Гайдучок Степан, четвертий зі співзасновників Пласту

Степан Гайдучок

Степан Гайдучок (13 березня 1890 — 16 березня 1976) – зв’язковий пластових куренів, член ВПР; учасник першого сеньйорського табору в Підлютому у серпні 1930 р. Учитель тіловиховання у львівських гімназіях, один із фундаторів спортивного руху на Західній Україні.

Народився в с. Підтемне біля Щирця на Львівщині. Закінчив початкову школу в рідному селі, згодом — Академічну гімназію у Львові. В гімназії став членом учнівського спортивного гуртка під проводом Івана Боберського, згодом — членом «Сокола-Батька». В той же час починає друкуватися в українських виданнях («Діло», «Громадський Вісник», «Новий Час», «Рада», «Нова Хата» та інших). Маючи 20 років, вступив до Львівського університету на медичний факультет. Паралельно викладав руханку в школі Українського Педагогічного Товариства та в гімназії сс. Василіянок. В 1911 році став співзасновником Спортивного товариства студентів вищих шкіл «Україна» та спортивного часопису «Вісті з Запорожа».

Під час Першої світової війни перебував на західному фронті. У 1917 році одружився з учителькою Стефанією Богуславською з Глинян. На початку грудня 1918 року, діставшись до Львова, стає лікарем Четвертої Золочівської бригади УГА. Дружина пішла з ним разом на фронт, працювала санітаркою, померла від хвороби в Немирові на Вінниччині, залишивши чоловіка з маленькою дочкою.

Після війни працював вчителем руханки у філії Академічної гімназії у Львові. Написав 10 книг з питань тіловиховання, праці з туристики. Член Верховної Пластової Ради у 1922 — 1924 рр. До початку 1925 р. був зв’язковим куреня ч. 7, згодом став зв’язковим куреня ч. 43 ім. Олега Віщого, що був на короткий час виокремлений з куреня ч. 7.

Один з пластових гуртків 1912 при Соколі-Батьку. Зліва стоять М. Чіх, Носковський Евген

Один з пластових гуртків 1912 при Соколі-Батьку. Зліва стоять М. Чіх, Носковський Евген

У 1939 році став завідувати кафедрою фізкультури Львівського державного медичного інституту. Пізніше працював на цій же кафедрі аж до виходу на пенсію у 1952 році.

До кінця життя не полишав спорту. Похований в окремій могилі на 80 полі Личаківського кладовища. У 1999 році до цієї ж могили перенесено тлінні останки його дружини Стефанії.

Джерела:

  1. Вічна ватра на Личакові (могили пластунів у Львівському історико-культурному музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар»). – Львів: ЗУКЦ, 2007. – 76 с.
  2. Музей-архів пластового руху