Петро Мірчук: Загибель командира

У боротьбі з окупантом, у стосуванні методів і засобів конспірації та висмикування з ворожих оточень дійшов був Роман Шухевич до вершин мистецтва. Шість літ докладало большевицьке НКВД всіх сил, щоб зловити, або вбити Командира — безуспішно.

Але неймовірно важкі умови підпільно-революційної і повстанчо-збройної боротьби підірвали здоров’я Командира. Недуга серця налягала все важче. Залишати Край навіть і при такому стані здоров’я Командир рішуче відмовився. Давила теж журба за долю заарештованих в серпні 1948 р. і вивезених на Сибір дружини і малих дітей, сина й доні. Командир не здавався тягареві боротьби, не здавався недузі. Все ж таки недуга не дозволяла так часто і так швидко міняти місце постою, як це він послідовно робив досі. Зимою, на початку 1950 року, він закватирувався в повстанському бункері в Білогорщі на периферії Львова.

Московське НКВД зуміло попасти на слід постою Командира. На світанку 5 березня 1950 року спецвідділи НКВД із поліційними собаками оточили бункер Командира. Хворий Командир і його охорона оборонялися до останнього набою, а тоді остання граната засипала українською землею спливаюче кров’ю тіло упавшого в бою Командира. Загинула разом із своїм улюбленим Командиром і вся його охорона.

Генерала Тараса Чупринки-Тура-Лозовського — Романа Шухевича не стало в живих. Залишилася невмируща слава легендарного Командира Армії Безсмертних. Того, що із 43 років свого життя 27 віддав повністю Україні як член і керівник революційно-збройної боротьби за волю і кращу долю українського народу.

Підвідділ УПА "Роман" в Карпатах 1950 р.

Підвідділ УПА “Роман” в Карпатах 1950 р.

Джерело: Уривок із книги: Д-р Петро Мірчук, Роман Шухевич (Ген. Тарас Чупринка) Командир Армії Безсмертних, Лондон 1970.


Марко Боєслав

І
У жалібних шатах стоїть серед поля
У тузі гарячій задумана осінь.
Шепочуть діброви: немає в нас волі
— Чого ви замовкли, бої стоголосі?

Куди ви, куди ви ряди журавлині?
Кричать у розпуці гаї зубожілі.
— У вирій, у вирій… Ми знову прилинем.
Не плачте, дивіться — йдуть лицарі смілі.

Джерело: Уривок з поеми “Рейд відділу Яструба”, травень 1949 року.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*