Джеджора Оксана, Та, що греблі рвала

Оксана Джеджора (позначена чорним маркером) у гурті "Гребель", Свято Весни, Сагара, Львів, 1930

Джеджора-Дзьоба Оксана народилась в с. Підбереж (тепер Підбережжя Болехівської міськради Івано-Франківської обл.) 15 квітня 1910 року. Донька гімназійного вчителя. Вихованка 2 куреня ім. Марти Борецької (гурток “Метелик”). Прийнята до куреня 25.11.1923, Присягу склала 1.11.1924, іменована розвідчицею 7.11.1926. Учасниця табору на Соколі 1928 року. Членкиня куреня УСП “Ті, що греблі рвуть” від 1929, згодом членка булави жіночих таборів КВОММ. Відійшла на Вічну Ватру 14 листопада 1939 року у Львові.

Спогади про Оксану Джеджору, уривок з видання “Листки дружнього зв’язку” куреня УСП та УПС “Ті, що греблі рвуть”, серпень 1962

У срібному мареві минулого виринають сильвети тих, що з ними колись ми дружили, несеться тихий відгомін розмов, що колись нас так хвилювали. І нині я бачу Оксану ніби живу: невисока ростом, з милим обличчям, обрамованим темними косами. На вид серйозна і вдумлива, але одночасне вона виявляла тонке почуття гумору й влучний дотеп у характеризуванні життьових ситуацій. Ввесь час свойого недовгого життя Оксана була з нами, стала посестрою по мріях, наснажувалася однаковим запалом і однаковими бажаннями великого з цілим нашим пластовим гуртом. Вона ішла вірно і непохитно від своїх юних днів аж до кінця “пластовим шляхом за красою життя”, Оксана не виявляла ніколи амбіції верховодити і висуватись на перше місце — у цьому придержувала її скромність, а може й несміливість. Зате вона була дуже доброю співробітницею в гурті, завжди охоча до щирої льояльної співпраці — і на ній можна було справді непохитно полягати.

Оксана вийшла юначкою із 2 куреня ім. Марти Борецької та, вірна пластовій присязі, приєдналась до куреня “Ті, що греблі рвуть”. Враз із куренем включилась у групу “Вогнів” та таборову акцію, ведену Комісією Виховних Осель і Мандрівок Молоді. Упродовж цих кількох років аж до вибуху світової війни Оксана віддано і зі щирим ентузіязмом працювала для таборової справи. Оксана як бунчужна (тоді звана обозною) разом із іншими членами булавного гуртка підготовляла табори для юначок і була відповідальна за вміле і успішне переведення.

Оксана Джеджора (позначена чорним маркером) у гурті "Гребель", Свято Весни, Сагара, Львів, 1930

Оксана Джеджора (позначена чорним маркером) у гурті “Гребель”, Свято Весни, Сагара, Львів, 1930

В атмосфері таборового життя цей гурт хотів зберегти вплив пластових ідеалів на молодшу від них ґенерацію дівчат та виховувати їх у традиціях Пласту. Таким чином у цих роках Оксана та її співробітниці багато допомогли у тому, щоби забезпечити тяглість пластового виховання. Але щоби саме ці літні табори проходили найбільш успішно, треба було вже зимою і весною попрацювати над підготовкою — і бувало, коли зайти до Оксани, вона була зайнята точним обмірковуванням планів переведення таборів. Ми всі знали добре, що Оксани не було можна ким іншим заступити у таборовій роботі. Пригадую, як одного літа я приїхала на декілька днів на Сокіл. Шість років минуло, відколи я була в таборі учасницею-юначкою. На перший погляд, нічого не змінилося з того часу. Високі гори, що зеленим муром оберігали табір, стояли горді, як раніше — лунко шуміла сріблиста Лімниця. Перед куренями метушилися таборовички. Але Оксана видалась мені якась інакша. Вона з ранку до вечора клопоталась усіма деталями таборового побуту, таборовичками, їх заняттями і самопочуттям.

Тоді Оксана на тлі табору видалась мені наснажена новою енергією, дуже рішучою, ціле спрямованою — зовсім на висоті свойого завдання. Саме цього року літо було дуже невдале. Безнастанні дощі дезорганізували життя в таборі. Кожного ранку ми дивилися з тривогою на гори — звідки надбігали хмари, що спливали водоспадами дощу на нас. Всі перемоклі тужили за сонцем. Тоді Оксана заініціювала вечором у світлиці “веселу ватру”, що іскрами гумору і дотепів таборовичок та булави розгрівала і обсушувала нас усіх.

Коли другого дня ранком привітало нас чудове яскраве сонце, Оксана тріюмфувала, переконуючи, що гумор і сміх таборовичок викликали сонце на небо.

 

Спогад Ганки Коренець про Оксану Джеджору

Спогад Ганки Коренець про Оксану Джеджору

Спогад Ганки Коренець про Оксану Джеджору

Джерела: Музей-архів пластового руху


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*