Василь Федак: з історії розвитку футболу на Закарпатті

СК «Русь» (Хуст) — чемпіон Закарпаття 1936—1938 років

Надзвичайно цікава, а багато в чому і похвальна історія розвитку футболу на Закарпатті. Звичайно, негативно позначилися на ній різні політичні події, руйнівні стихії воєн тощо. Попри всілякі «легенди» та «перекази» нам вдалося точно встановити час і шлях проникнення футболу в спортивне життя Ужгорода.

Сталося це 1893 року, коли під час літніх канікул угорське міністерство культури та освіти з метою ознайомлення викладачів гімнастики середніх шкіл Угорщини з новими м’ячевими іграми, в тому числі з тенісом, м’ячем з «вухом» та англійським копаним м’ячем тощо, провело у Будапешті загальнодержавний семінар. В ньому взяли участь викладачі ужгородської, мукачівської та берегівської гімназій.

Усім трьом сподобалися нові види спорту, і особливо футбол. Після закінчення роботи семінару вони закупили по одному футбольному м’ячеві і привезли їх у свої учбові заклади. До речі, цей спортивний «сувенір» був дуже дорогим – 7 корун, за які у той час можна було купити центнер високоякісної пшениці або 2 центнери кукурудзи. Доля футболу після цього склалася порізному. В мукачівській та берегівській гімназіях викладачі з якихось причин не вважали за потрібне ознайомити учнів із правилами гри, і в недовгому часі після кількох травм і скорого «розтерзання» м’яча про футбол було забуто – він так і не увійшов у шкільну програму.

Не так сталося в ужгородській гімназії. Іштван Медрецький, поважний викладач з 20річним педагогічним стажем, згуртував навколо себе колег – Ференца Шюргера, доктора Іштвана Лаудона та Матяша Ролейзека, розробив програму навчання нової гри. Згідно з нею Іштван Медрецькі та Ференц Шюргер, які попередньо ознайомилися з наявною літературою, з 1 вересня 1893 року у VVIII класах на уроках гімнастики навчали учнів правил гри. Заняття проводились на новій площі у «Фізеші» (Вербова), яку міські власті відвели для спортивних цілей. Ця семигектарна територія увійшла в історію закарпатського фізкультурного руху, оскільки тут були проведені перші шкільні спортивні свята, тут відбулося перше знайомство з футболом, тут проводилися тренування та товариські ігри.

Василь Федак

Василь Федак

І відтоді на Вербовій учні гімназії та інших шкіл міста, яких по праву можна вважати піонерами футболу на Закарпатті, з ранку до пізнього вечора ганяли м’яча, а коли той ставав непридатним – купували нового на заощаджені кошти.

Як правило, тренування та ігри на одні ворота проводилися лише влітку, а з вересня, коли студенти поверталися в Будапешт, футбольне життя завмирало, або підтримувалося виключно школярами, що мали саморобні (з ганчірок) м’ячі. Цим і можна пояснити, чому потрібно було чекати повних сім років з часу появи першого футбольного м’яча в Ужгороді до першої публічної гри.

Оскільки стара площа на Вербовій не відповідала вимогам гри, студенти вирішили за міським парком, де нині стадіон «Тиса» («Спартак») «побудувати» нову. Міська влада не виділила для цього жодної коруни, і студенти при підтримці гімназистів самостійно провели необхідні земельні та інші роботи. Коштів на сітки для воріт не вистало, то перші ігри проходили без них, але було закуплено новий м’яч і необхідну спортивну форму.

І от настав очікуваний день дебюту закарпатського футболу – 15 серпня 1901 року. На першу офіційну товариську зустріч була запрошена відома на той час футбольна команда будапештського атлетичного клубу БАК, яка приїхала повним основним складом, враховуючи й інтернаціоналів.

Був надзвичайно спекотний день, однак це не перешкодило зібратися чималій кількості вболівальників. Перед цим добре попрацювали журналісти ужгородських газет, особливо щоденної «Унгварі Кезлень» («Ужгородські вісті»), тижневиків «Унг» («Уж»), «Готарселі уйшаг» («Прикордонна газета»), «Герегкатолікуш семле» («Грекокатолицький огляд») тощо, які уже з початку місяця пропагували і популяризували нову, у нашому краї ще не бачену м’ячеву гру.

Олекса Бокшай та Василь Федак — воротарі СК «Русь» (Ужгород) 1927—1937

Олекса Бокшай та Василь Федак — воротарі СК «Русь» (Ужгород) 1927—1937

Понад тисячу глядачів зібралися навколо нової футбольної площі. Квитків було продано на рекордну суму – близько 500 корун. Матч проводився в урочистій обстановці. Перед змаганням, у перерві та після матчу перемінно грали два оркестри: духовий міського військового гарнізону та циганський. Гра була цікавою і викликала велике захоплення вболівальників. Перший футбольний матч в Ужгороді закінчився перемогою гостей з Будапешта з рахунком 3:0.

У сорокових роках автор цих рядків взяв інтерв’ю в одного з очевидців того матчу – доктора Ендре Тагі, який на початку століття був найяскравішою фігурою ужгородського спортивного життя. З його ім’ям пов’язана організація Ужгородського ковзанярського товариства (1901), Ужгородського лавнтенісного клубу (1906) та Ужгородського атлетичного клубу (1909). На запитання: «Як ви оцінюєте першу публічну футбольну зустріч в Ужгороді і яке враження справила на вас гра будапештських футболістів», він відповів: «Насамперед треба сказати кілька похвальних слів про ужгородських молодих студентів та учнів гімназії, про публіку, бо тільки у такому аспекті можна належно оцінити і гру будапештців. Схиляю голову перед натхненником ужгородського учнівського спортивного руху Іштваном Медрецьким, який з 1875 року вів у гімназії гімнастику. З його іменем пов’язано успіхи ужгородських гімназистів на всеугорських учнівських змаганнях в Будапешті, проведення перших шкільних спортивних свят в 1892 р., ознайомлення ужгородських гімназистів з футболом, створення першого футбольного поля та тенісного корта, першого спортивного майданчика у «Фізеші» (Вербовій). Його вважаю піонером ужгородського футболу.

З глибокою пошаною згадую і перших шанувальників футболу. Із першого дня зародження ужгородського футболу вони масово відвідували не лише ігри, але й тренування. їх надмірна любов, величезний ентузіазм та інтерес до футболу був таким натхненним, що міг служити взірцем навіть для англійських уболівальників.

Тому і не дивно, що після Будапешта, столиці Угорщини, Ужгород став другим містом, у якому студентська та учнівська молодь з таким захопленням та любов’ю сприйняла футбол. А тепер вже можемо належно оцінити найперший футбольний матч в Ужгороді. Не було ніякого сумніву в тому, що будапештська команда БАКу значно сильніша. Вона раніше була організована і, звичайно, гравці були набагато краще підготовлені, серед них були навіть члени угорської збірної (Гросс, Вінце, Фодор). Вже перед грою було зрозуміло, що гості всю свою увагу й сили спрямують на непристанні атаки, щоб якнайскорше та найбільше забити голів і таким чином деморалізувати суперників. Щоб перешкодити намірам столичних футболістів, ужгородці значно посилили оборону, а тому гості завдяки максимальним зусиллям виграли перший тайм з рахунком 2:0. У другому таймі наші хлопці грали вже значно спокійніше і були рівноцінними партнерами гостей, які зуміли забити ще тільки один гол. Отже, результат 3:0 – досить скромний для будапештців. “Які ж висновки зробили тодішні керівники ужгородської команди?”. Ендре Тагі дав таку відповідь: “Для результативного футболу потрібні добрі бігуни, технічно підготовлені спортсмени і злагоджена співгра. Без цього не може бути й мови про будьякі успіхи”.

Велика справа – належна підготовка голкіпера, бо із слабим воротарем і найкраща футбольна команда приречена на провал. Запевняю вас, що ужгородці при кращому голкіперові могли з кращим результатом закінчити цю, між іншим, дуже цікаву гру. Наскільки я пригадую, в ній прекрасно виступили Кальман Бартош, доктор Ференц Чюрош, Тіводор Гулович та молодий гімназист Дюла Патай».

Залишається доповнити таке: якщо, за словами Ендре Тагі, піонером та заслуженим діячем закарпатського футболу вважати Іштвана Медрецького, то безумовно, самого Е. Тагі мусимо поставити поруч.

Джерело: Василь Федак