Бажанський Михайло – “Кудеяр”, до дня народження

Михайло Бажанський (6.02.1910 — 18.01.1994) народився 6 лютого 1910 року в Снятині (Покуття, Галичина) в заможній міській родині. Закінчив там початкову школу і почав гімназійне навчання. Після закриття гімназії польською владою перейшов до польської гімназії. 1921 р. вступив до Пласту, заохочений журналістом “Молодого Життя”.

Згодом був організатором Пласту у Снятині у 1922-1923 роках. Вступив до УВО, а згодом до ОУН в ранній молодості (1930 р.), був головним обвинуваченим у процесі гімназійних учнів з Покуття. Політичний в’язень в Коломиї і у Львові в 1927 і 1928 рр. Згодом мусів іти в підпілля.

У 1929 р. переїхав до Чехословаччини, де прожив до 1939 року. Закінчив гімназію екстерном і вступив до Українського Вільного Університету, студіював українську мову і літературу у проф. Олександра Колесси.

Тоді розвинулось у нього замилування до журналістики. У Вищій Політичній школі у Празі студіював журналістику, слухав курс викладів політичних наук на теми: Масарик, Едвард Бенеш, Крафт при стимулюючій академічній атмосфері. У 1930 р. був співорганізатором Першого Конгресу Українських Пластунів, співредагував “Молоде Життя”, видаючи перший випуск власними коштами. Був членом пластової команди таборів в Дубриничах коло Перечина, в Устериках коло Рахова та в Солочині коло Сваляви.

У пластових мандрівках він зблизився з василіянином о. Христофором Миськовим, великим патріотичним діячем в українських Карпатах. Спільними силами вони зорганізували “Просвіту”, щоб підвищити національну свідомість серед населення. Ще в шкільному віці М. Бажанський об’їздив поселення колишніх вояків УНР у північній Богемії, влаштовуючи гутірки й лекції для них і знайомлячи їх з організаційними справами. Був координатором незалежного Пласту (старшого віку). В той же час допомагав редагувати журнал “Розбудова Нації” (шукав джерельних довідок). Тоді фактично почав писати есеї, статті, звідомлення і оповідання.

Михайло Бажанський

Михайло Бажанський

У 1938-1939 роках був дуже активним при створенні державних структур Карпатської України, мав ранґу лейтенанта Карпатської Січі, був редактором офіційного державного бюлетеня в Хусті.

М. Бажанський уникнув мадярської неволі, бо повернувся до Праги через Румунію, Юґославію і Австрію. Німецька влада не визнала його чехословацького громадянства і видала йому документи як бездержавному. Коротко був в редакційній колегії журналістів “Наступ”, “Пробоєм” та інших видань. Заснував своє власне видавництво, яке, одначе, було незадовго закрите німецькою владою.

В кінці 1941 р., щоб оминути ґестапівського арешту, виїхав з Праги до Львова, де до 1943 р. був директором Дослідного Інституту України. Д-р Ростислав Єндик дістав дозвіл вести інститут у Берліні, що він у довірі доручив М. Бажанському. Тоді саме М. Бажанський був редактором “Сурми” та був втягнений у різного роду культуротворчу й літературну діяльність у Львові, поки німецькі чинники не почали знову слідкувати за його працею. Цей період М. Бажанський описав у своїх спогадах “Мозаїка квадрів в’язничих” (Ашаффенбурґ, 1946).

Після закінчення II світової війни М. Бажанського випущено з концентраку Саксенгавзен, де він був ув’язнений, після чого перебував у таборі Ді-Пі в Ашаффенбурзі до 1949 р. В таборі Ді-Пі він був завідуючим справами Церкви, шкільництва, товариств і театру та доповідей. Був членом Мистецького Українського Руху, працював над творами, писав різні статті, анонімні пропаґандивні матеріяли під псевдонімами Михайло Вірлиний, Пелехатий, Кудеяр. Почав працю з оновленим Пластом, а в 1946 р. став комендантом Шостого Виряду Українського Еміґраційного Пласту для хлопців.

У 1949 році виїхав до Америки і оселився в Детройті. У 1954 р. став громадянином ЗСА. В Детройті був діяльним у Пласті і редагував різні публікації: “За чаром Срібної Землі” (появилося 18 чисел між 1950 і 1958 роками). На початку 1950 років працював головним редактором “Книги Мистців” (Торонто, 1954 р.) про українських письменників, журналістів, акторів і музикантів.

Він був великим книголюбом, мав велику приватну книгозбірню, в яку входили давні й рідкісні видання з XIX і початку XX століття, зокрема з 20 років, заборонені в СРСР. В його мешканні був своєрідний музей, архів і бібліотека. Ними користувалися письменники і журналісти. Більшість із тих книжок, які купував за свої ощадності, передав в 1974 р. як дар Українському Науковому Інститутові Гарварду. М. Бажанський був членом УНІ Гарварду і часто брав участь у його семінарах, давав лекції в Детройті й інших містах. У 1968 р. почав видавати журнал “Снятин” (14 чисел), видав чотири книжки з цією тематикою.

Уривки з автобіографічних записок М.Бажанського:

“В часі німецької окупації я жив у Львові і працював в Літературно-Мистецькому Клубі референтом імпрез. Окрім того, я займав пост керівника Дослідчого Інституту, де я нелегально друкував видання, що ними користувалася Культурно-Освітня Референтура ОУН (О. Ольжич) та відділи отамана Бульби-Боровця. Тоді я був ув’язнений ґестапом і пройшов в’язницю на Лонцького та концляґер в Саксенгавзені. Зі мною пройшли тортури: Юліян Вассиян, Микола Бігун, Осип Бойдуник, Петро Войновський, Всеволод Левицький, Володимир Мартинець, Кость Мельник, а замучили там О. Ольжича”.

“Найглибше в моїй пам’яті залишається д-р Олег Кандиба, він же поет О. Ольжич, з яким я приятелював і належав до Культурно-Освітньої Референтури ОУН, яку він очолював від 1931 р. до кінця свого життя. Про цю незвичайно талановиту, віддану українській визвольній справі людину, незрівнянного поета, науковця, справжнього революціонера я написав багато…”

Відійшов у Вічність 18 січня 1994 р. в Детройті.

Газета "Свобода", 1994

Газета “Свобода”, 1994

Довідка з “Пластового альманаху” Степана Папа-Пугача

13. Скавтм. Михайло Бажанський-Кудеяр

Скавтмайстер Михайло Бажанський, пл. ім’я Кудеяр, один із старших пластунів СУПЕ, який зістав чинним у закарпатськім Пласті аж до самого кінця. Кожного року він приїзджав до пластового табору в Солочині коло Сваляви. Пластуни його дуже любили і поважали, бо від нього багато дечого навчилися.

У 1938 р. був командантом найбільшого до того часу пластового табору в Солочині, потім інструктором у першій укр. Лісовій Школі. Всі таборовики мило згадують свого команданта і інструктора.

Курінь "Закарпатці", проф. Бачинський, Міттенвальд, Свято Весни 1947

Курінь “Закарпатці”, проф. Бачинський, Міттенвальд, Свято Весни 1947

Курінь "Закарпатці", спільне фото, 1947

Курінь “Закарпатці”, спільне фото, 1947

Курінь "Закарпатці" спільне фото

Курінь “Закарпатці” спільне фото

Джерела:

  1. Н.П., Рік LXV, Ч. 7, 19 лютого 1994, Новий Шлях — 5 — THE NEW PATHWAY
  2. Вікіпедія
  3. Музей-архів пластового руху у Львові

*