Охримович Степан, крайовий провідник ОУН

Степан Охримович

Охримович Степан, с. Богдана і Ганни Мартинків (пл. псевд. “Охрим”, “Степан”, псевд. “Обухович”, «Данило», «Володимир Арсенич» – 18 вересня 1905, м. Сколе Львівської обл. – 10 квітня 1931, с. Завадів Стрийського р-ну Львівської обл.).

5 курінь ім. кн. Ярослава Осмомисла (Стрий), 1 курінь УСП ім. Ф. Черника, 3 курінь УСП “Лісові чорти”, 2 курінь УСП Загін “Червона Калина” (осавул). Студент філософії Українського таємного університету у Львові (1923—1924), згодом — Львівського університету. Співробітник Національного музею у Львові. Голова Українського студентського товариства в Стрию, голова філії Товариства наукових викладів ім. П. Могили у Львові, співредактор журналу «Студентський шлях».

Член УВО, учасник Конґресу Українських Націоналістів (1929), секретар президії. Організаційний референт Крайової екзекутиви ОУН (1929—1930), крайовий провідник ОУН, редактор «Бюлетеня КЕ ОУН на ЗУЗ» (1930—1931). Заарештований 04.1930 у зв’язку з підготовкою до посвячення прапора Загону «Червона Калина». На поч. 04.1931 заарештований і жорстоко катований у польській слідчій в’язниці.

Внаслідок катувань помер невдовзі після звільнення з тюрми, похований на цвинтарі у с. Завадові.

На могилі Степана Охримовича

*    *    *

Автор.: Пел. (ймовірно, що автором некрологу є Євген-Юлій Пеленський) Пластова трибуна. Пластовий відділ “Студентського вісника”. – Р. 1. – Ч. 3. Студентський вісник. – травень-липень 1931. – Ч. 5-7. – C. 27-28.

Такий вже невмолимий закон природи, що забирає жертви ті, яким слід радіти життю і стати надією народу. Тим прикріше це тепер, коли треба не одиниць а тисяч рук для великого діла. Химерна доля вирвала нам 10 квітня цього року (йдеться про 1931 рік – прим. 100 кроків) в Завадові біля Стрия бл. пам. абс. філ. Степана Охримовича.

Небіжчик був визначним пластуном. Був також головою «Укр. Студ. Тов. у Стриї», брав діяльну участь в орґанізуванню Укр. Університету у Львові, працював у Соколі, по читальнях і взагалі у всіх культурно-освітніх установах. Визначався небуденним талантом, писав у «Молодім Життю», «Літ. Наук. Вістнику», «Студ. Шляху» та ин.

За свою відданість справі сидів не раз у тюрмі. І рік 1931. застав його в тюрмі, яка знищила його слабе здоровля, а згодом спричинила передчасну смерть.

Бл. пам. От. Охримович це тип людини, яка не уникала ніякої суспільної праці. Його одиноким кличем була праця. Хоч висотувала вона всю енергію проте він не піддавався до останньої хвилі. І мимо сумного стану здоровля, великої кількости праці по українських студенських та громадських організаціях, він не завагався взяти на себе новий обовязок далеко тяжчий і відловідаяьніший, духовий провід молоді, яка забажала виховуватись пластовим лицарським законом.

І на превелике диво, він з цього тяжкого завдання успішно вивязався… Захопив молодий гурт покликом мандрівки, надхнув його вірою у власні сили і разом з ним рівномірно прямував до мети. В часі зневіри, пригноблення — недався збити себе з обраного шляху.

За це широкі верстви громадянства шанували його, бачили в ньому молоду силу з кришталевим характером і такою ж душею. Його точність і сумлінність у виконуванні обовязків ставили як взірцевий приклад молодшим і старшим.

Степан Охримович, “Неділя”, 05.11.1930, ч. 18, с. 7

З хвилею, коли його ідеал, його мрію — Український Пластовий Улад — розвязано, він не перестав працювати далі в його дусі. Але цю хвилину він тяжко переживав.

Ганебні обставини не дозволили йому розпростерти так широко крила до лету‚ як це він залюбки робив. А келих горя переповнився вщерть, коли його знову замкнено було до вязниці.

Знесилене здоровля не витримало.

І хоч згодом опинився він на волі, та жорстока недуга яка товаришувала йому з сірих мурів польських вязниць, добила його і відібрала від нас далеко скорше, ніж ми на це чекали.

Смерть перервала нитку його життя, повного запалу і посвяти. Не дала дійти до мети його мандрівки — сповнення обіцяного завіту пластової присяги.

Память про нього збережемо у:наших серцях, а при наших ватрах дух його стане промовляти віщою казкою: як пластун, воїн, до останньої краплі крови стояв він твердо на своїм становищі, по лицарськи впав і буде яскравим прикладом грядучим про самопосвяту не лише його, але і цілих рядів Українського Пластового У ладу.

Прощай, наш любий друже, Твоя невинна смерть спалахне колись вогнем і огорне тих, кому треба мандрувати!

В останнє, прощаючи Тебе, любий приятелю наш, шлемо на Твою могилу щирий привіт, як щирий був Ти у пластовім житті.

Травень р. 1931.

Могила Степана Охримовича

*

Джерела:

  • Степан Охримович (вікі)
  • У визвольно-революційній боротьбі: КОССАК – ОХРИМОВИЧ – ТУРАШ
  • Дем’ян Г. Повстанський мартиролог Сколівщини // Сколівщина. – Львів, 1996. – С.584; Лісові чорти: 1922-1945. – Вашінґтон – Нью-Йорк – Торонто, 1983. – С.214; Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.26-27; Дарованець О., Мороз В., Муравський В. Націоналістичний рух 1920–1930-х років (матеріали до біографічного довідника) // Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920–1939 роки. Видання третє, доповнене. – Київ: Українська видавнича спілка, 2007. – С. 777.

*


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *