Про першопочатки Пласту

За чужим позитивним прикладом і досвідом пішли також організатори українського скауту. Ця ідея почала поширюватися майже одночасно на Придніпрянщині під російською окупацією і в Галичині.

Перший скаутський гурток організував у Катеринославі 1909 р. Ю. Гончарів-Гончаренко [1, с. 955]; декілька років пізніше з ініціативи кількох діячів скаутські гуртки було утворено в різних містах Галичини, а саме у Львові, Самборі, Перемишлі. 1912 р. зорганізував самостійний скаутський гурток лікар Анохин у Києві.

Доцент Дсм’ян Пеленський розповідає про початок організації українського скауту у Самборі: «У 1912 р. приїхав старший стриєшний брат Степан Пеленський, учень учительської семінарії у Самборі і привіз вістку про скавтінг та польських гарцежів» [2].

Верховний пластун Северин Левицький свідчить, що у Львові почали організовувати скаутінг між молоддю два молоді педагоги — Олександр Тисовський та Петро Франко у шкільному році 1911—1912 рр. Одночасно як організатор скауту виступив студент філософії Іван Чмола. «В усіх трьох,— пише автор,— виходило дещо інше, але всі базувалися на англійському скавтінгу» [3].

Користаючись досвідом та ідеями скаутінгу інших народів, організатори української скаутської організації вирішили дати їй суто національного українського характеру і поставити на службу українському народові.

З ліва на право: Северин Левицький (Сірив Лев), Олександр Тисовський (Дрот) та Леонід Бачинський (Примружене Око), ЮМПЗ в Канаді, 1957

З ліва на право: Северин Левицький (Сірив Лев), Олександр Тисовський (Дрот) та Леонід Бачинський (Примружене Око), ЮМПЗ в Канаді, 1957

Потреба створення такої організації була в той час дуже велика. У першому десятиліттю нашого століття українська університетська молодь, доросла сільська та міська молодь і навіть реміснича мали свої легальні товариства. Останні (ремісники) створили свою організацію «Зоря», що діяла від 1884 р. при «Товаристві ремісників» у Львові. Про інші студентські, січові та сокільські організації вже було говорено вище.

Гімназійна молодь змушена була натомість діяти дальше в підпіллі, об’єднуючись у таємні гуртки та громади. Винятком були лише, легальні спортові та краєзнавчі кружки, що існували в Академічній гімназії у Львові та Державній гімназії у Перемишлі.

Організаторам українського скаутінгу йшлося про створення окремої легальної організації, такої, яка би вже знайшла визнання старшого громадянства інших народів і якою можна було б охопити нашу гімназійну молодь. Вона не повинна також бути чужою для духовості української молоді. З цією метою й було віднайдено для українського скауту стару козацьку назву «Пласт». Її впровадив, за порадою професора Івана Боберського, Петро Франко [4]. Пластунами називалися у запорожців ті козаки, що ходили на риболовство та полювали звірину, а в кубанців — такі, що ходили на чати.

Сторінка зі звіту дирекції, 1912

Сторінка зі звіту дирекції, 1912

Створення «Пласту» в Академічній гімназії попередила широка дискусія в газетах «Діло», «Наша мета» та інших галицьких часописах. До проблем організації гімназійної і шкільної молоді долучили свій голос професори Грушевський, І. Боберський, Панейко, Тисовський та інші.

Перша стаття — допис про «пластову прогульку» — була видрукована у «Ділі» за 2 грудня 1911 р. Після того праця «Пласту» висвітлювалася досить часто на сторінках української преси.

Іван Чмола зорганізував таємний пластовий гурток при Львівських «Січах» у січні 1912 р. У той же час таємний пластовий гурток зорганізував в Академічній гімназії (філії) Петро Франко. Він опублікував у березневому числі (того ж року) часопису «Здоровля» велику статтю «Пласт як новий спосіб фізичного і морального виховання».

Рідкісне фото військового вишколу, яке проводив Іван Чмола для перших пластунів у Карпатах в 1913 р.

Рідкісне фото військового вишколу, яке проводив Іван Чмола для перших пластунів у Карпатах в 1913 р.

12 квітня 1912 р. професор О. Тисовський заклав в Академічній гімназії перший пластовий курінь ім. Петра Сагайдачного як легальну організацію гімназійної молоді [4]. Професор Тисовський став першим теоретиком пластової організації. Він опрацював її схему до деталей і написав підручник «Пласт», що був виданий друком 1912 р. у Львові.

Петро Франко заступав і пропагував дещо інші напрями діяльності «Пласту». Він наголошував найперше на фізичному вихованні і дисципліні розуму та тіла, що мало бути осягнуте через пластові ігри. Він був автором першого підручника «Пластові ігри».

Чмола хотів поставити «Пласт» на службу визвольних змагань. Він надавав першим пластовим вправам характеру військової муштри.

У 1913—1914 pp. створилися пластові гуртки по всіх середніх школах Галичини та Буковини. Пластові гуртки діяли не тільки в українських школах, але й у польських, де вчилися українські діти. Шкільна влада ставилася до діяльності «Пласту» назагал пасивно.

Ідейно «Пласт» не був залежний від жодної політичної чи громадської організації. Він займав всенаціональну, апартійну і понадконфесійну позицію. Організаційно наближався лише до товариств «Січ» і «Сокіл» (Тисовський і Франко) та до УСС (Чмола). Напередодні війни Чмола організував окремий пластовий відділ «Стрільчиків» при «Соколі III», який дістав у подарунок малиновий прапор і займався парамілітарним вишколом своїх юних членів (від 8 до 12 років).

12 УСС, які розташовані в 3 ряди. На звороті світлини є напис рукою “Світлини з життя Січових Стрільців. Світлив Іван Чмола”. Мине ще місяць після друку цих світлин – і у вересні 1915 р. в боях під Соколовим біля Бережан І.Чмола попаде в російський полон, в якому пробуде до 1917 р.

12 УСС, які розташовані в 3 ряди. На звороті світлини є напис рукою “Світлини з життя Січових Стрільців. Світлив Іван Чмола”. Мине ще місяць після друку цих світлин – і у вересні 1915 р. в боях під Соколовим біля Бережан І.Чмола попаде в російський полон, в якому пробуде до 1917 р.

Хоч на початку в організаціях «Пласту» нараховувалося три різні напрямки, його організатори робили все, щоби створити один пластовий центр.

Петро Франко як прихильник спортового виховання приділяв велику увагу фізичному вихованню молоді й відразу орієнтувався на провінцію, об’єднуючи існуючі там скаутські гуртки та організуючи нові.

Професор Тисовський бачив у «Пласті» організацію, що повинна виховувати міцні характери, і взагалі був прихильником здійснення в ній системи Баден Поуеля. Він накреслив схему, за якою опісля розвивався український «Пласт» усіх уладів. Напередодні 1914 р. О. Тисовський мав найменше успіху. Його відділ у 1913—1914 pp. дуже занепав і ледве нараховував 12 членів [4].

Перші пластові конференції відбувалися при «Соколі-Батьку». Як результат їхньої роботи утворився «Організаційний пластовий комітет», який опрацював статут «Пласту» та почав видавати часопис «Пластовий Табор», що з’являвся окремою сторінкою у журналі «Вісті з Запорожа» за редакцією Петра Франка. Комітетові вдалося, одначе, охопити лише шкільні відділи «Пласту», що їх організував Іван Чмола. Зовсім без контакту залишався скаутський рух в Україні, що була під Росією [3].

1914 р. Петро Франко скликав до Львова з’їзд старшого громадянства, що були прихильні пластовій ідеї, а 18 червня того ж року відбувся у Львові перший з’їзд пластунів Галичини і Буковини. «Пласт» виступив як одна організація на ювілейному крайовому сокільському здвизі у Львові 28—29 червня 1914 р. У липні того ж року Петро Франко зорганізував перший мандрівний табір по Чорногорі. Табір захопила війна, і всі табірники зголосилися до УСС [1].

Передвоєнний Пласт у Франківську

Передвоєнний Пласт у Франківську

Про діяльність окремих пластових організацій та гуртків у 1914 р. залишилося мало документації. З деяких фрагментів можемо відтворити лише далеко неповні картини тих виховних та організаційних заходів.

У Станиславі «Пласт» очолив Бандрівський при співпраці Каравана. До гуртка належали учні 7 класу реальної школи. Для учнів нижчих класів створено окремий гурток, яким провадив Чмола. Всі користалися у своїй праці польськими підручниками Гарцежів [5].

Серед Перемиської середньо-шкільної молоді український «Пласт» почав діяти 1911 р. Його започаткував колишній учень Перемиської гімназії Іван Чмола. Спочатку це був таємний пластово-бойовий гурток, до якого належали середньошкільники старших класів Панько Крутій, Іван Лапчук, Антін Артимович та інші. У гуртку переробляли окремі пункти пластового закону та займалися наукою військових вправ, відбуваючи їх в неділі і свята в околицях Брилинець, Рікшич, Вільшан та Красічина. Як і інші пластові гуртки того часу, що їх організовував Чмола, він мав чітке мілітаристичне спрямування.

Організатором легального пластового гуртка при «Сяновій Чайці», що став початком VI пластового куреня ім. полк. Івана Богуна, був професор Перемиської гімназії Євген Любович. Орієнтуючись на німецькі скаутські зразки, він заснував 1 жовтня 1912 р. «Відділ пластунів» як двадцятий відділ «Сянової Чайки».

Члени відділу вправляли спорт у різних секціях «Сянової Чайки» та вели пластову діяльність: вивчали теорію, відбували «мандрівки» й проводили теренові вправи.

На другому році існування «Пласту» в Перемишлі прийшов до тамошньої гімназії новий пластовий організатор — професор Теодор Поліха, майбутній скаутмайстер. Він перебрав обов’язки опікуна «Пласту» і щиро та віддано займався його діяльністю та ширив пластову ідею між молоддю. Він налагодив працю, подбав, щоби пластові сходини відбувалися по гуртках щотижня, зарядив підготовку до пластових іспитів.

Провід 6 куреня ім. Івана Богуна

Провід 6 куреня ім. Івана Богуна. Стоять: Степан Федунь, Юрій Вахнянин, Остап
Савчинський, Яро Гладкий, Іван Варецький, Гучко, Ярослав Гайдукевич.
Сидять: Петро Лазорищак, проф. Теодор Поліха, Володимир Забавський, Омелян
Березяк, Михайло Кміт, Володимир Мисяк. На землі: Володимир Савчак, Василь
Колодій, Іван Покладок, Кліпко. Перемишль, 22 червня 1924 р.

Здобуті теоретичні знання пластуни застосовували на польових вправах. Він приділяв велику увагу фізичному вихованню і підготовці до служби. Ця праця йшла під кличем першого пункту пластового закону: «Вірність Батьківщині!»

Активність нового опікуна вплинула на поширення зацікавленості «Пластом». Упродовж шкільного 1913—1914 pp. в члени гуртка вступило понад 50 учнів, але не всі з них відповідали вимогам пластового уставу. На кінець року гурток нараховував 4 прихильників, 3 учасників і 15 розвідників. Вони створили 3 гуртки, якими керували А. Артимович, Т. Баока та Ш. Микита. Четарем був Іреней Чмола [6].

До Стрия пластову ідею приніс Степан Пеленський. Як розповідає Дем’ян Пеленський, Степан Пеленський накреслив йому такі програмові цілі «Пласту»: «влаштовувати прогульки, пізнавати природу, вчитися теренознавства, поборювати курення та пиття алькоголів, шукати можливости зробити кожного дня бодай одне добре діло». Степан Пеленський був кошовим «Пласту» в Самборі, який організаційно належав до «Січового Союзу».

Дсм’ян Пеленський захопився також ідеєю «Пласту» і почав її реалізовувати. Він був тоді учнем четвертого класу, і тому мав деякі труднощі через свій вік. Треба було шукати когось старшого за віком, хоча всі належали переважно до таємної драгоманівської організації. Д. Пеленському не лишалося нічого іншого, як розпочинати організаційну дію серед однокласників. Він переклав деякі розділи з «Гарцежа» і почав при допомозі Михайла Чолія, Якова Турянського та Августина Болехівського відбивати їх на гектографічній масі.

17 ремісничий пластовий курінь у Стрию 1929. Однострої для куреня уфундував курінний Р. Клос

17 ремісничий пластовий курінь у Стрию 1929. Однострої для куреня уфундував курінний Р. Клос

У половині вересня 1912 р. відбулися перші пластові сходини, на які зійшлися 12—14 хлопців. Сходини були таємні у лузі над рікою Стриєм. Пеленський прочитав зібраним пластовий закон і правила. Усі склали приречення та подали один одному руки. Про існування «Пласту» у Львові вони нічого не чули і діяли самостійно, підтримуючи лише контакти з гуртком у Самборі. Згодом до їхнього гуртка почали приходити учні з 5—6 класу. Їх також було прийнято в члени, а одного з них — Кліща обрано кошовим. Гурток назвали «Кошем». Дем’ян Пеленський став заступником кошового. «Кіш» поділено на три гуртки. На тих сходинах було вирішено також легалізувати «Пласт». Для того Кліщ та Пеленський звернулися до директора школи, але той заявив: «Нє позвалям!» Це становище польського директора не застрашило пластунів і вони продовжували із ще більшим завзяттям свою працю. Вписавшися до «Сокола», попросили вони професора Колодницького стати їхнім опікуном, на що він погодився і подбав, щоби для сходин одержали окреме приміщення в «Соколі».

Коли до «Коша» вписалося деяке число старших учнів, пластуни обрали новим кошовим Дмитра Корінця. В той час почав виходити журнал «Відгуки» за редакцією студента Омеляна Кучерішки. Він мав великий вплив на працю «Пласту». Через журнал «Кіш» у Стрию зв’язався з «Пластом» у Львові, звідтіля дістали нового опікуна — студента зі Стрия Юліяна Мінка.

Стрийський «Пласт» влаштовував «прогульки і теренові гри». Найбільші з них відбулися в Карпатах 1—21 липня 1913 р.

Після вакацій кошовим вибрано Віктора Коваля, бо Корінець скінчив гімназію. Пізньою осінню того ж року влаштував «Кіш» велику теренову гру спільно зі «соколами» з двох повітів — Стрия і Жидачоьа [2].

У Львові 1913 р. пластовий гурток організував юнак з Перемишля Оборський. Опікуном його був професор Дмитро Ліськевич [4].

Львівський пластовий гурток Академічної гімназії, що мав у 1913 р. 120 членів, підпав під вплив «Мазепинського курсу мілітарного», що його організували Осип Квас, Кучабський і Клим. Головою гуртка став Осип Квас. Під його керівництвом пластуни склали 1914 р. у замарстинівському лісі присягу, що будуть «боротися за здобуття незалежної держави зі зброєю в руках [7].

На Буковині «Пласт» організовано при допомозі пластунів з Галичини. Ініціаторами цього були студенти Чернівецького університету. 1914 р. члени «Союзу» і «Січі» (студентських організацій) створили для цього ініціативну групу і почали влаштовувати заходи в напрямі зацікавлення гімназистів пластовою ідеєю. Діяльність групи охоплювала другу Державну гімназію, українську секцію Державного семінаря та Український дівочий семінар.

Після закінчення підготовчих праць кандидатів було скликано до домівки «Січі» на Панській вулиці у Чернівцях і основано «Буковинський полк українських пластунів ім. Івана Богуна». З цієї нагоди видано друкований на літографі «І. Метелик», у якому подано життєпис Івана Богуна, пластові закони, спосіб в’язання вузлів та матеріал, потрібний для першої проби. Головою першого пластового гуртка став студент О. Гундич. Крім нього, визначними пластунами були: Крапливий, Галицький.

Сходини, теоретичні і практичні вправи та іспити відбувалися в домівці академічної «Січі», руханкові і тактичні заняття — на толоці або в лісі Горича. Інструкторами були переважно студенти — старшини запасу Австрійської армії.

Пластовий полк поділявся на сотні, частини, гуртки. Він охоплював велику кількість української гімназійної молоді Чернівців. Загальне число членства доходило до 800 [8].

Захоплення новою організацією було велике. Одна з перших пластунок Буковини, Наталія Стрільчук-Каменецька, пише у своїх спогадах:

«Я належала до першого дівочого гуртка, який начисляв 8 дівчат у віці від 13—15 літ і ми щиро захоплювалися тою справою. Ідея самовиховання була для нас, буковинців, спеціально важливою і близькою проблемою у зв’язку з тими умовинами, серед яких ми жили… Ми всі зі захопленням взялись вивчати пластові закони, ходили на вправи гень далеко за місто і по певнім часі приступили до першого пластового іспиту…» [9].

Інший учасник першого «Пласту» на Буковині писав про ставлення буковинської молоді:

«Ученики і учениці всіх чернівецьких шкіл з дуже великим одушевленням вступали в члени Пласту… Коли маршерували вулицями міста на вправи, то хоч у цивільному убранню, але в такім взірцевім порядку і з такою вояцькою поставою і бадьорістю, що аж серце наче завмирало, не то з якогось радісного почуття, не то з почуття гордости, що, ото, мовляв, наше українське військо машерус, яке ми собі досі, хиба, тільки в нашій уяві вимріювали. Уява пластунів же так сильно працювала, що ми навіть не звертали на це уваги, що всі ми в цивільному убранню, а не в одностроях. А на вправах виявляли пластуни(нки) таку карність і послух, що віритись не хотіло, немов, це не з наказу, а тільки з власної охоти і доброї волі все робилося» [8].

Делегати буковинського «Пласту» на чолі з Гундичом і Храпливим їздили до Львова на Перший Крайовий з’їзд пластунів. Це були, мабуть, перші офіційні контакти з «Пластом» у Галичині. Пластова делегація взяла також участь у Крайовому сокільському здвизі 28—29 червня 1914 р.

Поза Чернівцями гуртки «Пласту» було зорганізовано у Кіцмані, Вижниці і Вашківцях [10].

ЛІТЕРАТУРА
1. Енциклопедія українознавства. Т. 1, ч. Ш. Нью-Йорк, 1949.
2. Пеленський Дем’ян. Спомини. Львів—Регенсбург—Мюнхен—Нью-Йорк, 1962.
3. Левицький Северин. Нарис історії Пласту 1911—1945. Мюнхен, 1966.
4. П. Б. Кілька картин з історії Пласту. Львів, 1932.
5. Залозецький Володимир. (Інтерв’ю). Ліон, 1966.
6. Беч Любо мир. Пласт у Перемиській гімназії. Нью-Йорк—Філадельфія, 1961.
7. Квас Осип і Клим Василь. З початків українського стрілецького руху в Галичині. Відень, 1924.
8. І. Ю. К. Буковинський Пласт. Чернівці, 1937.
9. Стрільнук-Каменецька Наталія. Пласт на Буковині (рукопис). Нью- Йорк, 1954.
10. Соколишин О. Український Пласт на Буковині (рукопис). Нью-Йорк, 1954.

Джерело: Володимир Леник. Українська організована молодь (українські молодечі організації від початків до 1914 р.). – Мюнхен-Львів, 1994.

Матеріал подав ст.пл.скоб Іван Гоменюк, ЦМ

*