Березовський Кость-Арпад

Кость Березовський

Березовський Кость-Арпад, с. Амвросія та Марії Солґай (пл. псевд. «Кармелюк», псевд. «Карий», «Карпо», «Кречет»; 16 лютого 1914, м. Львів — кін. 06.1941) 51 курінь ім. Святослава Хороброго, гурток «Вовк» (Львів).

Учасник табору на Соколі (1928). Член ОУН від 1932. Студент юридичного факультету Львівського університету (1934—1935) та історичного факультету (1939—1940). Інструктор ОУН серед ремісників м. Львова, один з представників ОУН в Українському Спортовому Союзі, член редакції його друкованого органу — газети «Готові» (1934—1935).

Редактор журналу «Студентський шлях» (1934), автор низки ідеологічних статей. Активіст протиалкогольної акції «Відродження», «Сокола». В’язень польських тюрем (20.05—10.12.1932, 22.10—15.11.1933; 31.08.1935—09.1939) та концлагеру у Березі Картузькій (2—15.09.1935). 7—19.06.1937 за керівні дії в мережі ОУН засуджений до 8 років ув’язнення, вийшов на волю на початку Другої світової війни.

Від 04.1940 референт пропаґанди Крайової Екзекутиви ОУН. Організатор пропаґандистської роботи серед інтеліґенції Києва, Одеси та Харкова, з метою чого створено спеціяльну групу у складі Миколи Вовка, Юрія Стефаника, Омеляна Пріца- ка та інших. Заарештований НКВД 25.07.1940.

Засуджений до смертної кари на т. зв. Процесі 59-ох (15—18.01.1941). Своєю поведінкою морально підтримував в’язнів, став на суді їх духовним провідником. Імовірно, розстріляний большевиками в кін. 06.1941 при тотальному нищенні політичних в’язнів.

*    *    *

Володимир Мороз

Народився Кость Березовський 16 лютого 1914 року у Львові. У родини була домішка мадярської крові, а тому Костеві дали ще й друге ім’я – Арпад (так звали засновника мадярської держави). Батько Амвросій тривалий час працював учителем математики й директором торговельної школи Товариства “Просвіта”, очолював Організацію Українців м. Львова, був діячем Трудової Партії та УНДО. Мати Марія займалася вихованням сина та молодшої доньки Марти-Наталі.

Частково середню освіту здобув у школах Львова, далі навчався приватно. Іспит зрілості склав екстернатом 1934 року в Академічній ґімназії, після чого навчався на правничому факультеті Львівського університету.

Громадське життя захопило Костя Березовського ще у шкільні роки, коли він став членом Пласту. Тут, в 51 курені ім. Святослава Хороброго, знайомиться із націоналістичними ідеями, після чого його шлях йде до підпільної Організації Українських Націоналістів (ОУН).

Наприкінці 1932 – на початку 1933 року Костя притягався до суду в місті Перемишлі за розповсюдження націоналістичних летючок і приналежність до ОУН, але за відсутністю доказів був звільнений. У підпіллі працював де міг і де було потрібно – серед ремісників, студентів, спортсменів.

Найвідповідальнішою ділянкою підпільної роботи Костя Березовського була націоналістична пропаганда у студентському середовищі. У другій половині 1934 р. він очолював редакцію часопису “Студентський шлях” (до нього нею керували: Степан Охримович, ЧК; Микола Дужий; Володимир Янів, ЛЧ). Цей журнал і досі викликає захоплення сучасного читача своїм високим інтелектуальним та ідейно-політичним рівнем. Не дивно, що у 1931-1934 роках він, поряд із “Вістником” Дмитра Донцова, був провідним органом української націоналістичної думки. У цьому журналі одна із статей Костя Березовського, підписана його другим іменем Арпад, називалася “Молодь – праця – характер”. І сьогодні залишаються актуальними слова Костя:

“Юність – час гарячкової праці над собою, час боротьби за світогляд. Час, коли молодь може виховати себе на відважну й витривалу, проворну й опановану, виховати себе в почуттю чести й обов’язку… Тією чудодійною силою, яка одиницю виносить угору, даючи їй владу над числом – є її сила характеру… Кожний із нас мусить чути силу витривалости, відваги й понад усе релігійну посвяту для обов’язку. Сьогодні, коли люди з надзвичайною легкістю міняють фронти й напрямки, споневіряються, занепадають духом, палять старих і знаходять нових богів і все-таки залишаються “чесними із собою”, треба куди більше твердих характерів…”

Восени 1934 року Кость-Арпад Березовський входить до керівництва Українського студентського спортивного клубу (УССК), а також редколегії друкованого органу Українського спортивного союзу (УСС) – газети “Готові”. Завданням цього тижневика було сприяння гармонійному фізичному та духовному розвитку молоді. Формально видавцем газети був Ярослав Рак (теж в минулому відомий пластун, а в той час – близький співробітник С. Бандери). У дійсності часопис був справою націоналістичної молоді із ОУН, багато членів якої активно займалися спортом.

У газеті “Готові” Кость-Арпад Березовський відповідав за найважливішу ділянку роботи – ідейне обличчя видання. Його передові статті (теж під іменем Арпад) обґрунтовували необхідність плекання фізичних і моральних вартостей сильної особистості, найкращим методом для чого є спорт. “Хто гартує тіло, гартує душу, а моральний гарт і характерність – це фундамент сильної нації” – писав він.

Проповідувані газетою “Готові” ідеї надзвичайно дратували польських окупантів, через що вони на початку вересня 1935 року закрили її. Редакція у повному складі була заарештована й ув’язнена в концентраційному “виховному” таборі Березі Картузькій. За кілька місяців Костя Березовського перевели до тюрми, а згодом, 7-19 червня 1937 року за керівні дії в мережі ОУН засудили до 8 років ув’язнення.

З початком другої світової війни Кость-Арпад вирвався на волю – 8 вересня 1939 року. Відразу важко захворів на черевний тиф і видужав аж у листопаді. Незважаючи на хворобу, 3-5 жовтня подав документи для вступу на історичний факультет Львівського університету і успішно складає 4 грудня вступний іспит у професорів І. Крип’якевича та К. Маєвського.

У квітні 1940 року крайовий провідник ОУН на західноукраїнських землях Дмитро Мирон призначив Костя-Арпада Березовського референтом пропаганди Крайової Екзекутиви на західноукраїнських землях. Знову напружена праця. Ще більші обов’язки – пристосування пропагандистських матеріалів до нової дійсності, організація і керівництво роботи із студентами та науковцями, розбудова мережі серед них на східноукраїнських землях. Серед найближчих співробітників були керівники студентської мережі Семен Сороківський і Богдан Єднорог, асистент кафедри німецької мови університету Микола Вовк, син видатного письменника Юрій Стефаник, науковець-орієнталіст Омелян Пріцак та інші. Крім того, Кость-Арпад Березовський входив до очолюваного Михайлом Турчмановичем революційного трибуналу ОУН, користувався підпільними псевдонімами “Карпо”, “Кречет”, “Карий”.

Підпільну працю перервав арешт 25 липня 1940 року. У часі слідства Кость-Арпад оголосив голодування, робив спробу перерізати вени на руці. Своєю поведінкою він морально підтримував в’язнів, що було особливо промовистим на відомому Процесі 59-тьох у Львові (17-19 січня 1941 року). Йому, як і ще сорока одному підсудному, визначили найвищу міру покарання — розстріл. Касаційне прохання батька на ім’я Сталіна результату не дало (та й не могло дати). Самого Амвросія Березовського відправили на заслання, де він і помер, а Костя-Арпада большевики розстріляли.

Частина із засуджених на Процесі 59-тьох із початком німецько-російської війни влітку 1941 року з боєм вирвалася із бердичівської в’язниці на волю і знову включилася до активної діяльности в протинімецькому, а потім в протибольшевицькому підпіллі. Один з них, Дмитро Слюзар, будучи обласним провідником ОУН міста Львова, в 1942-1944 роках на честь Березовського користувався псевдонімом “Арпад” (інші — “Золотар”, “Кметь”), гідно носив його і загинув на посаді крайового провідника ОУН Львівщини 19 грудня 1945 року.

Джерела:

  1. Пластовий мартиролог
  2. Пластовий вісник. — 2001. — жовтень-листопад. — ч. 7 (37). — с. 5
  3. Музей-архів пластового руху у Львові

Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*