Слово над могилою Сірого Лева

Северин Левицький - Сірий Лев

Яке виголосив пл. сен. Осип Бойчук, голова Головної Пластової Ради, з нагоди посвячення пам’ятника на могилі сл. п. Сірого Лева на цвинтарі в Лакавана біля Боффало, США, 27 серпня 1966.

Вояцький хрест, пластова лілея і тісно з нею сплетений золотий тризуб, це знаки-символи ідей, що проводили життєвий шлях видатного громадянина, педагога, старшини української армії, — Северина Левицького, а для нас, пластунів, перш усього Начального Пластуна, Сірого Лева.

Сорок років свого зрілого життя віддав він майже виключно праці для Пласту. Сміливо взявши в свої руки провід пластової організації у твердий час, коли це могло жорстоко заважити на житті його і його родини, — Сірий Лев повів Український Пласт до його найбільшого розквіту на рідних землях, а потім через заборони і підпілля до його відновлення і чергового розросту поза межами України.

Його творча, провідна діяльність залишила глибокі, незатерті сліди на цілому Пластові і здобула йому в Пласті і поза Пластом любов і пошану, повагу й авторитет, які доля дарує рідко кому. Сірий Лев був Начальним Пластуном вже довго перед тим, заки ми це святочно проголосили.

Ці знаки-символи, що просвічували Сірому Левові його життьовий шлях: і вояцький хрест, і пластову лілею і тризуб, — ми викували в граніті на вічну пам’ять посеред нас і тих, що прийдуть по нас.

Та цим ми ще не сплатили довгу вдячності! нашому Начальному Пластунові. Перед нами чергове завдання: поставити йому другий, живий пам’ятник, збудований нашим беззастережним прив’язанням до Пласту і незламною постановою жити й діяти для здійснення тих ідей, для яких жив і діяв покійний Сірий Лев.

Могутні лави пластової молоді чергових і чергових поколінь, вихованої на незмінних пластових ідейних основах, це буде монумент гідний пам’яті Начального Пластуна.

*    *    *

З ліва на право: Северин Левицький (Сірив Лев), Олександр Тисовський (Дрот) та Леонід Бачинський (Примружене Око), ЮМПЗ в Канаді, 1957

На гранітній плиті побіч прізвища Сірого Лева є ще друге прізвище: Віра Оксана Левицька — дружина Сірого Лева, що разом із ним спочила назавжди в одній могилі.

Хто знав і зустрічався з Сірим Левом, той знав і зустрічався з його милою дружиною, панею Оксаною. Від нас пластунів, належить дружині Сірого Лева не тільки тихий, ясний спомин, але і вдячна пам’ять у наших серцях.

Пластуни і Пластунки!

Сумно згадувати тих, що відійшли від нас у вічність особливо тих, що залишили за собою почуття незаступимої втрати.

Та життя не знає зупинок. Склонім у пошані наші голови перед тінями покійного Начального Пластуна і попращаймося з його могилою з твердою постановою продовжувати діло його життя.

І ще одне: передчуваючи недалекий кінець своєї життєвої мандрівки, Сірий Лев сказав мені раз: «А як мене поховаєте, — поставте лавочку біля моєї могили. Хай молодь приходить і згадує мене, старого».

Сповнім це бажання-заповіт Сірого Лева. Приходім на його могилу і приводім зі собою молодь.

Бо під цією гранітною плитою заховано сорок років історії Пласту. Хай ця історія не заростає бур’яном забуття, а хай живе в Пласті так, як жити буде між нами назавжди постать її творця, Начального Пластуна Сірого Лева.

На могилі Северина Левицького у Баффало, Ню Йорк

Як сказав поет у дні його похоронів:

«Не вірте, що його нема.
Він був, він є, він буде жити
І навіть дужа смерть сама
Безсила дух його згасити»

Примітка: Северин Левицький перепохований у Львові

Джерело: журнал “Юнак”, січень 1967


Найкращий лайк – це 10 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*

Запрошую підписатися

Друзі, час від часу ми формуємо листи з найцікавішими матеріалами та подіями.

пластун Цяпка

You have Successfully Subscribed!