Куйдич Мирослав, агроном

Мирослав Куйдич народився 6 травня 1912 р. Після закінчення народної школи вступив до української гімназії в Дрогобичі, яку закінчив і здав матуру в 1933 р. У четвертому класі належав до Пласту – 18 курінь ім. І. Франка, містокурінний від 5.10.1929.

Одержавши середню освіту, працював референтом (інструкюром) товариства “Просвіта”, а також “Рідної школи”.

Від 1955 р. був інструкгором т-ва “Сільський господар”, проводив різні курси по селах Дрогобиччини. До сіл добирався пішки, на ровері або поїздом. У селах організовував сільськогосподарські гуртки. Майже щонеділі бував у селах, бо саме у цей вільний від праці день можна було зібрати селян, яким М. Куйдич читав лекції на теми поліпшення господарювання в селі.

Мирослав Куйдич мав величезне бажання вчитися на агрономії у Львові, однак через тяжкі матеріальні обставини не міг того зробити, тому в сільськогоснодарській Академії в Подєбрадах (Чехословаччині) змушений був навчатися заочно.

У 1939 р. Мирослава Куйдича як українською патріота, польська окупаційна влада арештувала і помістила в концентраційний табір Береза Картузька, з якого він повернувся з підірваннм здоров’ям. У 1941-1944 рр. був директором відділу сільського господарства в Дрогобичі.  У 1945 р. працював агрономом на Ходорівському цукрозаводі, а потім був директором приймального пункту зі збору цукрових буряків у м. Рудки. Після побудови Самбірського цукровото заводу працював тут старшим агрономом (до 1979).

М. Куйдич не тільки сумлінно виконував на виробництві свою основну роботу, але також вмів особистим прикладом прищеплювати людям любов до сільською господарства. Свідченням чого є те, що він сам особисто виплекав два взірцеві сади – один в Самборі на площі 36 арів і друтий в с. Михайлевичі, поблизу Дрогобича, на площі 16 арів, де побудував теплицю, в якій вирощував різноманітну ярину. Завдяки постійному нагляду М. Куйдича зростала врожайність сільського господарства Дрогобиччини. Мирослав Куйдич був одним із найстарших учнів української гімназії в Дрогобичі. Він брав активну участь у засіданнях Гімпазійиото братства, “Рідної школи”, а також приходив на засідання Ради товариства “Просвіта”. Мав велике бажання взяти участь у З’їзді гімпазистів, але сили вже не дозводили.

Відійшов у вічність, залишивши в глибокому смутку дружину Лесю, двох дочок Оксану і Марію, сина Богдана.

Джерела:

  1. Дрогобицька українська гімназія ім. Івана Франка 1918-1944


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*