Плав’юк Микола, 5 років відходу на Вічну Ватру

Микола Плав'юк

Пл. сен. кер. Микола Плав’юк, «Прем’єр» (5 червня 1925 — 10 березня 2012) – широко відомий громадський діяч, голова проводу ОУН, голова правління Фундації ім. Олега Ольжича, президент Видавництва ім. Олени Теліги у Києві.

Микола Плав’юк був останнім президентом уряду Української Народної Республіки в екзилі, головою Українського Національного Об’єднання в Канаді, президентом Світового Конґресу Вільних Українців, головою Проводу Українських Націоналістів, Почесним громадянином України. Одержав найвищу державну нагороду України — орден Князя Ярослава Мудрого 1-го ступеня, Шевченківську медалю — найвище признання Конґресу Українців Канади, і медалю св. Володимира Великого від Світового Конґресу Українців.

Народився 5 червня 1925 року в с. Русів на Снятинщині. Навчався у рідному селі, у середній школі в Снятині.

Член Юнацтва ОУН, влітку 1944 – зв’язковий у Карпатах. Від літа 1945 – член Пласту в Німеччині. У Мюнхені закінчив українську гімназію і університет, де здобув диплом економіста. Став членом пластового куреня «Лісові Чорти», де був співзасновником «Молодої Фімілії». Після переїзду до Канади закінчив Університет Конкордія в Монреалі. Був станичним у Монреалі і в Гамільтоні, крайовим комендантом УПЮ Канади, заступником Голови ГПБ і головним булавним УПС.

Для пластунів Микола Плав’юк був добрим прикладом до наслідування, бо завжди виконував те, до чого зобов’язався при пластовій присязі – був вірним Богові і Україні, жив згідно з Пластовим Законом, помагав українській громаді в діяспорі і працював для України. Про його пластове життя свого часу журнал «Пластовий шлях» опублікував інтерв’ю (ч. 3 (155) за 2008 р.). Воно розміщене також на Пластовому Порталі.

Джерело: Музей-архів пластового руху у Львові

*