Гузар — Блаженніший Любомир

Верховний Архиєпископ Української Греко-Католицької Церкви Любомир Гузар

Без перебільшення можна сказати, що найбільш знаний, шанований і люблений поміж пластунами є Верховний Архиєпископ УГКЦ, Кардинал пл. сен. Любомир Гузар, ЧК, а поміж «Калиняками» просто братчик Любко.

Нікому не снилося, що цей спокійний, вдумливий пластун, який завжди розсудливо дивився на проблеми дня, буде вибраний Господом Богом, щоб продовжити працю Блаженніших Андрея Шептицького і Йосифа Сліпого при кермі Української Христової Церкви та визначати її історичні шляхи.

Любомир Гузар з однострої пластуна юнака

Любомир Гузар з однострої пластуна юнака

Любко прийшов на світ 26 лютого 1933 року у княжому городі Лева у батьків Ярослава Гузаря і Ростислави з Демчуків. У дитячі та юнацькі роки пережив упадок Польщі, прихід т. зв. «визволителів»-большевиків, коли просиджував з батьками довгі страшні ночі на приготованих валізах, очікуючи на ймовірний примусовий виїзд на Сибір. Тоді прихід нових «визволителів» з гітлерівської Німеччини, які були не менш жорстокі за большевиків. І коли палали села і міста України, в 1944 р., перед другим приходом большевиків на західні землі України, довелось одинадцятилітньому Любкові з батьками і сестрою покинути незабутній Львів і податися у невідоме на захід.

Пройшовши випробування еміґрантів-втікачів, родина Гузарів зупинилася в Зальцбурґу, окупованому аліянтами, і поселилася в переселенчому таборі Лєксенфельд. Тут Любко продовжував навчання в Українській гімназії й активно включився у пластове життя в курені УПЮ ім. Пилипа Орлика в «Чорноморському Коші».

Любко ще з дитинства бажав бути священиком, і тепер із Зальцбурґа вислав листа до Української семінарії у Стемфорді, ЗСА, висловлюючи це бажання. Але аж в 1949 р. вдалося родині Гузарів приїхати до Америки, і тоді Любко став учнем семінарії св. Василія Великого у Стемфорді, де закінчив середню освіту.

Пластова виказка Любомира Гузаря

Пластова виказка Любомира Гузаря

В Америці у 1950 р. Любко вступає в члени 23-го куреня УСП «Червона Калина» з осідком в Нью-Йорку і бере активну участь у їхній праці, продовжує студії в коледжі св. Василія Великого, які закінчує у 1954 р. ступенем бакалавра філософії. Після закінчення дальших студій богословія у Католицькому Університеті у Вашинґтоні, 30 березня 1958 року прийняв священичі свячення з рук Владики Амброзія Сенишина. Став першим священиком нової Стемфордської єпархії.

Висвячення братчика Любка було великим святом для «калиняків», і вони купили чашу, а їхня товаришка-пластунка, яка працювала секретаркою Нью-Йоркського римо-католицького єпископа Фултона Джан Шіна (Bishop Fulton John Sheen), попросила свого шефа посвятити цю чашу для Любка. І так «калиняки» зі своїм курінним хором та іншими друзями-пластунами доставили Любкові подарунок на його рукоположення у Стемфорді та взяли участь у першій відправі їхнього братчика, тепер отця Любомира.

Отець Любомир отримав завдання душпастирювати на оселі УНСоюзу в Кергонксоні, Оселі Спілки Української Молоді в Еленвіл та водночас працювати учителем та префектом, а згодом і віце-ректором духовної семінарії св. Василія у Стемфорді. У 1965 р. стає настоятелем новоствореної парохії Пресвятої Тройці в Кергонксоні. Глибоко вдумливий богослов Любомир безперервно поглиблює свої знання і 1967 р. на Фордгамському університеті здобуває ступінь маґістра філософії. Весь той час о. Любомир виступає з доповідями на релігійно-церковні теми, організує дискусійні вечори-зустрічі з православними духівниками, на яких обговорюють способи примирення і співпрацю поміж цими двома гілками Української Христової Церкви.

о. Любомир в центрі) з членами Літургійного клубу, 1959

о. Любомир (в центрі) з членами Літургійного клубу, 1959

Він знаходить час на участь у курінних нарадах, на пластових Конґресах, З’їздах, нарадах виховників, де висловлює свої думки про проблеми виховання пластової молоді. Головною його темою була потреба зміни й осучаснення Пласту, щоб запобігти швидкій асиміляції.

З приїздом із заслання на захід Блаженнішого Патріярха Йосифа Сліпого, в 1969 р. о. Любомир переїжджає до Рима на дальші студії, де у Папському університеті Урбаніянум у 1972 р. здобуває звання доктора богословія. Під впливом Патріярха Йосифа о. д-р Любомир в 1973 р. вступає до монашого чину студійського уставу, а 1978 р. призначений архимандритом монастиря цього чину і відповідальним за всіх студитів поза межами України. Боячись, щоб УГКЦерква в Україні не лишилася без проводу через винищування большевиками Владик, Патріярх Йосиф таємно, без потвердження Папи, висвячує для України трьох єпископів: о. д-ра Любомира Гузаря, о. д-ра Іва-на Хому і о. Степана Чміля.

У 1973—1984 роках Владика Любомир викладає в університеті Урбаніянум і виконує різні доручення Патріярха Йосифа. Завжди радо стрічається з пластунами, які відвідують Рим.

На початку 1990-х років студитська братія вертається в Україну й оселяється у монастирі св. Теодора Студита у Колодіївці, а Владика Любомир стає духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа. 22 квітня 1996 р. Папа Іван-Павло ІІ нарешті визнає Любомира Єпископом і призначає екзархом Києво-Вишгородським. Владика Любомир зразу розгортає душпастирську працю УГКЦеркви на центральних і східних теренах України. Але вже 17 жовтня того ж року Патріярх Мирослав-Іван Кардинал Любачівський призначає Владику Любомира своїм помічником. Після смерти Мирослава-Івана Синод єпископів УГКЦ обирає Владику Любомира на Верховного Архиєпископа, а в день хіротонії Глави УГКЦ, 28 січня 2001 р., Папа Іван-Павло ІІ номінує його Кардиналом папської гідности Римської Церкви. І так бажання Патріярха Йосипа Сліпого стало дійсністю, Владика Любомир став його спадкоємцем.

Спільне фото єпископів — учасників Виборчого Синоду. Львів, подвір’я храму св. Юра

Спільне фото єпископів — учасників Виборчого Синоду. Львів, подвір’я храму св. Юра

Це велика честь, але водночас ще більша відповідальність, якої був свідомий Їх Блаженство Любомир. 26 лютого 2005 р. він повернув центр УГКЦеркви зі Львова до Києва, звідкіля свого часу Києво-Галицька митрополія силою була усунена. Він домігся отримання земельної ділянки в Києві, на лівому березі Дніпра, де побудував Патріярший собор Воскресіння Христового.

Їх Блаженство Любомир активно працює над об’єднанням голів всіх Церков в Україні для спільної праці над духовним і моральним вихованням молоді та розв’язанням болючих проблем в Україні. 26 лютого 2008 р. Президент України Віктор Ющенко нагороджує Любомира Гузаря орденом князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня «за визначний особистий внесок у духовне відродження українського народу, багатолітню церковну діяльність та з нагоди 75-ліття від дня народження.

Попри всі свої обов’язки Владика Любомир цікавиться пластовою працею, коли тільки може, і яку країну не відвідує, всюди старається зустрітися і поспілкуватися з пластунами. Він посвячує новобудови на «Соколі» в Карпатах, у 2002 р. бере участь в ЮМПЗ у Свіржі, з нагоди 100-ліття Пласту бере активну участь у святкуваннях в Києві, де виголошує звернення до пластової молоді. Він також присутній на святкуваннях ЮМПЗ 2012 року в УКУ у Львові.

Кир Любомир відвідує пластовий табір під час ЮМПЗ, Свірж, 2002

Кир Любомир відвідує пластовий табір під час ЮМПЗ, Свірж, 2002

Головний пластовий провід відзначає пл. сен. Любомира Гузаря Орденом Вічного Вогню в Золоті 22 червня 2008 р. в Києві в присутності Начального Пластуна Любомира Романкова, представників головного пластового проводу і Крайових Пластових Старшин всіх Країв, де є Пласт.

На це відзначення з’їхалося багато пластунів з різних куточків світу та України, а зокрема члени Загону «Червона Калина», щоб привітати братчика Любомира. Привіт від Президента України Віктора Ющенка зложив Блаженнішому керівник служби гуманітарної політики Секретаріяту президента Олександр Биструшкін.

Фоторепортаж з нагородження орденом Вічного Вогню в золоті

Праця Їх Блаженства Любомира в розбудові і централізуванні адміністративного апарату Церкви була багатогранна. Він створив Патріяршу курію для проводу і координації життя Церкви. Владика Любомир скликав найбільшу кількість Синодів УГКЦ для полагодження справ, видавав послання та листи, що стосувалися екуменічних поглядів УГКЦ, єдности Божого люду в Київському краю, співпраці поміж всіма гілками Київської Церкви. Навіть коли Владика втратив зір, далі видавав праці на теологічні і соціяльні теми, записані на авдіокасети.

10 лютого 2011 р. Папа Бенедикт XVI прийняв резиґнацію Верховного Архиєпископа Любомира Гузаря. Йому вже було тяжко нести відповідальність за УГКЦеркву, тому він уважав, що прийшов час передати провід у молодші руки. Але хоч Владика відійшов від проводу, він і далі працює, навчає і вказує шлях у випробуваннях українському народу. Його бачимо на Майдані в Києві, сталі його заклики в пресі та телебаченні. До нього прислухаються, бо у нього є великий моральний авторитет.

Молім Господа, щоб нам хоронив і благословив ще на многії літа нашого духовного батька, Владику-емерита пл. сен. Любомира Гузаря, ЧК, а Вам, друже Любку, від пластунів грімке «СКОБ!», а від «калиняків» — «Пу-Гу!»

Джерело: пл. сен. Богданна Блаженко Титла, ПС,  Пластовий шлях. — 2015. — ч. 3

*