Богдан Сітницький: Перший пластовий курінь ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

Команда 1 полку ім. Конашевича-Сагайдачного, Львів, 1921

Початки першого пластового куреня збігаються з датою утворення у Львові української молодіжної організації Пласт, оскільки це була, по суті, одна і та сама подія, його засновником був молодий тоді учитель Академічної гімназії др. Олександр Тисовський (псевдонім Дрот).

Він звернув увагу на невідповідні методи виховання молоді в школах, критикував їх у серії статей, що були поміщені в щоденнику “Діло” в 1911 році під спільним заголовком “З думок чудака”. На його думку, стара школа лише вчить, а не виховує. Потрібно, щоб була поруч організація, основана на самовихованні характеру і національних цінностей. Пізнавши засади англійського скавтингу, він використав їх, надавши їм українського змісту. I почав творити перші гуртки гімназійних учнів – пластунів.

Назву для цієї організації підказав Петро Франко, а закріпив Іван Боберський.

Спочатку майже всі учні 4 класу зголосилися до Пласту. Згодом дехто відпав, членство в Пласті устійнилося в кількості кільканадцять учнів, які після підготовки здали першу пластову пробу склали пластову присягу. Цей гурток прийняв назву “Круків”, а курінь (тоді полк) назвав своїм патроном козацького гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, нашого земляка. Невдовзі, з початком нового шкільного року, кількість членів Пласту збільшилася, утворилися нові гуртки.

Заняття з пластунами підготовляли і проводили самі пластуни, але інспірував їх Дрот так непомітно, що ледви відчувалася його участь.

Заняття були різноманітні і дуже цікаві. На їх зміст складалися різні вправи і гри, що виробляли спостережливість, зарадність, дисципліну і товариськість. В програму були включені також теми з історії, літератури та інше. Під час прогулянок і теренових вправ вивчали топографію, пізнавали околиці Львова та зв’язані з ними історичні місця.

Перша світова війна та окупація Львова московськими військами перервала діяльність першого пластового куреня. Старші за віком пластуни опинилися в рядах Українських Січових Стрільців. Д-ра Тисовського на деякий час покликали до чинної військової служби в Австрії. Після звільнення Львова він повернувся до праці в гімназії. Група давніх пластунів допомагала Дротові відновити діяльність Пласту. Почали прибувати нові, молодші пластуни, творилися нові гуртки. Гуртки мали назви лісових звірів, деколи птахів. Були “Рисі”, “Ведмеді”, “Вовки”, “Олені”, а також “Круки” і “Пугачі”.

Листопадовий зрив 1918 року, польсько-українська війна та окупація Галичини на довгий час перервали діяльність Пласту. Щойно в 1921 році вона почала відновлюватися. Утворилися нові пластові курені: 2-й жіночий курінь ім. Марти Борецької при гімназії сс. Василіянок, 7-й курінь ім. князя Льва при філії Академічної гімназії та інші.

Значно зріс 1-й пластовий курінь, який охопив майже всі класи гімназії від третього до восьмого, згуртував найбільше свідому і активну молодь. Членами Пласту був порівняно невеликий відсоток від загального числа учнів гімназії, але вплив їх на інших був доволі великим.

12 УСС, які розташовані в 3 ряди. На звороті світлини є напис рукою “Світлини з життя Січових Стрільців. Світлив Іван Чмола”. Мине ще місяць після друку цих світлин – і у вересні 1915 р. в боях під Соколовим біля Бережан І.Чмола попаде в російський полон, в якому пробуде до 1917 р.

12 УСС, які розташовані в 3 ряди. На звороті світлини є напис рукою: “Світлини з життя Січових Стрільців. Світлив Іван Чмола”. Мине ще місяць після друку цих світлин – і у вересні 1915 р. в боях під Соколовим біля Бережан І.Чмола попаде в російський полон, в якому пробуде до 1917 р.

В той час вже всі пластуни нашого куреня мали зелені однострої, широкі пластові капелюхи та хустину малинового кольору. У руках мусіла бути довга двохметрова палиця. В такому вигляді ми маширували вулицями міста, коли йшли на недільні прогулянки на Чортові скелі, до Медової печери або кудись дальше.

Тоді народилася у нас нескладна пісня на якусь популярну мелодію:

На Зелені свята, серед дощу-бурі
Перший курінь на Янів манджав…

Запам’яталися щорічні Свята Весни на так званій “Сагарі” недалеко Брюховицького лісу. Там збиралися всі курені Львівського коша та проводилося заприсяження нових членів. І хоч то було зовсім близько Львова, ми залишалися там ночувати під шатрами, щоби бути присутніми на святковій пластовій ватрі з її різноманітною веселою та зворушливою програмою. Хочеться згадати виступи члена нашого куреня, здається, єдиного тоді у нас бандуриста Юрія Сінгалевича, який виконував улюблені нами стрілецькі пісні та пісні власної композиції.

Кошова Пластова Команда Львова під час Свята Весни на Сагарі

Кошова Пластова Команда Львова під час Свята Весни на Сагарі

Під час різних національних свят ми, члени Першого пластового куреня, разом з іншими пластунами несли порядкову службу чи то біля могил Українських Січових Стрільців, чи в церкві св. Юра. І треба сказати, що із народу, який збирався там, ніхто не наважився переступити межу, яку своїми палицями відгородили ці ще зовсім малі пластуни-юнаки.

Треба пам’ятати, що цей період діяльності Пласту випадав на час панування в Галичині польської влади, яка була ворожо наставлена до всього українського. Зокрема, якщо йдеться про українську гімназію, то тут поляки намагалися всяко придушити український національний дух. Заборонили навіть саму назву школи, замінивши її на “Паньствове гімназіюм з рускім ензикем научаня”. З’явилися у нас учителі-поляки, які викладали польську мову і літературу, а також історію з відповідним для них шовіністичним забарвленням.

Учителі-українці не завжди могли протидіяти тій тенденції. На допомогу українській молоді прийшла організація Пласт. У відомій дефініції Пласту, що це організація для всебічного патріотичного самовиховання, наголос падав на слово “патріотизм”. Очевидно, тому польська влада вважала діяльність українського Пласту небезпечною для себе і заборонила його офіційно в 1930 році.

Ліквідація Пласту в Галичині на сторінках газети «Діло»

Останнім курінним Першого пластового куреня ім. Петра Конашевича-Сагайдачного був ученик старших класів нашої гімназії Гриць Бобків, до речі, активний член Організації українських націоналістів.

Вести пластову діяльність підпільно та ще й в умовах державної гімназії було нереально, тому Перший курінь змушений був самоліквідуватися.

Старші за віком його члени почали діяти законспіровано в таємних куренях старших пластунів “Лісові чорти“, “Чорноморці”, “Червона Калина”, а частинно легально в Товаристві охорони дітей і опіки над молоддю, при якому була створена спеціальна комісія виховних осель і мандрівок молоді (КВОММ), яка кожного літа організувала табори пластового типу для дітей новацького віку на Остодорі і для юнацтва – на горі Сокіл, недалеко Підлютого, продовжуючи таким чином пластові традиції.

У Львові діяв також видавничий кооператив “Вогні”, який видавав журнал цієї ж назви та молодіжні газети “На сліді” і “Шлях молоді”, в яких пропагувалися пластові ідеї. У всіх цих заходах активну участь брали колишні члени Першого пластового куреня ім. Петра Конашавича Сагайдачного.

Джерело:


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*