Долинський Лев: 111 років від дня народження

Чорноморці

Лев Долинський (30. I. 1906 — 3. IX.1963) – пластун куреня ч. 11 ім. Івана Мазепи (Станіславів), старший пластун 5 куреня «Довбушівці», співзасновник 10 куреня УУСП “Чорноморці“. Мистецтвознавець, дослідник української порцеляни і художнього металу.

Народився в родині Мар’яна Долинського та Зеновії з Зубрицьких в м. Заліщики на Тернопільщині. Батько був відомим лікарем, одним із засновників Українського лікарського товариства, правнуком відомого львівського художника кінця XVIII ст. Луки Долинського. Мати його була донькою священика, пароха с. Мшана та Кіндратів, етнографа, дійсного члена НТШ о. Михайла Зубрицького.

Навчався у гімназії у Станіславові. Згодом виїхав до Франції, де в Парижі навчався на авіаційних студіях.

У 1935 р. одружився з учителькою Ярославою Юрків, уродженкою Заліщик. Поляки не давали українцям працевлаштовуватися на рідних землях, тому Ярослава працювала в сільській школі неподалік Варшави, Лев — в механічних майстернях у Гданську. Під кінець 30-х рр. родина переїхала до Львова, де Лева одразу заарештували за приналежність до ОУН. Чудом вирвався з Бриґідок вже після вересня 1939 р.

У 1947 р. вступив на заочне відділення Інституту живопису, скульптури і архітектури ім. І. Рєпіна у Ленінграді за спеціальністю теорія та історія мистецтва. У 1953 році отримав диплом з відзнакою. У 1963 р., на жаль, вже після смерті автора, у Києві було видано його монографію «Український художній фарфор».

пл. прият. Роман Фіґоль

Джерело: Вічна Ватра на Личакові (могили пластунів у Львівському історико-культурному музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар»). – Львів: ЗУКЦ, 2007. – 76 с.

 

*