Першолистопадовий зрив у Львові 1918 р. та участь у ньому пластунів

Вхід до Львівської ратуші під час листопадових подій 1918 року

З перспективи часу щоразу більш чітко вирисовується величне значення Листопадового Зриву 1918 року у Львові. Хоч Чин Першого листопада був обмежений територіяльно, однак він став доказом єдности українського народу.

Через 578 років відсутности незалежности 1 листопада 1918 р. довело, що боротьба за свободу не припинилася. Проведення у Львові державного перевороту і проголошення Західно-української Народної Республіки не втратило й сьогодні своєї величі і блиску.

1 листопада — це символ ідеї державництва в Україні. Адже без 1 листопада не було б 22 січня 1919 р.

І Пластуни марширують під час української маніфестації перед розпадом Австрійської імперії. Львів, 19 жовтня 1918 р.

Чин Першого листопада був добре заплянований, зразково приготований та проведений, і його можна вважати шедевром конспіраційної роботи сотень патріотів у цілому краї на очах ворожого польського населення.

Сказати, що пластуни брали участь у Листопадовому Зриві — це, фактично, нічого не сказати. Оминаючи той факт, що в нарадах Українського Військового Комітету – організатора зриву, брав участь один із засновників Пласту Дрот (д-р Олександер Тисовський), саме пластуни, нарівні з Січовиками, були тією силою, яка втілила в життя Першолистопадовий Чин. Вже 30 жовтня 1918 р. Дрот очолив збори у пластовій домівці в домі проф. Кирила Студинського при вул. Хмельовського у Львові. На цих зборах Дмитро Паліїв поставив перед пластунами завдання з’ясувати і нанести на карту Львова і околиць розташування військових частин, їх чисельність, озброєння, національний склад і т.п. 31 жовтня докладні звіти про проведену роботу були передані Д. Паліїву, за що пластуни отримали подяку.

Северин Левицький в однострої УСС

Северин Левицький в однострої УСС

Северин Левицький (згодом Верховний Отаман Сірий Лев) був призначений Українською Генеральною командою командантом казарми при вул. Місіонерській, потім він став воїном Української Галицької Армії, відомим пластовим організатором в Галичині.

Недарма Дрот говорив:

«…Ми будували націю так, як будується мініятура якоїсь машини, щоби знати, як вона має виглядати у великому масштабі. І ми створили таку модель — Пласт. Він довів свою життєздатність».

Ось лише кілька імен тих пластунів, які були активними виконавцями Першолистопадового Зриву у Львові.

Це Петро Франко — поручник, потім сотник в Леґіоні Січових Стрільців, референт летунства у Начальній команді Української Галицької Армії, призначений Д. Вітовським сотником, а потім полковником летунства (номінацію здійснив С. Петлюра). У листопадові дні Петро Франко був поручником в казармі Фердинанда у Львові при вул. Городецькій. В ніч на 1 листопада 1918 р. став її комендантом. Разом з Романом Купчинським, який з казарми при вул. Бема привів свою частину з двома скорострілами, тримали облогу казарми Фердинанда від натиску «пеов’яків» (членів польської військової організації (ПОВ), створеної з леґіонерів маршала Ю. Пілсудського).

У Листопадовому чині у Львові найактивнішу участь брало і жіноцтво Львова, причому не лише пластунки, а й студентки львівських вищих шкіл і учениці старших класів середніх шкіл та гімназій. Вони організували в Народному домі кухню, займалися налагодженням зв’язку, були кур’єрами. Ось кілька прізвищ тих мужніх жінок: це студентка університету Кекилія Волянська, Ірина Гнатюк, Кекилія Дейковська, Марійка Марцюківна, Сяся Нагірна, Юлія Слободян (пізніше доля закинула її аж в Австралію), Галя Ступницька; це Січові Стрільці Олена Степанів, Софія Галечко, Текля Харитон (Масора), яку доля закинула в Арґентину. Лікарську допомогу учасникам Зриву організувала і надавала Світлана Харченко з Києва.

У всіх містах Галичини, як і у Львові, активними учасниками й виконавцями Першолистопадового Чину були пластуни і пластунки. Наприклад, І. Дурбак з Теребовлі взяв безпосередню участь у складі студентського куреня групи отамана І. Сіяка, який дістав назву «окремий залізний загін Армії Української Народної Республіки ім. отамана І. Бистрина». Разом з його частинами дійшов до Києва. Коли большевики розбили цю частину під Кривцем біля Києва, вступив до дивізії отамана Ю. Тютюнника. Хворий на тиф, потрапив у польський табір для військовополонених в Ланцуті, і врешті доля занесла його в Америку. Там продовжив пластову діяльність.

УСС на старих листівках

УСС на старих листівках

У Самборі старший хорунжий австрійської армії І. Савчин ще задовго до 1 листопада 1918 р. почав вести військовий вишкіл старших пластунів. Посланцем Української Національної Ради зі Львова до Самбора була Олена Степанів. Самбір був останнім із міст Галичини, в якому владу перебрала Українська Народна Республіка. Було вже 5 листопада.

Окремою сторінкою в епопеї Листопадових днів були події в Стрию. Вічною славою вкрили себе пластуни гуртка «Пугачі» та їхні друзі, зокрема М. Бігун, брати Петріни — Володимир, Омелян, Роман. Разом з іншими пластунами — Л. Лопатинським, Ю. Пеленським, А. Стебницьким, Л. Шанковським, М. Середницьким, З. Кохановським — вони не тільки зуміли перебрати владу, а й роззброїли поліцейський відділ, який складався повністю з поляків. Під командою В. Лотоцького зайняли казарми, міську телефонну і телеграфну станцію, команду поліції, військову жандармерію. І все це зробила жменька пластунів із 33 осіб.

У Золочеві пластуни перебрали владу 1 листопада. Очолив їх М. Ткачук, потім член УВО-ОУН, зв’язковий ОУН на західній території Австралії.

В Галичі захоплення влади здійснив пластун, учень 8 класу гімназії у Львові Богдан Макарушка.

Роззброєння військових частин здійснювалося під керівництвом хорунжого УСС І. Портика. В Яворові владу від австрійського гарнізону перебрав Мар’ян Клим Маренін. В Янові стійковим біля складів зброї був юнак Роман Чопик.

Історія ще чекає на докладне висвітлення внеску Пласту Львівщини в підготовку і проведення в життя Першолистопадового Зриву 1918 року.

Автор: пл. сен. Богдан Костюк

Джерело: Пластовий Шлях. — 1996. — Ч. 4 (112). – С. 42-44