Федусевич Марія, до дня народження

Виписка з дівочого табору на Соколі

Народилася 03 лютого 1909 у Станиславові в родині судді апеляційного суду Юліяна Федусевича і Марії з Левицьких. Її рідним дядьком був один зі співтворців Пласту Мирон Федусевич.

Від 24 жовтня 1924 членка 2 куреня ім. Марти Борецької, здобула ступінь розвідчиці. Згодом увійшла до 12 куреня УУСП “Ластівки” (Львів). Учасниця табору на Соколі 1928 року. Пластові псевда — “Таня”, “Фуксія”, “Квітка”.

Закінчила гімназію сс. Василиянок у Львові (1927), навчалася у Львівському університеті на іноземній філології, стажувалася в Сорбоні (1930—1931).

Зв’язкова УВО, жіночий референт крайової команди УВО (1928—1930).

В автобіографії, написаній у Києві 6 вересня 1952 р. для відділу кадрів Інституту мовознавства ім. О.Потебні Академії наук Української РСР, Марія вказала: “1931 року я повернулася до Львова і продовжувала навчання в університеті. Склавши всі курсові іспити, я почала писати дипломну працю, але не мала змоги її закінчити, бо 1933 року, незадовго до державних дипломних іспитів, я, виступаючи як свідок на одному з процесів, відмовилася давати свідчення польською мовою і говорила українською, що польські фашистські організації визнали за “демонстрацію протесту” і примусили мене покинути університет”.

Виписка з дівочого табору на Соколі

Сторінка з книги дівочого табору на Соколі

1935 р. у вийшла заміж за інженера-лісівника Андрія П’ясецького-“Дуська”, ЛЧ. У 1941 році Юліан Федусевич і Андрій П’ясецький увійшли до складу Державного правління Ярослава Стецька (міністр справедливості і керманич відділу лісівництва відповідно). Після арешту провідних діячів ОУН інші члени УДП залишилися під пильним наглядом гестапо. Андрій П’ясецький продовжує наукову діяльність як надлісничий Янівського лісництва. Від нього вимагають вирубки лісу для потреб фронту, та він виступає категорично проти. За доносом керівника лісів його заарештовують, і, незважаючи на всі зусилля дружини і громадськості, розстрілюють у групі заручників.

Марія Федусевич увійшла до складу групи жінок, що опікувалась військовополоненими у львівських таборах. Під кінець війни понайомилася з полоненим Петром Тернюком, якого згодом вивезли до Німеччини. У 1948 р. Петро Тернюк повертається до Львова, і у містечку Миколаєві над Дністром місцевий парох о. Володимир Федусевич, рідний Маріїн дядько, дає їм шлюб. У 1949 р. подружжя переїжджає до Києва. Цього ж року Марія поховала свого батька Юліана.

У Києві Петро Тернюк займається кінематографом, а Марія викладає в університеті, на кафедрі французької мови Київського державного педагогічного інституту (з перервою у 1952—1961 рр., коли була звільнена за власним бажанням, згідно з офіційною версією — через хворобу).

У час, коли не мала змоги викладати, Марія готує кандидатську дисертацію (захистити її змогла лише 1972 року) і працює над перекладом роману Віктора Ґюго “Собор Паризької Богоматері”, який офіційно вийшов за прізвищем її чоловіка.

Померла 4 грудня 1985 р. Похована на Байковому кладовищі в Києві.

Джерела:

  1. Родовід
  2. ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 158, арк. 82 (реєстраційна книга жіночого табору на Соколі)
  3. Дзеркало тижня. Так було треба
  4. Мартиролог Українського Пласту

*