Лісові Чорти в УВО та ОУН

Студентське життя має ще одне важливе значення, бо саме в ньому найбільше перехрещувалися різні впливи, чи вірніше: воно було найбільше сплетене з життям насамперед СУНМ, а згодом ОУН, і перехід від студентства до ОУН проходив дуже часто майже непомітно.

ЛЧ також у тому періоді зіграли свою ролю в ОУН, так як вони початково були тісно пов’язані із СУНМ. Зрештою, “13”, діючи в рамах СУНМ як певна цілість, індивідуально членів не в’язала, і ціла низка ЛЧ працювала в бойовому рефераті УВО, згодом ОУН. Про це, звичайно, дізнався зовнішній світ (і найближчі колеги також) щойно згодом, здебільша з арештів чи судових процесів. Першим попався до в’язниці за бойову акцію і був засуджений (1929 р.) на 7 років ЛЧ Р. Мицик. За підготову невиконаного атентату на совєтський консулат у квітні 1930 р. арештовано і суджено ЛЧ Є. Врецьону. Після дуже тяжкого слідства з побоями його звільнено на судовій розправі по 16 місяцях арешту. Однак згодом знову довгі місяці відсидів він у концентраційному таборі в Березі Картузькій 1934-35 р., а ще пізніше, в часі творення Карпатської України він негайно подався туди і в березні 1939 р. попав у мадярський полон. Майже безпосередньо після пласт. табору 1929 р. організовано замах на т. зв. Східні Торги, і в співучасті в ньому був обвинувачений ЛЧ Т. Крушельницький. Присуд на три роки (процес у травні 1930 р.) за бойову акцію Крушельницький відбув, але після звільнення впав жертвою наївної віри свого батька у можливість праці на “Радянській Україні”, і його знищено в часі масових переслідувань української інтелігенції в грудні 1934 р. разом із старшим братом Іваном.

Про участь в експропріяційнім нападі під Бібркою Г. Пісецького та його смерть безпосередньо перед табором на Соколі 1930 р. була вже мова, але ж у тому році були арештовані у зв’язку з пацифікацією члени проводу ОУН Б. Кравців та Б. Кордюк і згодом засуджені на три чи півтора року в’язниці (Кордюк після тяжкого слідства з побоями). Після виходу Кордюк зформував нову Крайову Екзекутиву ОУН, у якій — крім нього — були ще чотири ЛЧ: Микола Лебедь, Ярослав Макарушка, Олександер Пашкевич та Володимир Янів.

Згодом — вже після уступлення Кордюка — вернувся до тієї Екзекутиви Б. Кравців після звільнення з тюрми (1933 р.). Після розконспірування Екзекутиви 1934 р. в зв’язку з атентатом на Пєрацького М. Лебедя засуджено у варшавському процесі на кару смерти (замінену амнестією на довічну в’язницю), а у львівському процесі С. Бандери і тов. були 1936 р. Я. Макарушка, О. Пашкевич та В. Янів, при чому останній мав одне з трьох кінцевих слів, що мало з’ясувати леґітимність боротьби ОУН.

Перед слідством він перебув 7 місяців у Березі Картузькій, де разом таки з двома пластунами, Р. Шухевичем і Д. Грицаєм, творив таємний провід української групи в цьому зловісному концентраційному таборі.

В діяльності УВО чи ОУН з Лісових Чортів брали участь (здебільша із звена “13”) В. Врецьона, О. Гапій, О. Курчаба, А. Мілянич, А. і П. Пясецькі, О. Сокіл, Ю. Старосольський, але подробиці здебільша залишилися невідомі. Також не можна ствердити, чи не було більше “фаміліянтів”, які при конспіративній формі дії просто не мусіли мені бути відомі чи про них не пробиралися дані до історичних матеріалів. Знаю тільки, що Ю. Старосольський вивісив 1-го листопада 1928 року національний прапор на будинку Львівського Університету.

Звичайно, діяльність поодиноких ЛЧ на терені УВО чи ОУН не має безпосереднього відношення до діяльности ЛЧ, бо вона була зовсім незалежна від Пласту чи пластових формацій, а тільки випливала з тієї загальної атмосфери, в якій ми жили на тлі настроїв цілої країни. Тому теж той розділ опрацьований більше фрагментарно, але його не можна пропустити в характеристиці суспільної функції ЛЧ. Звичайно, якщо б мав бути колись цей фрагмент опрацьований точніше, то ішлося б тільки про ЛЧ як індивідуальні постаті, а ніколи не про якусь організовану акцію ЛЧ. Але підложжя дії походило з тої настанови куреня, яку я характеризував у розділі про “13”.

Джерело: Лісові Чорти. Їх життя і буття 1922-1945, Вашингтон – Нью-Йорк – Торонто, 1983.


Найкращий лайк – це 10 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*