядерних популярно написаних есеїв для вжитку пластових виховників, батьків і громадянства, які правильно інформували б їх про Пласт, його ідейну основу, організаційну схему і методу. Щораз гостріше відчуватимемо потребу таких матеріялів, які б могли наблизити Пласт до батьків пластової дітвори і молоді та які уможливили б їм увімкнутися у співпрацю із пластовим виховником у повному цього слова розумінні.

В усіх нас є бажання зміни, але різно ми ці зміни у Пласті уявляємо. Коли б ми, наприклад, почали пристосовувати Пласт до членства і до територіяльного його розміщення, то це було б суперечне ідеї одности нашої організації, тоді було б декілька „Пластів”. Але, коли б ми змінили теперішній стан у тому, що існував би і правильно діяв би старшопластунський улад, що кожний дорослий член Пласту справді змобілізував себе „робити все, що в його силі”, щоб реалізувати Три Головні Обов’язки кожного дня, у кожному місці та в усяких обставинах, тоді не було б у нас нездорових конфліктів, антагонізмів та всяких інших лих суспільного життя.

Можна тут сказати, що всі ці висновки дуже відомі і старі! Нащо ж тоді конгресів і запальних дискусій про потребу змін? Кому ж здалися оці давні повторювання старих істин? Завжди помічаємо неспівмірність поміж висотою філософських міркувань про проблеми і простотою та дрібничковістю справ, пов’язаних із реалізацією розв’язки даної проблеми. Коли ми пробуємо „щось у собі осягнути”, прямуємо до неба, але одночасно шукаємо опору на землі, щоб знайти рівновагу.

Тоня Горохович

Джерело: Пластовий шлях. – Ч. 1-2 (24-25), – 1970 р.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*