Пригадаймо звичаї під Андріївський вечір

Не один раз ми писали на сторінках “Юнака” про Андріївські звичаї та вірування, щоб допомогти нашим юначкам продовжувати плекати їх, бо вони від давніх давен панували у нашому народі, а передусім серед нашої сільської молоді.

Андріївський вечір, повний чарів і таємничости, належав завжди молоді. У ньому дівчата й хлопці старалися заглянути у своє майбутнє та ворожінням довідатися про своє призначення, про свою долю. Вони вірили, що в той день і ніч ходить бог молодечого щастя, бог кохання, одруження, бог любови…

Вірили, що через андріївське ворожіння вони дещо пізнають із того, що їх чекає. Тому Андріївський день і вечір 13-го грудня належав лише молодим дівчатам і хлопцям. Дівчата влаштовували вечорниці та запрошували хлопців, або й самі забавлялися ворожінням. Усі ворожіння були зв’язані з коханням й одруженням з хлопцями.

Багато з тих ворожінь були настільки зв’язані з побутом нашого села, що їх сьогодні ніяк не можна використати. Ось, наприклад, дівчата, щоб вгадати свою долю, виходили опівночі на ріг хати і прислухувались, з котрого кінця села чути гавкіт собаки — звідтіля мав приїхати суджений. Важко сьогодні нашим юначкам було б слухати за гавкотом собак у великому місті, правда? Також не легко перевести ворожбу, в якій дівчина йшла увечері до дерев’яного плота і рахувала кільці, кажучи “удівець-молодець”, і коли останній кіл у плоті виходив на “удівець” — вірила, що вийде заміж за вдівця, а коли останній виходив на слово “молодець” — тоді за молодого. Де юначкам сьогодні шукати за дерев’яним плотом?

Зате можна й тепер переводити ворожіння з воском, де розтоплений віск дівчина виливає у миску холодної води, а коли віск стужіє, підносить і “відчитує”, що він може представляти. Або можна ворожити й сьогодні, поклавши під одну тарілку обручку, під другу гілку ялички, а під третю крихітку землі. Дівчина, що вгадує, виходить за двері, а дівчата перемішують тарілки. Тоді кличуть її, а вона стає перед мисками і зі страхом кладе пальці на одну. Що вона найде під нею, така доля її зустріне. Обручка — це одружіння, яличка — журливе життя, земля — це смерть.

Було також ворожіння голками, яке можна легко перевести. До миски, наповненої водою, пускає одна дівчина обережно рядочком дві голки. Коли голки плавають і зійдуться — дівчина з милим зійдеться, коли не зійдуться — дівчина зі своїм милим не зійдеться, а коли обидві голки підуть на дно — тоді обидвоє вмруть.

Можна спробувати ворожіння свічками. Колись уживали до того свічок з “клоччя” — але можна взяти також звичайні. їх треба поставити близько поруч себе і засвітити. Коли свічки під час горіння похиляться до себе — тоді дівчина зійдеться зі своїм милим.

Андріївські вечорниці

Андріївські вечорниці

Колись дівчата вірили, що як на Андрія перед сном з’їли багато солоного, тоді вночі прийде “суджений” та напоїть. Цікаво, чи хтось сьогодні повірив би, що це допоможе? Але усі ті гарні андріївські звичаї в цей один вечір, так як у ніч Івана Купала, ще і сьогодні викликують якийсь таємничий чар, якого не хочеться позбуватися.

Джерело: журнал “Юнак”, ч. 11-12, 1982

*