Фіґоль Атанас – творець великих діл

Атанас Фіголь

Пластун сеніор Атанас Фіґоль – небуденна постать в українській громаді, людина великого формату. Це мусів відчути кожний, хто з ним зустрічався, співпрацював чи мав що-небудь до діла.

Народився 11-го травня 1908 року в Коломиї, Україна, в сім’ї католицького священика о. Івана, визначного катехита, великого оборонця гімназійної молоді, в українській гімназії в Станиславові, тепер Івано-Франківськ.

Вже молодим юнаком Атанас болів невдачею Визвольних Змагань. У тому часі в Станиславові було багато громадських працівників. Серед них одно з передових місць займав Атанас Фіґоль, з’єднуючи коло себе друзів своїм тактом, дипломатичним хистом і товариською поведінкою.

Активний у Студентському Русі у Львові. Згодом студіює в Берліні, Німеччина, де закінчує студії і набуває диплом доктора математично-природничих наук.

Дуже цікавий період його громадської праці в часі німецької окупації. Як співробітник проф. В. Кубійовича, голови Українського Центрального Комітету (УЦК), йому доводилося полагоджувати безліч дуже складних і небезпечних справ. Після закінчення Другої світової війни розвиває широку діяльність на терені Німеччини в Мюнхені. Як пластун, член куреня «Лісові Чорти», один з ініціаторів віднови Пласту в Німеччині. Загально відомо його виступи при різних нагодах, зокрема на Пластових З’їздах в Карсфельді, на 1-му Пластовому Конґресі в Ашафенбурґу, а згодом на 2-му Пластовому Конґресі в США, як його організатор. Він постійно закликав вірити у поворот до Святої Софії в Києві і до Святого Юра у Львові, хоч невідомо коли.

Залишившись в Мюнхені, він розвинув незвичайно активну працю в громаді, як керівник видавництва НТШ, «Молоде Життя» і «Книга».

У новій діаспорі А. Фіґоль почав реалізувати послідовно свій задум – пізнавати, щоб передбачити, щоб могти діяти. Він стає співробітником Фундації Енциклопедії Українознавства (ЕУ) і редактором «Вісті із Сарселю», де подавано інформації про працю редакції ЕУ та пожертви на її видання. Він без вагань перебирає фінансування ЕУ і на тому пості роками роз’їжджав по різних країнах і континентах з метою добути необхідні фонди на видання цього монументального твору нашої діяспори, незважаючи на різні труднощі, ризкуючи своїм здоров’ям, а то й життям. Немає найменшого сумніву, що тільки завдяки великим зусиллям Фіґоля, цей твір міг появитися і тепер служить в Україні зразком несплямленої науки.

Пл.сен. Атанас Фіголь, голова ІІ Конгресу, з Начальним Сірим Левом

Пл.сен. Атанас Фіголь, голова ІІ Конгресу, з Начальним Сірим Левом

Майже два з половиною років він очолював Виконавчий Орган Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі. В тому часі він пропаґував широко з успіхом її підтримку серед широких кіл українського громадянства. Цей пост він займав від половини 1967 до 1069. Про його діяльність на тому пості згадано в публікаціях «Документи і матеріяли до сучасної ситуації в УНРАДІ 1969 і в брошурі «Моя відповідь», Мюнхен 1970.

Будучи активним в Пласті, він відбув поїздки на Світові Джемборі в Муасон, коло Парижа у 1947 і до Маратону в Греції у 1963 р.

Незвичайно широку діяльність розвинув на пості голови Конґресу Української Вільної Політичної Думки (КУВПД). Про це свідчать матеріали і публікації, 4 Збірки, Серія А і 3 Збірки Серія Б.

А. Фіґоль – професор і колишній редактор Українського Технічно-Господарського інституту (УТГІ), довголітній член редакції ЕУ, голова Українського Демократичного Руху, голова Уряду УНР в екзилі, визначний громадський, політичний та пластовий діяч.

Його численні статті на економічні, зокрема про кібернетику, і на громадські теми. Дуже цікава є його публікація п. з. «Кібернетика, її виникнення та значення», Мюнхен 1966.

А. Фіґоль – це людина Чину, праці і обов’язку. Служба Україні і українському народові – це девізи, що їм залишився вірним все життя.

Його виступи ціхували логіка і мудрість. Кожне потягнення докладно обдумував і дискутував із своїми найблищими приятелями і друзями. Був ворогом всяких інтриґ і завжди старався злагіднювати всякі непорозуміння.

Восени 1963 року відвідав Рим і брав участь в студійних днях Українського Християнського Руху. Небуденні були досягнення Фіґоля в різних секторах нашого громадського життя.

Помер 31-го липня 1993 року безпосередньо після повороту з України, якої відродження державности прагнув пережити у Києві.

пл. сен. Роман Барановський, ЛЧ


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*