Проф. Микола Мушинка про Степана Папа

Степан Пап. Велика Боротьба

Пластуни знають Степана Папа-Пугача передовсім як упорядника “Пластового Альманаху”, що вийшов у Римі 1976 року до 50-ліття Пласту на Закарпатті.

Так, Степан Пап був одним з будівничих закарпатського Пласту, але крім цього – визначним громадським діячем, істориком, юристом і священиком.

11 березня 2017 року виповнюється 100 років від дня народження Степана Папа

Пропонуємо вам кілька епізодів інтерв’ю з професором Миколою Мушинкою (Пряшів, Словаччина) про роль та значення особи Степана Папа в історії України загалом та в межах історичного Закарпаття зокрема.

Степан Пап-Пугач був великим пластуном, будителем і закарпатським просвітителем, народолюбцем, який не обмежувався якоюсь однією ділянкою діяльности, а робив усе, що треба було: був душпастирем, теологом, журналістом, редактором, науковцем, а в першу чергу – свідомим українцем. Він працював в тяжких обставинах, там, де було найважче і де його праця була найпотрібніша. Це була Богом дана закарпатцям людина. Все своє життя о. Степан Пап-Пугач віддав служінню своєму народові, з якого вийшов.

Ім’я автора цієї книги я вперше почув у 1957 році у празькому Карловому університеті від свого професора Івана Панькевича, який на лекції з давньої української літератури познайомив нас з «Нижнєрибницьким рукописним співаником» 1817 р., запозиченим йому священиком Нижньої Рибниці Степаном Папом.

«Велика боротьба» – праця, яка дотепер залишалася в кількох машинописних копіях. Зараз, коли книга йде до читача, виразно усвідомлюєш наскільки вона затребувана в сьогоденні, наскільки просвітленими постають перед допитливим поглядом не лише минувшина, але й сьогодення України з надзвичайно складними викликами й випробуваннями.

Степан Пап регулярно постачав мене церковною літературою, зокрема своїми власними виданнями (яких було неймовірно багато), я його – потрібною йому літературою. Деякі свої праці він інколи дарував мені в кількох, а то й у кількох десятках примірників, щоб я їх роздавав своїм знайомим або висилав за кордон. Йшлося, зокрема, про видання, які під його редакцією вийшли на хвилях «Празької весни» 1968 року та пізніше у Празі – після легалізації Греко-католицької церкви і скасування політичної цензури, зокрема «Греко-католицькі духовні пісні» та «Ірмологіон».

 


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*