Блажейовський Дмитро, священик, що випереджав свій час

Дмитро Блажейовський — гімназист-пластун

Дмитро Блажейовський народився 21 серпня 1910 р. у Вислоку Горішньому (тепер частина села Вислік Великий) на Лемківщині. Початкову освіту здобув у рідному селі, де під проводом вчительки-українки почав пізнавати Україну через Шевченкові твори.

Навчався у Перемиській гімназії у 1922 — 1930 роках, де належав до 3 гуртка «Льви» 6 куреня ім. полковника Івана Богуна (зв’язковим до ВПК був вчитель Теодор Поліха). Як згадував в хроніці діяльности куреня пластун Любомир Беч, «в літі 1929 року пластуни одержують прикази відбувати прогульки, які крім великого краєзнавчого зазнайомлення учасників мають завдання вести освітньо-освідомлюючу роботу по селах. Великі успіхи має прогулька третього гуртка “Львів” по Лемківщині (Посіко, Блажейовський, Нащук, Комоницький)». Дмитра Блажейовського знаходимо серед чотирнадцяти найдіяльніших пластунів куреня (станом на 1928 рік курінь нараховував 107 членів), яких Верховна Пластова Команда наділила за корисну й успішну пластову працю 3 відзначенням.

Під час одних з вакацій заснував у Вислоку Горішньому читальню «Просвіти», що на початку століття через воєнні події не встиг довершити його дід.

Вищу освіту здобував у політехніці Данціґу і Праги на електроінженерному відділі. У 1933 році вирушив у пішу прощу до Риму через Відень, Ґрац, Венецію і Флоренцію (за підрахунками Google Maps, цей шлях склав майже 1500 км!). Залишився на навчання у Римі, де студіював філософію, історію і богослов’я протягом 1933 — 1946 років (студії закінчив з двома докторськими ступенями). Висвячений на священика 2 квітня 1939 р.

Переїхав на пасторську працю до Америки, де перебував протягом 27 років. Організував три парохії й одну місійну станицю, побудував храми. Та його покликанням була праця у ватиканських архівах, де ще у студентські роки виявив велику кількість документів стосовно України. Не маючи офіційного дозволу на якусь роботу поза адмініструванням парафії, підробляв вночі миттям підлог і посуду в ресторанах.

Заощадивши таким чином певну суму, повернувся до Риму, де зайнявся науковою діяльністю, розпочатою ще під час війни. Видав близько 20 ґрунтовних наукових праць з історії Церкви.

Був одним з ініціяторів відновлення на еміграції Львівського Крилосу — дорадчого органу, що складався з найдостойніших священиків, які керували Церквою разом з її Главою. Хоч після повернення проводу УГКЦ в Україну діяльність Крилосу була припинена, його члени лишалися довічними дійсними крилошанами.

Паралельно займався популяризацією вишитих ікон: виготовляв зразки для вишивання (опублікував 15 збірок і два альбоми ікон, вишив понад 350 ікон і хоругов), а 6 травня 1999 року відкрив у Львові власний музей вишитих ікон і образів. Писав також книги на теми національного характеру українців, виховання, історії України.

Фото з Музею вишитих ікон

Фото з Музею вишитих ікон

У 2010 році нагороджений Папською медаллю «Христос — наш мир». 21 серпня 2010 року громадськість урочисто відзначала 100-ліття о. Дмитра Блажейовського.

Помер 23 квітня 2011 р., у Страсну Суботу, у Львові. Похований на Янівському цвинтарі.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*