Пап-Пугач Степан, 100 років від дня народження

Степан Пап-Пугач

Степан Пап-Пугач, останній Краєвий Звітодавець і Командант УПУКУ, народився дня 11 березня 1917 р. в Березові, Хустського району. До Пласту вступив у четвертій класі народньої школи в Хусті, як вовченя і був членом гуртка «Рисі», що відтак перетворився на курінь старших пластунів «Самітні Рисі», які були гордістю закарпатського Пласту.

У хустській гімназії був членом куреня, якого провідником був засновник закарпатського Пласту, проф. Андрій Дідик (1931), а по його смерті проф. Юрій Шерегій-Грім. Вже як гімназист він відбув кілька пластових таборів, зложив усі пластові і кілька фахових іспитів та здобув «три вірлині пера». С. Пап був учасником двох заграничних джемборі, два рази був заступником команданта пластового табору, а відтак кошовим хустських пластових куренів. Коли по іспиті зрілости вони змінили свій гурток «Рисів» на курінь старших пластунів «Самітні Рисі» з метою дальше працювати у Пласті, він став першим його курінним.

Восени 1937 р. вибрано його на Краєвого Звітодавця, тоб то на Команданта Українського Пласту на Закарпатті. Степан Пугач тоді мав усього двадцять років. Хоч він не мав щастя працювати під проводом великих пластунів Остапа Вахнянина чи Леоніда Бачинського, зате він вишколився під проводом заслуженого скавтмайстра Юрія Шерегія-Грома, від якого навчився штуки пластування, як працювати й організувати пластову молодь. Тому недивно, що протягом півтора року свого командування, він дуже багато зробив для закарпатського Пласту.

Автор цих рядків був курінним одного з пластових куренів, що належав до хустського коша під проводом Степана Пугача. З ним бував я у кількох таборах і під час першої української Лісової Школи. Я добре пізнав його працю і мав нагоду познакомитися з його ідеями, що їх він старався перевести у життя. Тому на місці буде накреслити бодай напрямні його пластових реформ.

Степан Пап

Степан Пап

Ставши краєвим командантом, він повів закарпатський пластовий рух дорогою все-українських пластових традицій. Тому він проголосив, що закарпатський Пласт є продовженням всеукраїнського Пласту і рахуватиме роки свого існування від заложення українського Пласту в Галичині. Дотеперішні пластові відділи назвав «куренями» на чолі з «курінним», а пластові округи-полки назвав «кошами» під проводом «кошового». Назву пластового часопису «Пластун» замінив традиційною назвою «Молоде Життя», якого перше число появилося вже у вересні 1938 р.

Орієнтація закарпатського пластового життя на всеукраїнські традиції не сподобалась чехам. Все ж таки Степан Пугач заповів на літо 1938 р. українську Лісову Школу. Рівночасно він займенував трьох молодих скавтмайстрів із куреня «Самітних Рисів», а саме: Олександра Блистова, Михайла Лиса і Романа Балицького.

На його предложення, Краєва Пластова Старшина відтак займенувала скавтмайстрами заслужених закарпатських пластових провідників: др. Володимира Бірчака, д-р Богдана Алиськевича, Евгена Шерегія, Августина Чичуру, Якова Шапеля, Михайла Бажанського, Михайла Блеска, Богдана Рубиновича; а з провідниць: Анну Устіяновичеву, Ростиславу Бірчаківну і Іванку Гірну.

Пластові курені існували уже по всіх містах Закарпаття. Щоб пожвавити їхню діяльність, Степан Пугач лишав ініціятиву праці на молодих пластових провідників. При відвідинах куренів брав із собою двох-трьох молоділих провідників, щоб вони пригляда-лися пластовій праці, пізнавались з іншими провідниками, вимінювали з ними свої думки і набирали пластового досвіду. У той спосіб майже усі пл. провідники на Закарпатті взаїмно пізнавались, переписувались і розвивали ініціятиву до дальшої праці.

Сторінка рукопису книги "Велика Боротьба"

Сторінка рукопису книги “Велика Боротьба” з приміткою акад. Миколи Мушинки

Степан Пугач звернув увагу теж на поширення й організацію Село-Пласту. Він приказав, щоб кожний пластун-розвідчик середьо-шкільних куренів, повернувшись на вакації до дому, заложив пластовий курінь у свому чи сусідному селі. Сам він зайнявся куренями при учительських семінаріях в Ужгороді, бо з них виходили учителі й учительки, які мали нести зі собою пластову ідею на село.

Основну працю над пластовим вихованням Степан Пугач бачив у гуртках, тому видав підручник «Ведення Гуртка», який вийшов літографічно в Ужгороді 1937 р. На меті мав видання інших пластових підручників. Він звернув свою увагу теж і на організацію старшого пластунства, які мали своє окремішне завдання, ідучи слідами «Самітніх Рисів».

Читати: Степан Пап і його Велика боротьба

Середньо-шкільна молодь мала зайнятися організацією Вовченят і Лисичок при народніх школах. Вимоги до іспитів були заострені. Всі провідники куренів мусіли пройти пластовим табором і закінчити Лісову Школу, де мали навчитися практичного пластового життя та ведення пластових таборів. Перша Лісова Школа мала на меті не тільки надбання потрібного знання, але теж і зазнайомлення пластунів із новими напрямними пластового руху на Закарпатті, що їх у великій мірі накреслив Степан Пап-Пугач, як краєвий командант.

Його кличем було:«Пласт – це служба народові!»

За часів Карпатської України (1938/39) Степан Пугач разом з др. Володимиром Бірчаком і Богданом Рубиновичем уложив нові статути Українського Пластового Уладу Карпатської України, постарався про скликання пластового з’їзду, на якім згадані статути були прийняті і вибрана Головна Пластова Команда.

Тоді Степан Пап-Пугач був вибраний Головним Командантом УПУКУ.

Окупація Карпатської України мадярами в березні 1939 р. перепинила існування і працю українського Пласту. Мадяри ув’язнили Степана Пугача і він перебув якийсь час у їхнім словутнім концентраційнім таборі у Варюлопош. По випущенні на волю був під сталим доглядом жандармерії, аж доки у червні 1942 р. його знов не ув’язнили і засудили на 12 років тяжкої тюрми. Та пластовий його дух непоборний!

Помер 25 лютого 1990 року у Словаччині.

Могила Степана Папа

Могила Степана Папа

Джерело: Іван Журавель, ст. пл. скоб, Пластовий альманах


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*