Волянський Олег, лікар, диригент

Олег Волянський

Пл. сен. кер. Волянський Олег, ДК – український лікар-психіатр, диригент хорів, поет, композитор, правозахисник, громадський та політичний діяч.

Народився 15 квітня 1914 р. в Коломиї в родині гімназійного вчителя Павла і Галини з роду Витвицьких. Закінчивши 1931 р. українську гімназію в Перемишлі, здобув медичну освіту в Познані (Польща) 1939 р., згодом нострифікував свій диплом в університеті в Берліні (Німеччина).

Лікував наших біженців в таборах Ді-Пі у Райне на британській зоні Німеччини. Еміґрувавши до США, працював у психіятричних лікарнях штату Нью-Йорк, був директором кількох психіятричних лікарень, вів і приватну практику. Був членом Американської асоціяції психіятричних адміністраторів, Українського і Польсько-Американського лікарських товариств, Наукового товариства ім. Т.Шевченка Америки, Української вільної академії наук, Українського Історичного Товариства, Земляцтва «Перемищина» (герб Amicus) та інших.

Другий Український фестиваль у Пітсбурґу вшанував д-ра Олега Волянського, даючи йому звання «визначного американця українського походження», хоч насправді він почував себе аж до кінця свого життя передусім українцем.

Д-р О. Волянський є автором численних цінних наукових праць і багатьох статей на громадські теми.

Останніх 15 років був членом Українсько-Американської Координаційної Ради. Він керував українським хором “Золотий гомін” у Кергонксоні. Як композитор створював пісні-романси, в тому числі гімн і курінну пісню “Дубової Кори”.

Проба Олега Волянського

Проба Олега Волянського

1926 року в Перемишлі вступив до куреня УПЮ ім. І. Богуна, брав участь на таборах на Соколі, у різних мандрівках перед розв’язанням Пласту 1930 року. По закінченні Другої світової війни разом з пл. сен. о. Володимиром Івашком відроджує і веде Пласт у таборі переселенців у Райне. Відновив Пластову Присягу 9 вересня 1948 р. на таборі УПС «Гуляйпілля», а 4 лютого 1949 р. стає членом 13 Куреня УПС «Дубова Кора» (заснований 25 квітня 1948), у якому якийсь був час курінним, Корою Вікового Дуба (30.3.1952 – 17.7.1954), а аж до своєї смерті був курінним суддею (Дубовою Довбнею).

Табір на Соколі, серпень 1930. У цивільному вбранні - комендант табору, проф. Роман Шипайло. Справа, високий - Володимир Янів. Олег Волянський стоїть другий зліва

Табір на Соколі, серпень 1930. У цивільному вбранні – комендант табору, проф. Роман Шипайло. Справа, високий – Володимир Янів. Олег Волянський стоїть другий зліва

По переселенні до США працює як юнацький виховник і заступник станичного в станиці Сиракюзи (станичний пл. сен. о. Богдан Смик), а потім в осередку Ютика.

Д-р О.Волянський був одружений з Людмилою з роду Шарих, дочкою учасника бою під Крутами 29 січня 1918 р. Виховав дві дочки і трьох синів.

Помер 9 березня 2004 р. у Кергонксоні, США.

Джерела: пл. сен. Юрій-Мирослав Левицький, Пластовий Шлях, ч. 1 за 2004,

*