Сітницький Богдан, політв’язень

Богдан Сітницький

Богдан Сітницький (18 травня 1914 — 29 січня 1997) – пластун куреня ч. 1 ім. Петра Сагайдачного, гурток «Пугачі». Старший пластун куреня ч. 10 «Чорноморці». Політв’язень.

Народився у Львові, у сім’ї професора гімназії Івана Сітницького. Навчався в Академічній гімназії (1924 — 1932 рр.), де у 1925 р. вступив у Пласт (Пластову Присягу склав на Святі весни на Сагарі 1926 р.), був гуртковим гуртка «Пугачі». Після заборони Пласту у 1930 р. став членом Українського туристично-краєзнавчого товариства «Плай», яке продовжувало виховну працю серед молоді, використовуючи різні леґальні форми. Вів журналістську діяльність у кооперативі «Вогні», де в основному працювали старші пластуни куреня «Чорноморці» під керівництвом курінного Я. Гладкого. Ставши членом цього куреня, співпрацював у редакціях журналів «На сліді» і «Шлях молоді». Разом з тим працював у «Центросоюзі». Від 1936 до 1939 р. був впорядником хлоп’ячих новацьких таборів на Остодорі, які організовувала Комісія виховних осель і мандрівок молоді (КВОММ). У 1939 — 1941 рр. належав до складу підпільного Пластового Центру.

У 1948 р. був заарештований і засуджений на 10 років за ст. 54 п.10 Кримінального кодексу за «антирадянську пропаганду». Відбував неволю на Далекому Сході у місцевості Совєтська Гавань. Звільнений у 1954 р., повернувся до Львова, працював бухгалтером Львівської обласної клінічної лікарні, згодом — в інших установах. Паралельно з роботою змушений був здобувати радянську вищу освіту (у 1966 р. закінчив Львівський торгово-економічний інститут).

У 1960-80-х роках разом з братом Юрієм та сестрою Марією провадив виховні мандрівки та поїздки молоді Карпатами та цілою Україною, чим активно спричинився до підготовки молодої української еліти (цю діяльність родини Сітницьких прийнято називати підпільним «автобусним» пластуванням в СРСР).

З відновленням Пласту став членом львівського Осередку праці пластунів сеньйорів, поновив своє членство у 10 курені УПС «Чорноморці». На ІІІ Крайовому Пластовому З’їзді був обраний до складу КПР, вдруге — у 1995 р., був членом Крайової Булави УПС, писарем, працював у Групі історії та музейництва Пласту «На сліді».

Посмертно відзначений орденом св. Юрія в сріблі.

Джерело:


Найкращий лайк – це 10 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*