Гасин Олекса, полковник УПА

Олекса Гасин

Олекса Гасин, син Івана і Катерини Корінець. Пластове псевдо «Юрко», псевда «Вовк», «Дор», «Лицар», «Сук», «Чорнота». Народився 18 липня 1907 р. в с. Конюхів Стрийського району на Львівщині. Загинув 31 січня 1949 р. у Львові.

Пластував у 5 курені ім. Ярослава Осмомисла (Стрий), організатор 40 куреня ім. полк. І. Черняти в рідному селі. Згодом належав до 2 куреня УСП Загін «Червона Калина». Закінчив Стрийську гімназію (1928 р.), студент землемірного відділу факультету сухопутної і водної інженерії Львівської політехніки (1931—1935 рр., з перервами через арешти). Служив у польській армії (1928—1929 рр.), закінчив школу підхорунжих (1929 р.), отримав ступінь сержанта-підхорунжого (1931 р.). Член проводу товариства «Сокіл» у Стрию.

Член УВО, в ОУН від 1929 р. Організаційний референт окружного проводу ОУН Стрийщини, згодом окружний провідник (кінець 1933 р. — 01.1934 р., 1936 р.). Крайовий провідник (друга половина 1934 р. — початок 1935 р.), організаційний референт Крайової Екзекутиви ОУН Західних Українських Земель (1935 р.).

Багаторазовий політв’язень польських тюрем, табору в Березі Картузькій (1935 р.). Виїхав за кордон, працював у військовій референ- турі Проводу Українських Націоналістів у 1938—1939 рр., сотник. Видав у співавторстві з полк. Євгеном Коновальцем «Військовий підручник» (Вінніпеґ, 1938 р.). У 1940—1941 рр. — член Революційного Проводу ОУН, заступник шефа повстанського штабу і керівник низки військових вишколів у Кракові. Державний секретар (заступник міністра) військових справ Українського Державного Правління Ярослава Стецька (1941 р.). Командир старшинської школи ОУН у Великих Мостах (1941 р.).

В’язень ґестапо у Дрогобичі (1942 р.), звільнений звідти боївкою Служби Безпеки Костянтина Цмоця.

Військовий референт Проводу ОУН (весна 1943 р. — 01.1944 р., кінець 1945 р.—1949 р.), член Проводу ОУН (1947—1949 рр.), шеф Головного військового штабу УПА (12.1943 р.— 01.1944 р., кінець 1945 р.—01.1949 р.).

Полковник УПА (22.01.1948 р.), посмертно підвищений до ступеня генерал-хорунжого.

Загинув на вулиці Львова неподалік головної пошти. У безвихідній ситуації застрілився, щоб не потрапити до рук ворога.

Джерела:

  • Мороз В. Генерали УПА — вихованці Пласту // Пластовий шлях. — 2002. — ч. 4 (136). – С. 42-45.
  • Мороз В. Пластун Василь Кук — останній генерал УПА // Пластовий Шлях. — 2004. — ч. З (139). – С. 52-53.
  • Дарованець О., Мороз В., Муравський В. Націоналістичний рух 1920—1930-х років (матеріали до біографічного довідника) // Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920—1939 роки. Видання третє, доповнене. — Київ: Українська видавнича спілка, 2007.
  • Мартиролог Українського Пласту.
  • Музей-архів пластового руху у Львові

ДжерелоАльманах 100-ліття Пласту


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*