Крайовий Вишкільний Табір для 3 проби УПЮ

КВТ 2013, г. Сивуля

Успішним завершенням програми УПЮ завжди вважалося виконання вимог третьої пластової проби та іменування на ступінь скоба чи вірлиці. Цю мету осягає меншість юнацтва у XXI столітті, а ще гірший стан був у 1950-их роках у ЗСА та інших краях діяспори. Однак тоді ще можна було закінчувати III пробу, будучи вже в УСП, бо у післявоєнні роки це дозволялося, які колись, у 1920-і роки в Україні.

Особливим винятком такого стану справ був гурток “Беркут” куреня юнаків ч. З ім. Гетьмана Івана Мазепи в Нью-Йорку, шість членів якого у 1952—1953 рр. стали пластунами скобами (мабуть, перший такий гурток в Пласті), були дуже активними впорядниками молодших гуртків та провадили куренем. В цьому курені тоді було 11 гуртків. Отож, у 1953 р. “Беркути” з власної ініціятиви, формально перебуваючи ще в УПЮ, організували підготовчий (пізніше — 9-й) курінь юнаків, де також стали впорядниками гуртків.

У 1954 р. «Беркути» вступили до куреня ч. 3 УСП “Лісові Чорти”, а рік пізніше перебрали провід цього куреня. Вже у листопаді 1955 року під час сходин проводу куреня, на яких обговорювався плян діяльности на літо 1956 р., виринула пропозиція організувати крайовий вишкільний табір (КВТ) для старших юнаків, які готуються до III проби. Така пропозиція появилася тому, що відчувалася потреба створити кращі можливості для вивчення матеріялу III проби та його перевірки. Тодішні вимоги до III проби були відносно важкі, а комісії третьої проби по станицях, у складі яких було переважно старше покоління пластунів, вимагали знання матеріялу на дуже високому, часом недосяжному рівні. Зокрема, складно було в цьому відношенні у чисельно менших станицях, де зазвичай бракувало відповідно кваліфікованих виховників та інструкторів. Додатковою перешкодою був брак можливостей здобути точки у практичному пластуванні, бо на окружних таборах програму достосовували до рівня І та ІІ проб.

Отже, участь юнаків у КВТ мала б дати їм змогу і нагоду вивчити весь потрібний матеріял, зокрема, всі вимоги практичного пластування. Також бралося до уваги, що учасниками КВТ будуть якраз ті юнаки, які серйозно думають завершити III пробу ще в юнацтві. А старші юнаки, які вже розпочали перевірку III проби в станиці і здобули обов’язкові кваліфікації служби в Пласті та одержали відповідну рекомендацію зв’язкового, могли б вповні закінчити пробу і бути іменованими пластунами скобами вже під час закриття КВТ.

Переправа на КВТ

Переправа на КВТ

Після опрацювання концепції і затвердження КПС програми перший (експериментальний) двотижневий КВТ в Америці відбувся в серпні 1957 року на пластовій оселі “Вовча Тропа”. Учасників було 12, юнаки розвідувачі у віці 16-18 років. Виїмком був 14-літній пластун учасник Олег Коропій, який не був зголошений, а просто появився з повним вирядом на відкриття табору. Все ж, цей завзятий юнак витримав темп КВТ, згодом закінчив Військову академію і служив в армії як підполковник. До проводу КВТ із “Беркутів” увійшли ст. пл. скоби: Микола Кравців — комендант, Петро Содоль — бунчужний і Роман Аписькевич — булавний.

Цікаво, що в майбутньому всі три будуть служити в Армії ЗСА як генерал-поручник, майор піхоти та майор-лікар відповідно. Перший тиждень пройшов у мандрівках, інтенсивному вивченні картографії та інших ділянок практичного пластування. Комендант водив табір у мандрівки, які нині можна було б назвати форсованими маршами з перешкодами, що тодішнім юнакам дуже подобалося.

На початку другого тижня почали допомагати й інші інструктори (з близького стаціонарного табору “Лісових Чортів”) у проведенні пластових вмілостей, теренових ігор та змагів, а також у перевірці точок III проби.

Протягом двох тижнів юнаки також вивчали методику провідництва і ротаційно виконували різні функції таборових провідників, що в тих часах на вишколах ще не практикувалося. КВТ успішно закінчили усі 12, а три (Іван Мигул, Олег Ховайло та Роман Кивелюк) на закритті були іменовані пластунами скобами.

Крайовий референт юнаків на збірці ствердив, що експеримент вдався і в майбутньому КВТ треба проводити кожного року. Особливої назви не встановлено, бо на той час у ЗСА не було інших крайових вишкільних таборів. Отже, назвою залишилося скорочення “КВТ”, до якого вирішено додати римське число для означення черговос-ти табору.

Заохочений успіхом КВТ-І, у липні 1958 року на пластовій оселі “Бобрівка” курінь “Лісові Чорти” організував КВТ-II. Учасників, яких було 13 (більшість 17-літні), організовано у три стежі, в яких постійними провідниками були найбільш досвідчені юнаки: Данило Струк, Р. Кивелюк та Ігор Федорів. Ця трійка ротаційно виконувала функцію бунчужного і, фактично, діяла як булава. Між юнаками було аж 5 ветеранів КВТ-І, які обов’язково хотіли повторити ці два тижні інтенсивного вишколу. Єдиним постійним членом проводу був П. Содоль як комендант, а інші інструктори приїздили на день чи два для проведення окремих занять. З початком другого тижня КВТ-ІІ пляново вирушив із усім вирядом у триденну мандрівку до оселі “Вовча Тропа”. Другий день мандрівки, через постійний дощ, перетворився на форсований марш, який закінчився прибуттям близько опівночі (на день швидше) на терен “Вовчої Тропи” та відвідинами табору юначок. Підчас закриття КВТ-ІІ крайовий комендант пластунів іменував пластуном скобом Д. Струка. Знову стверджено потребу обов’язково продовжувати цей табір.

Однак із відходом до війська головних активістів КВТ інші пластуни до цього не бралися. Концепцію КВТ після дуже довгої перерви відновлено аж у 1986 році, хоча цього разу організатором, згідно з резолюцією З’їзду, була КПС. Все ж комендант і його заступник були з “Беркутів” — П. Содоль і В. Корнага. Як і на попередніх КВТ, в програму було включено фактично весь матеріял III проби, а у проведенні був постійний наголос на пластову поставу, провідництво і практичне пластування. Цілком новими були заняття з самозарадности під кермом Романа Білинського та вмілості “одне”, “два” і “три пера”. Всі три вмілості здобули тільки двоє — Тарас Ганкевич та Гю Рейні. КВТ-III частково відрізнявся від двох попередніх тим, що був чисельно значно більшим (38 розвідувачів), статево мішаним (23 хлопці і 15 дівчат), різновіковим (15—18 років), користувався рамовою програмою дня і таборовою рутиною “Лісової Школи” та “Школи Булавних” — звідки походив увесь провід, а у самому проводі з 7 осіб, окрім 5 “Лісових Чортів”, було також два члени з інших куренів.

Учасники КВТ 1992 в Україні

Учасники КВТ 1992 в Україні

Учасники КВТ, під г. Ігровець, 2010

Учасники КВТ, під г. Ігровець, 2010

КВТ-ІІІ закінчився дуже успішно: на прощальній ватрі крайові коменданти іменували пластунами скобами Тараса Ганкевича і Романа Грицина та пластунками вірлицями Дору Хом’як, Лару Гапій та Уляну Коропецьку.

Особливим моментом під кінець табору була дуже активна участь КВТ-III у церемоніялі заприсяження (втретє) Начального Пластуна Юрія Старосольського. Загалом, КВТ-III став зразком для проведення КВТ наступними роками у ЗСА і згодом в Україні. Частково в цьому допомогло те, що у проводі КВТ були Катя Масник та Євген Дувалко, які стали потім комендантами КВТ.

В Україні початки КВТ також мали свої труднощі. Перші два КВТ (1992 та 1993 рр.) були організовані пластунами з України, які у 1991 році успішно завершили “Лісову Школу” у ЗСА, опісля відбували там практику на окружних таборах і мали можливість познайомитися з концепцією КВТ, а дехто відвідав діючий у той час КВТ-V. Під час закриття кожного зі згаданих двох таборів відбулося іменування пластунів скобів та пластунок вірлиць — перших в Україні після 1930 року. Але, подібно як в Америці, після цих двох дуже успішних КВТ чомусь виникла перерва аж до 1998 року, коли відбувся третій КВТ. Щойно від 2000 року КВТ в Україні відбуваються реґулярно, щороку. В цьому головна заслуга Тараса Полихати зі Львова, який, будучи в КПС референтом третьої проби, протягом п’яти років поспіль організовував і був комендантом КВТ. Т. Полихата зацікавив цією акцією членів куреня “Целібат Мурлики“, які зробили КВТ ділянкою своєї діяльности. В такий спосіб кожного року є група однодумців, які плянують, готують та проводять КВТ в Україні. До проводу КВТ також залучають членів інших куренів УСП.

КВТ під час 2 Всеукраїнського джемборі, Тернопільщина, 2010

КВТ під час 2 Всеукраїнського джемборі, Тернопільщина, 2010

Традиційно, табір проводиться в урочищі Остодір (біля с. Гриньків Рожнятівського району на Івано-Франківщині), яке приваблює пластунів мальовничими гірськими краєвидами, а також тим, що неподалік знаходиться табір-музей “Сокіл”.

Чисельність юнацтва у таборах КВТ у XXI столітті переважно становить 12-15 учасників у ЗСА та 31-33 — в Україні. Зазвичай чисельність юначок переважає. Більшість учасників КВТ згодом успішно завершують III пробу. Нещодавно Мала Рада Скобиного Круга в Україні вирішила зробити успішну участь в КВТ обов’язковою (за деякими винятками) вимогою для завершення III проби.

Внаслідок цього від 2007 до 2010 року включно з 90 іменованих скобів та вірлиць маємо 85 (або 94%), які успішно закінчили КВТ. Можна сміливо ствердити, що обов’язкова участь у КВТ ставить скобів та вірлиць краю на вищий рівень, бо вони осягнули крайовий стандарт, і це вирівнює різницю, яка часом існує в різних станицях.

КВТ для III проби УПЮ на обох континентах як особливий тип вишкільного табору заслужено здобув репутацію цікавого, вимогливого та потрібного пластового заняття для старшого юнацтва.

Дивлячись у минуле (а нині це вже понад 55 років), якось важко повірити, що концепція цього вишкільного табору не була висунена на нарадах під час Зборів КУПО чи конференціях КПС, а виникла в групі 20-літніх впорядників гуртків УПЮ.

Коменданти КВТ

Коменданти КВТ

Коменданти КВТ в Україні:

  • 2012 – ст.пл. Андрій Ребрик, ЦМ
  • 2013 – ст.пл. Михайло Дворак, ЦМ
  • 2014 – ст.пл.скоб Олександр Свистун, ЛЧ
  • 2015 – ст.пл.гетьм.скоб Любомир Шимків, ОЗО

Матеріал: пл. сен. Петро Содоль, ЛЧ, Альманах 100-ліття Пласту


Найкращий лайк – це 10 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*