Проф. Северин Левицький – Сірий Лев, Верховний Отаман Українського Пласту, голова Верховної Пластової Команди

Лариса Музичко та Северин Левицький

Мені припало почесне завдання розповісти про Сірого Лева як Будівничого Пласту. Призначений час на це надто короткий, щоб моя розповідь охопила повноту діяльности Сірого Лева на постах Голови Верховної Пластової Команди і Верховного Отамана Українського Пласту, тому я обмежусь тільки до тих споминів про його діяльність, як Будівничого Пласту, яка була для Пласту дуже важливою в минулому і є важливою ще й сьогодні.

Коротко, хочу представити:

  • Сірого Лева, як людину,
  • Сірого Лева, як організатора Пласту,
  • Сірого Лева, як ідеолога,
  • Відношення Сірого Лева до інфільтрації радянських впливів в Пласті,
  • Відношення Сірого Лева до українських політичних партій та ідеологічних груп, що хотіли мати
  • домінуючий вплив на Пласт,
  • Його відношення до міжнароднього скавтінгу,
  • Відношення Сірого Лева до польського скавтінґу,
  • Роля Сірого Лева в побудові пластового сеніорату,
  • Ситуація після заборони Пласту,
  • Сірий Лев, як публіцист,
  • Висновки.

Сьогодні я хочу поділитися коротко моїми споминами про Сірого Лева, проф. Северина Левицького, Верховного Отамана Українського Пласту. Мої спомини не відносяться до такої чи іншої події в житті Сірого Лева, але радше до першого дуже важливого періоду його провідної діяльности в Пласті в 1924-1930 рр. Зокрема мої спомини відносяться до тих проблем, які наростали в тому часі в Пласті, і як Сірий Лев ставився до них та як їх розв’язував на пості Верховного Отамана. Напевно, багато з-поміж пас тут приявних має свій спомин про Сірого Лева. Може, хтось пізнав його вперше у пластовій домівці у Львові, при Бляхарській вулиці, хтось другий на пластовому Святі Весни на Сагарі в брюховицьких лісах, а дехто може під час відвідин Сірим Левом пластового табору або куреня, а ще дехто зовсім припадково. Але, напевно у кожного залишився незатертим спомин про його постать.

При першій зустрічі впадало в очі його обличчя, що нагадувало римського патриція з доби з Юлія Цезаря. Обличчя виразне й енергійне, повне самопевности, але в більшості усміхнене й доброзичливе. В розмові, а зокрема під час виступів на ширшому фоні, Сірий Лев як бесідник і промовець відзначався переконливістю та емоційністю. Вони були ознакою і мірою того, як глибоко Сірий Лев переживав те все, що відносилося до Пласту. Хто слухав його палких і повних змісту промов на Сагарі під час Свят Весни, напевно тямить переконливий та глибоко зворушливий тон його промов. Діяльний завжди, був ініціятивний у поодиноких задумах та активний у виконуванні заплянованих завдань. Був незвичайно пильний і систематичний у виконуванні свого діловодства голови Верховної Пластової Команди та понад міру репрезентативний на пості Верховного Отамана Українського Пласту. Мав дуже добру пам’ять до цілости й деталів, але любив записувати дуже докладно всі важливіші події, зустрічі, розмови й хід думок у своїх денниках.

Греблі на Святі Весни на Сагарі, 1929

Греблі на Святі Весни на Сагарі, 1929

Дуже любив природу, радо мандрував полями й лісами, так на Поділлі як і в Карпатах. Хоч не був сильної будови, але був фізично витривалий і легко видержував труди й невигоди довших мандрівок скелястими Ґорганами й полонинами Чорногори. Хоч не мав практичного пластового вишколу, то все ж таки був практичний у пластових заняттях на мандрівках і таборах.

Звертав велику увагу на форми своєї поведінки й умів оцінити джентельменську поведінку в інших. Був дуже розмовний і вмів та любив оповідати про інтересні справи й події.

Сірий Лев уродився у патріотичній, священичій родині, а тому знав багато з нашого народнього побуту й розповідав про нього багато. Зокрема любив розповідати різні цікаві події з часів своєї військової служби так в австро-угорській армії, як і в Українських Січових Стрільцях та Українській Галицькій Армії. В засаді був згідливий, толерантний до поглядів інших та оминав особисті конфлікти, але настоював на переведення своїх поглядів і плянів. Коли бачив, що якась його думка, плян або проект натрапляють на критику, трудність або неоправданий спротив, заявляв, що залишить свій пост, виходив зі засідання до сусідної залі, але заспокоївшись, вертався і шукав компромісового полагодження справи. Можливо, що причиною тієї, зрештою нешкідливої химерности, були його часті болі голови. Скоро тільки заанґажував себе емоційно, діставав сильні болі голови, і треба було перервати засідання, щоб він успокоївся. Тому ми все мали на поготові кілька порошків “когутиків” (рід аспірини).

Пластова діяльність Сірого Лева була різнородна й широка. Очевидно, що багато з тієї діяльности мало часову й льокальну вартість, але багато відтинків його ініціятиви й праці мали тривалий характер, виходили далеко поза льокальні межі, і дуже багато з того, що він започаткував і перевів, є ще й сьогодні актуальне у нашій праці й нашому розвитку.

Як голова Верховної Пластової Команди, Сірий Лев виявив великі вмілості організувати працю та гуртувати біля себе ширше коло співробітників. Але не був централістом. Умів розділити працю поміж своїх співробітників та призначував їм обов’язки й відповідальність. Це не тільки причинилося до успішности праці, але було теж важливим виховним засобом, бо більшість його співробітників – старші пластуни, які щойно рік-два перед тим перейшли з пластового юнацтва в ряди старшого пластунства. Мав зрозуміння для форми і любив поладнати кожну справу формально, зберігаючи відповідну, обов’язуючу процедуру.

Мав публіцистичні здібності, відзначався легким та прозорим стилем і логікою у своїх аргументах. Його розуміння пластової проблематики було радше інтуїтивне ніж вивчене, бо був тільки короткий час членом Пласту заки перейняв обов’язок голови ВПК. Великі, а може навіть найбільші осяги, Сірий Лев мав в тому часі, в часі, коли наладнував устроєві справи Пласту. Ми знаємо, що пластова організація в рр. 1920-1923 не розвивалася рівномірно. Скількість членства була дуже пливка. Пластові частини основувалися і розпадалися. Часто пластові відділи не мали виразного пластового характеру, вагалися між гімнастично-спортовими й мандрівними гуртками. Був брак зв’язку й комунікації між пластовими осередками, як також між осередками і центральним пластовим проводом.

Сірий Лев переорганізував великі й трудні для провадження полки й чоти на менші, більш сконцентровані пластові курені й гуртки. Впровадив пластові коші, що відповідали сьогоднішнім пластовим станицям, як об’єднуючі форми для співпраці пластових частин тієї самої місцевости. Для наладнання співпраці поміж сусідними кошами покликав до життя пластові області й пластові обласні команди. Для зв’язку поміж шкільними пластовими частинами і ВПК впровадив діловодство зв’язкових пластових куренів. Впровадив писані звіти з діяльности пластових частин і кошів. Ці устроєві заходи надали пластовому рухові більше суцільної форми й перетворили цей рух у суцільну організацію. Звернув теж увагу на господарську розбудову Пласту та відчитність майна.

Фото з посвячення гімназії в Дрогобичі, 1928 р. На фото: Сірий Лев, проф. В. Кузьмович, сктм. проф. М. Іваненко, адвокат Ільницький, д-р М. Терлецький, о. Венгринович, дрогобицький кошовий П. Веприк, ст.пл. Марушка Охримович та ст.пл. Тарас Дурбак

Фото з посвячення гімназії в Дрогобичі, 1928 р. На фото: Сірий Лев, проф. В. Кузьмович, сктм. проф. М. Іваненко, адвокат Ільницький, д-р М. Терлецький, о. Венгринович, дрогобицький кошовий П. Веприк, ст.пл. Марушка Охримович та ст.пл. Тарас Дурбак

Причинився до розбудови пластових таборів на Соколі й Остодорі, та до створення пластового видавництва “Вогні” й господарської установи – кооперативи “Пласт”. Зокрема сконсолідував і упорядкував Верховну Пластову Команду. Обороняв покликання до життя, поруч екзекутивного органу Верховної Пластової Команди, Верховної Пластової Ради, як контрольного органу.

Основна внутрішня реорганізація Пласту, поширення членства між ремісничу й сільську молодь, вміла дати відсіч намаганням відділити “Шкільний Пласт” від Головного Пластового Проводу, поширення Пласту на Волинь, підпорядкування Верховній Пластовій Команді Пласту в Карпатській Україні й на Буковині, організація еміграційних пластових осередків по європейських студентських центрах – все те було вислідом плянів, енергії і невсипущої праці Верховного Отамана. А далі – створення, побіч юнацького, трьох нових пластових уладів: новацького, старшо-пластунського й сеніорського, розбудова табірництва, організація зустрічей, господарська й видавнича діяльність Пласту – все те було з ініціативи Сірого Лева, відбувалося при керівній участі голови Верховної Пластової Команди – Верховного Отамана.

В рр. 1920-1924 в Пласті зарисувалися три ідеологічні напрями:

Дрота – шляхетність пластової ідеї.

Чмоли – Пласт, як середовище для плекання ідеї та традиції української зброї, практичного військового вишколу й виховання сильної волі та характеру фізичними зусиллями.

Сірого Лева – Пласт, як суспільна організація з прицілом на широке майбутнє для реалізації національно державницьких прагнень українського народу, на базі виховної програми та ідейних заложень Пласту.

Сірий Лев не був ідеологом-теоретиком того типу, як прим. Дрот. Дрот у кожній проблемі дошукувався ідеологічного насвітлення і такого ж розв’язання. Натомість Сірий Лев був радше за суспільно-політичною розв’язкою. Дрот, наприклад, розглядав Пласт, як елітарну організацію, обмежену кількість членства, та не звернув уваги на поширення Пласту між молоддю ремісничою і селянською. Зате Сірий Лев дав ініціятиву до започаткування село-Пласту і ремісничого Пласту. Вправді обидві спроби розвивалися поволі, бо вимагали програмових та устроєвих змін і доповнень, що відповідали б цим обом середовищам. Все ж таки така ініціятива виявилася. Ці перші заходи стали пізніше в часі нелегального Пласту підставою для пластового руху поміж молоддю селянською і ремісничою. Для тієї мети покликано до життя устроєву форму “Доріст Рідної Школи” і її виховним пресовим органом “Шлях Молоді”. Спираючись на кількості передплатників “Шляху Молоді”, що доходило по п’ять тисяч, членство в “Дорості Рідної Школи” могло дійти упродовж двох років до десяти тисяч. Ця масова участь членства дуже занепокоїла польські державні власті, і тому вони розв’язали цю установу по перших двох роках її існування.

З ліва на право: Северин Левицький (Сірив Лев), Олександр Тисовський (Дрот) та Леонід Бачинський (Примружене Око), ЮМПЗ в Канаді, 1957

З ліва на право: Северин Левицький (Сірив Лев), Олександр Тисовський (Дрот) та Леонід Бачинський (Примружене Око), ЮМПЗ в Канаді, 1957

Проте теж і Дрот в часі нелегального Пласту перейшов на ширшу, суспільну базу, що так виразно позначилося в його статті “Не Ти, не я, а Ми” з того періоду.

У другій половині 20-их років позначилася досить сильно радянофільська акція в деяких колах українського громадянства, а зокрема в деяких студентських групах. Ця хвиля не оминула теж Пласту. Ця акція на терені Пласту позначилася в такий спосіб: ст. пл. В. Остапович, здається зі Станиславова, бувши референтом ВПК для Волині, впровадив на терен деяких пластових гуртків на Волині комуністичну пропагандивну й вишкільну літературу та намагався організувати під плащиком пластових гуртків комуністичні ячейки. Сірий Лев, дізнавшися про це, негайно звільнив Остаповича з посту референта Волині, та започаткував широкозакроєну акцію для ліквідації цієї шкідливої для Пласту діяльности. Хоч саму акцію вдалося зліквідувати, то все я таки її наслідки залишилися на довший час. Ще в 1929-30 рр. під час моїх поїздок на Волинь в характері референта Волині, в таких, наприклад, місцевостях, як Радивилів і Почаїв, пластуни тих місцевостей виявляли марксистські погляди. Широкі і палкі дискусії на ідеологічні, суспільні й політичні теми, що відбувалися між старшим пластунством під час ліквідації цієї справи дали вияснення дуже важливим ідеологічним проблемам Пласту та незаперечно ствердили його національно державницький характер на базі Трьох Головних Обов’язків Пластуна. Це потверджено на першому старшопластунському з’їзді у відповідних резолюціях. Ці резолюції, що виходили далеко поза інтерпретацію Пластового Закону, а які мали за підставу Три Головні Обов’язки Пластуна, стали в ширшому масштабі ідейними основами Пласту.

Хоч принцип апартійности Пласту був загально принятий і респектований, то все ж таки час до часу така чи інша ідеологічна група або партія хотіли мати домінуючий вплив на провід, членство і діяльність Пласту. З-поміж тих кіл в тому напрямі робили заходи Українська Військова Організація, а пізніше Організація Українських Націоналістів, УНДО, Фронт Національної Єдности та клерикальні середовища. Сірий Лев постійно обороняв принцип апартійности Пласту та опирався піддати Пласт під домінуючий вплив такої чи іншої партії або ідеологічної групи, уважаючи, що Пласт, як виховна організація молоді має служити цілій українській спільноті. В час моєї співпраці з Сірим Левом про питання його партійної приналежносте ми ніколи з ним не дискутували. Так само залишилося одвертим питання його приналежности до УВО. Членом ОУН він напевно не був.

Однаково ж, будучи спорідненим з полк. Є. Коновальцем, міг мати з ним якесь порозуміння щодо загальних напрямних діяльности Пласту. Це потверджують деякі спомини пластунів у публікації “Євген Коновалець та його доба”. Після акції під Бібркою й після заборони Пласту з причини тієї акції Сірий Лев поставився дуже критично до крайових провідних органів УВО. Польська адміністраційна влада віддавна намагалася розв’язати Пласт, але не мала критичної причини до цього. Напад під Бібркою таку критичну причину створив.

Але, які б його симпатії до УВО не були, то огірчення його на УВО після нападу під Бібркою було правдиве. В 1936–37 рр. та пізніше Сірий Лев виказував деякі симпатії до ідейних та політичних основ Фронту Національної Єдности. Великий вплив між частиною пластової молоді й деякими пластовими провідниками здобула собі ОУН, організуючи нелегальні звена в рядах легального Пласту. Ця обставина викликала великий конфлікт між Пластом і ОУН в часі нелегальної дії Пласту.

Розглядаючи той період з історичної перспективи, можна б сказати, що коли б не було плодючого пластового грунту, то, правдоподібно, не було б ОУН. Коли ж Пласт все ж таки залишився апартійною організацією, то в тому є велика заслуга Сірого Лева. Пласт, а зокрема його центральний провід, не був залежним від поодиноких партій, суцільною і неперебійною організацією у сімох декадах.

Дрот, започатковуючи Пласт, оперся на джерелах бритійського скавтінгу, достосовуючи його ідеї й виховну програму до потреб української молоді та українського народу. Тому теж тяготіння Пласту до скавтських організацій інших народів, а зокрема до бритійського скавтінгу, було самозрозуміле.

Сірий Лев постійно шукав шляхів контакту з міжнароднім скавтінґом поза рамками польського гарцерства. Уважав, що це в даних обставинах, було б важливим засобом інформації чужинців про Україну. На жаль, побудова міжнароднього скавтінгу з його органом Міжнароднім Скавтським Бюром була оперта на принципі приналежности до цього руху тільки скавтських організацій державних народів. Щойно в таборах переселених осіб вдалося Пластові у цьому періоді нав’язати успішні зв’язки з Міжнароднім Скавтським Бюром та скавтськими організаціями інших народів.

Ідол Світовида в таборі гарцежів під час міжнародного скаутського Джемборі (всесвітня таборова зустріч) у Британії, серпень 1929 р.

Ідол Світовида в таборі гарцежів під час міжнародного скаутського Джемборі (всесвітня таборова зустріч) у Британії, серпень 1929 р.

Коли ж прийшла така нагода, то використати її не було трудно з уваги на досвід, добутий попередніми стараннями Сірого Лева.

Від часу правильного розвою Пласту в Галичині польські адміністраційні власті робили великий натиск на те, щоб Пласт увійшов до “Звйонзку Гарцерства Польскеґо”. Цьому натискові Сірий Лев постійно опирався, хоч це не було без ризика для нього, як учителя на державній посаді. Навіть, вже по забороні Пласту, здається в половині 1931 року, польська адміністраційна влада зробила натяк, що є можливе реактивування Пласту, під умовою його включення в рами польського скавтінґу. Цей натяк залишився без відповіді з нашого боку.

Одне з найбільших і найважливіших досягнень Сірого Лева в розвої Пласту було започаткування пластового сеніорату. Перший курінь Уладу Пластунів Сеніорів зорганізовано 15 квітня 1930 року.

У його склад увійшли автоматично всі пластові опікуни – скавтмайстри. Той Курінь приняв назву Курінь Пластунів Сеніорів ім. Степана Тисовського. Основання цього куреня було важливим з одного боку тим, що він немов би завершував пластову організацію та замкнув до цього часу одверте коло самовиховних уладів новацтва, юнацтва й старшого пластунства. З другого ж боку його основання було важливе тим, що пластова організація розвивинулася з тогочасної, виключно пластової системи самовиховання у ширшу громадську установу з прицілом на дальші ширші обрії, із завданням – запобігати розпорошенню пластового виробленого елементу з юнацтва і старшого пластунства, а також – як цей елемент тримати для дальшої праці в Пласті, як звернути його увагу та зацікавлення ширшими громадськими справами та як його скерувати до громадської дії. Це був початок спроби перевірити, чи дійсно “в Пласті росте новий люд”.

В розгарі праці та успіхів приходить великий удар: для 26 вересня 1930 року польська влада забороняє Пласт. Здається, що все скінчилося. Та Верховний Пластун не попадає в зневіру, не закладає бездільно рук. Він скликає сходини Верховної Пластової Команди, яка рішає продовжувати пластову діяльність під проводом нелегального “Пластового Центру”. “Вогні”, “Доріст Рідної Школи”, “Комісія Виховних Осель і Мандрівок Молоді”, “Плай” – оце нові організації, які назовні легалізують пластову роботу. Діють існуючі досі табори, розбудовуються нові: Остодір, Старява, Космач. Всім цим керує невидимий “Пластовий Центр” в тісній співпраці з Верховним Отаманом.

З конспіративних причин пластові провідники, що були надто експоновані у своїй діяльності, не могли перекинути себе до ролі ведення нелегальної організації. Сірий Лев отже не увійшов у склад “Пластового Центру”, але не зважаючи на те тісно співпрацював з ним. “Пластовий Центр” залишив Сірому Левові почесний титул Верховного Отамана Українського Пласту.

***
Дрот дав українській молоді бусолю, якої магнітна голка вказувала напрям на Три Головні Обов’язки і Пластовий Закон, Чмола виховував характер і сильну волю пластової молоді фізичною заправою, а Сірий Лев побудував пластовий корабель довкруги тієї бусолі. На палубі цього корабля діяв Чмола, як символ української визвольної боротьби, і Цьопа Паліїв, як зразок виробленого пластового характеру, але будівничим, навігатором і капітаном цього корабля був Сірий Лев.

Автор: Яро Гладкий

Джерело: Пластовий шлях. – 1981. – Ч.1 (64). – С.9–17.


Найкращий лайк – це 10 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*