Пісецький Григорій-“Цуньо”, Лісовий Чорт

Григорій Пісецький

Пісецький Григорій, с. о. Івана і Ольги Бачинської (пл. псевд. «Пісуньо», «Цуньо»; 15 лютого 1907 (у спогадах його брат Данило наводить дату 12 лютого), с. Корнів Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. — 30.07.1930, біля м. Бібрка Перемишлянського р-ну Львівської обл.).

11 курінь ім. І. Мазепи (Станиславів), 3 курінь УУСП «Лісові чорти», пластун скоб. Закінчив Станиславівську гімназію (1928), студент факультету права Львівського університету. Бойовик УВО, важко поранений у перестрілці з польською поліцією під час експропріяційного акту, сам себе добив, щоб не потрапити живим у руки ворога.

Похований у Бібрці.

Дж. і літ.: Лісові чорти: 1922—1945. — Вашінґтон — Нью-Йорк — Торонто, 1983. — С. 214; Пластуни у визвольних змаганнях. — Нью-Йорк, 2002. — С. 28; Список-каталог ЦДІАУЛ, т. 2, с. 284.

*   *   *

Спогади брата Данила Пісецького

Поляглий в акції УВО 1930 року під Бібркою. Гриць Пісецький народився 12 лютого 1907 в родині о. Івана і Ольги з дому Бачинських зі Стрия в Корневі городенського повіту, де його батько був парохом. Початкову школу закінчив у рідному селі, а середню у станиславівській гімназії матурою в 1928 році. Під ім’ям Цуньо, знали його не тільки товариші в гімназії, але й усі пластуни та ближчі знайомі.

Був високого росту, стрункий, із зачесаною вгору чуприною, темними очима, а його лице прикрашувала характеристична усмішка. Ще змалку цікавився природою. Збирав зела і комахи та робив різного роду альбоми й колекції, збагачуючи цим своє знання. Вже в нижчих клясах вступив до Пласту і був членом гуртка “Лис” XI пластового куреня ім. Івана Мазепи. Під проводом добрих та ідейних педагогів у гімназії, а в Пласті під проводом таких відданих молоді виховників, як проф. Осип Левицький, здобуває на той час широке та всестороннє знання, виховується на здисциплінова ного юнака, з глибоким розумінням обов’язку та жертвенности, не затра чуючи при цьому свого вродженого гумору.

Був членом гімназійного хору, в якому співав першим тенором, а також належав до аматорського гуртка, що його провадила п. Кичунова, дружина гімназійного професора. Мала вона чимало клопоту з Цуньом, бо він на пробах не виявляв найменшого сценічного хисту, так, що вкінці почала шукати заступника. Однак тому, що він мав ролю, в якій співав дует у пісні «Де ти бродиш», тяжко було знайти заступника і треба було вдоволитись Цуньом. Протеж, на самій виставі Цуньо свою ролю заграв так по-акторськи, що здивував всіх, але найбільше саму режисерку.

Як пластун, Гриць виробився на спортовця. Вправляв біги, марші, а зимою лещатарство. Лещата й кийки зробив собі сам. У вищих клясах гімназії відбував щороку пластові табори і по кожному вертався додому з кількома товаришами, головно «Лісовими Чортами», бо належав до їх куреня, як став ст. пластуном.
Перебуваючи ще в нижчих клясах гімназії, став членом Української Військової Організації, визначився своєю здисциплінованістю й обов’язковістю й очолив одну «п’ятку» в мережі УВО – доручення здобути гроші для організації в нападі на поштовий амбулянс під Бібркою. Тому, що один із членів «п’ятки» не з’явився для виконання завдання, Гриць заступив неприсутнього. Під тягарем грошей в більоні залишився позаду, та відстрілюючись від поліційної погоні, був поцілений ворожою кулею і згинув на місці, віддавши своє молоде життя 30 липня 1930 року за ідею Самостійної Соборної України.

Про його смерть родина довідалась на другий день від поліції, яка переводила в нас докладну ревізію, але не арештувала нікого. Коли на третій день я з батьком і матір’ю приїхали до Бібрки і зайшли до пароха, він і селяни були стероризовані та просили нас, щоб ми не розпитували за Цуньом, бо поліціянти лихі, як роз’юшені шершені, можуть ще і нас постріляти. Дізналися ми тільки, що поліція наказала похоронити Гриця на краю цвинтаря. Коли не стало польської влади в Галичині, хтось упорядкував його могилу і поставив хрест з написом: Гриць Пісецький.

Багато часу проминуло від його смерти, багато дечого забулось, але завжди стоїть в моїй пам’яті мій молодший брат Цуньо – усміхнений, відважний і хоробрий юнак, що вірно й жертвенно віддав життя – один з перших в рядах вибраної ним організації.

Джерело: Альманах Станиславівської землі, Нью-Йорк – Торонто – Мюнхен, 1975

*