Саноцький Петро, доктор прав

Петро Саноцький

Саноцький Петро, син Андрія (Антона) і Марії Лотоцької (пл. псевд. «Сокіл», «Орел Сизокрилий»; 5.02.1904, с. Тартаків Сокальського р-ну Львівської обл. — 28.07.1944, с. Закостілля, тепер у складі м. Мостиська Львівської обл.).

Заступник провідника 9 полку (куреня) ім. П. Дорошенка (Сокаль), провідник гуртка «Пугач», співорганізатор куреня УУСП «Крилаті» (Сокаль). Закінчив Сокальську гімназію (1924), студіював теологію у Перемишлі (1925—1927) і Львові (1927—1929), цивільне право у Львівському університеті (1930—1934). Член УВО, організатор ОУН на Сокальщині. Політв’язень польських тюрем (1930) і концлагеру в Березі Картузькій (2.09.1935—21.04.1936).

Під час першої радянської окупації Західної України перебував у м. Краків. Працював в Українському центральному комітеті – референтом у відділі суспільної опіки. Від літа 1941 — у Львові.

Відзначався великою старанністю й організаторськими здібностями: член студентської секції товариства «Просвіта» (Львів, Сокаль), товариств «Рідна школа» і «Відродження», спортивних гуртків. У 1928-1930 – кандидат на референта пропаганди у Крайовій команді УВО.

Замордований польською боївкою разом з двома священиками.

28.VII. 1944 разом з о. М. Мацюком та о. В. Ридошем вирушили на іменини до о. В. Конюшка у с. Твіржа Мостиського р-ну Дрогобицької обл. Згідно з досить скупими відомостями, Петро Саноцький збирався іти до Польщі в містечко Порохник, де на парафії працював його родич о. О. Яхимович, а далі, можливо, на Захід.

Біля містечка Судова Вишня їх перестріла боївка польського підпілля. Священиків і П. Саноцького катовано у підвалі будинку боївки АК біля костела в с. Твіржа. Після цього їх, пов’язаних колючим дротом, кинуто на підводу і повезено до с. Закостілля – передмістя м. Мостиська, де в штабі АК їх убито. Замордованих вивезено на пасовище під селом і закопано в придорожньому рові. Тлінні останки замучених були відкопані 26.VII.1994 пошуковою групою під керівництвом учителя із с. Волостків Мостиського р-ну Львівської обл. Мирослава Клюфаса. На місці поховання поставлено пам’ятний хрест із світлинами та написом.

Перепохований 1994 у рідному селі.

Джерела:

  • Мартиролог українського Пласту
  • Музей-архів пластового руху
  • Богдан Прах. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лем­ківщини: у 2-х томах, т. 1: Біографічні нариси (1939-1989). Львів: Видавництво Українського католицького університету 2015. — С. 127—130.

*