Яримович Роман, 105 років від дня народження

Роман Яримович

Я мав велику честь і щастя проживати в сім’ї великого патріота України, якого не зламали тоталітарні репресії. Це непересічна постать типового галицького інтеліґента, високоосвіченого і патріотичного, доля якого склалась так, що пройшовши війну, тюрму на Лонцького, відбувши 11 років каторги в Норильську і ще 4 роки на поселеннях в Сибіру, дожив майже до 94 років.

Походив Роман Яримович з інтеліґентної родини. Народився 16 квітня 1912 року в м. Долина. Батько Михайло був суддею, а дідусь священиком, парохом с. Кореличі біля Перемишлян. Ми їздили туди, де він похований, їздили в Долину на могилу батька, де є сімейний гробівець. До 1924 проживав у Долині, від 1924 до 1931 навчався у Стрийській гімназії; від 1931 до 1938 — у Львові, спочатку в Політехнічному інституті, на лісівничому факультеті, потім в університеті, на юридичному факультеті. Від 1931 до 1932 року мешкав у родині Романа Шухевича на вул. Косинєрській 18/20, з яким навчався. Належав до студентської організації «Основа», а також до організації «Правнича громада».

Від 1925 року пластун 5 куреня ім. Ярослава Осмомисла (Присяга 1926 року), від 1929 — куреня УУСП «Червона Калина». Разом з товаришами Степаном Бандерою, Ярославом Падохом, Мирославм Петріною та іншими ходили гірськими хребтами Ґорґан, Бескидів. Мав псевдо «Кера».

Від 1929 року член ОУН, пройшов вишкіл, закінчив хорунжим. Займався вишколом хлопців ОУН в Стрию.

Від 1939 року працює в Кракові в УЦДК — Українському центральному допомоговому комітеті, референтом продовольчого постачання. У 1941 році за вказівкою ОУН скерований в німецьку армію перекладачем, в дивізію «Вікінг». Від 25.06.1941 до липня 1942 пройшов з дивізією до Грузії, до м. Майкоп, де був поранений.

Вернувся на лікування в німецький госпіталь у Львові, де лікувався до липня 1943 р. Після цього знову працював в УЦК, але вже у Львові. У цей час у них на квартирі мешкав відомий український стигматик Степан Навроцький.

Один раз, коли у Романа були 2 товариші з ОУН, прийшла німецька поліція, наложила їм кайданки і зробили обшук помешкання. Але Степан Навроцький їх завірив, що їм нічого не станеться, і справді, їх звільнили, а машина, яка приїхала, мабуть, за арештованими, залишила їх. Під впливом Степана Навроцького Роман Яримович відмовився евакуюватися з УЦК, перебрався в Карпати і думав, що там німці зупинять большевиків. Там влітку 1944 р. народилась донька, тож можливість втікати відпала. Начальник штабу УПА Олекса Гасин порадив Романові перечекати, а потім перебратись до Львова. У цей час він став учителем у Верхній Рожанці.

Повернувшись до Львова, влаштувався в готельному тресті плановиком. Але тут уже 18 жовтня 1945 р. його арештували. Потім півроку в тюрмі на Лонцького, звичайно, із биттям.

25 лютого 1946 р. засуджений до 15 років каторги, але відбув тільки 3 роки, а потім виправні роботи.
Тільки в 1956 році повернувся в Україну. Але у Львові не дозволили працювати, влаштувався в Роздолі, Миколаєві в монтажних управліннях. У 1958 р. вдалося влаштуватися у тресті «Сантехмонтаж» бухгалтером. Там і пропрацював до пенсії в 1976 році як начальник економічної лабораторії.

У довоєнні часи 1930—1933 у Яримовичів на вул. Пісковій проживав відомий художник-карикатурист Едвард Козак. Спочатку малював олійні етюди, гуаш, потім працював як художник і редактор карикатурист журналів «Дзвіночок», «Комар». Еміґрував до США, де продовжив малювати. В 1990 році відвідав Львів і свого товариша Яримовича. До п. Яримовича на свята — Великдень і Різдво — обов’язково приходив Микола Колесса, це родина його жінки Кливак. Обоє сеньйори-пластуни, деколи до них приєднувався їхній товариш, лікар-пластун Володимир Паланиця, дочка якого також мешкала колись у них. Підтримував контакти з товаришами, випускниками Стрийської гімназії. При відкритті першої гімназії в Україні, в Стрию, він їй дарує великий сімейний фортеп’ян.

Бере активну участь у створенні Спілки політв’язнів, Львівського кураєвого братства ветеранів визвольної боротьби.

Пише звернення до п. Лариси Скорик «Про реабілітацію». Підготував проект до Верховної Ради «Правове обґрунтування концепції приватизації і творення права власності», який передав п. Кендзьору та Косіву.

Займався розробленням статуту садово-городнього товариства «Червона Калина» для політв’язнів у Винниках.

Передплачував газети «Українське слово», «Нескорені», «Дзвін Севастополя», журнал «Пластовий шлях». Листувався з товаришами з діяспори.

Помер 23 березня 2006 року.

Хіта Іван, 1938 р.н., зять п. Яримовича

*