Пластова свастика вдячності на могилу їх Ексцеленції митр. Андрея

Митрополит Андрей отримав від Українського Пластового Уладу найвищу пластову нагороду – титул Добродія Пласту

Літо 1928. Пластовий табір на Соколі. Широка поляна на склоні карпатського пасма Горганів. З масивних блокгавзів – курінів біжить пластова молодь на збірку. Команада “Струнко”. Обозний Янкель відбирає звіт.

Своїм різким голосом намагається надати студентській, юнацько-худощавій постаті відповідної поваги. Слід-бо сьогодні добре “зібрати” пластунів на привітання великого Приятеля Пласту Митрополита Андрея.

Бистрі очі обозного падуть на запятки, коліна, ремені, сорочки, пластові капелюхи, а навіть на вуха й нігті пластунів. Під здержуваний на силу сміх сусідів “вилітає” пластун з ряду за занедбання своєї особистої чистоти, не час бо ждати на карний звіт ,порядок мусить бути зроблений негайно.

В кінці впорядковані і виструнчені лави двох соток пластунів для проби гуукають пластовий привіт. “Бистр-о-о-о”, – повторяють гори чіткою луною. Хвилина тиші, що “дзвоном дзвонить”, ні… тільки шумить відвічним шумом столітнього смерекового бору понад куренями і розгнузданого в долі потоку Сокіл, що біжить до недалекої своєї матері ріки Лімниці, сиплячи перлами своїх брисків по білому камінню.

Здалека чути свисток залізнички, що нею має приїхати Митрополит. Повільною, поважною ходою виходить з куреня командант табору, по дорозі підкручуючи насторошений вус б. отамана УГА, а тепер професора гімказії і скавтмастра УПУ. Тихим голосом відбирає звіт від Янкля, муштрує своїм
ще вправнім оком пластунів, чи Янкель нічого не занедбав. Не має заміток, ласкавий усміх грає під строго виструнченим вусом коменданта.

Андрей Шептицький з новаком, Тодір

Андрей Шептицький з новаком, Тодір

З-за світлиці, де містяться верстати, виносить вісім пластунів сьогоднішнє діло своїх рук, на скоро збиту зі свіжих ялиць лектику для винесення Митрополита від залізнички на гору табору. Два довгі дрючки держать на собі великих розмірів крісло, в яке має вміститиоя могутня псстать представника славної української родини на Шептицях Шептицьких.

Мало українців дорівняє Митрополитові не тільки духом, але і імпозантною поставою тіла. Командант пробує лектику: в лектику злазить чотири пластуни, двох пластунів, що несуть це крісло, дефілюють з ними перед рядами. Лектика міцна, видержу є. Комендант сміється. За ним вибухаєш довго вдержуваний регіт пластунів. Знов тиша. Свисток залізнички вже під табором.

Скорим кроком спішить з почесним гуртком командант. Янкель обіймає команду, сьогодні він неспокійний, схвильований. Він щоправда командант, голова УУСП, студентський промовець, але повитання о. Митрополита і подяка Йому за Його дотеперешню владичу опіку над Пластом – це не щоденне діло. Перший з залізнички вискочив адепт лісової мудрости, старший пластун з вічно усміхненим лицем – Пік. Він уже вспів провірити лектику скоро побіг на гору до табору, де Янкель його інформує.

На долі вітає о. Митрополита командант з почесним гуртком. На горі перед фронтом таборовиків він, Янкель, а опісля Верховний Отаман припне на груди Митрополита Пластову Свастику Вдячкости. Свастика спеціально вроблена – срібна, лискуча, нa ній пластова лілея сплетена з тризубом. За хвилину вбігає дижурний до табору. Обозний пішле негайно на зміну другу дванадцятку пластунів, бо перша не зможе без зміни занести лектику на гору.

Будують вхідну браму на Соколі. В капелюсі – скавтмайстер І.Чмола. 1926 р.

Будують вхідну браму на Соколі. В капелюсі – скавтмайстер І.Чмола. 1926 р.

Тільки як з`явилося на узліссі чоло походу, здолу рвуться вдаль слова пластового привіту. Щиро з повних грудей, бо пластуни знають енергіний шлях, яким ішов о. Андрей для добра української Церкви і Народу, знають і про Його діла для добра Пласту.

Уже Янкель промовляє. Велика постать о. Митрополита дещо вдалі. Біля Янкля стають Верховний Отаман і командант табору… “Їх Ексцеленціє, Великий добродію Української Пластової Молоді!” – падуть перші слова Янкля. І пливуть речення за реченнями про великі задуми і діля Князя Церкви, Великого Громадянина України, про ЙОго ролю в Пласті. Про першу зустріч з пластунами у Львові при повороті зі сибірського заслання, про великий дар сокільської поляни під пластовий табір, про ЙОго виховні гутірки з пластовими юнаками і новаками кожного літа біля Кедрової палатки в Підлютому. Про Його добре слово про Пласт при різних нагодах і перед різними людьми, що не раз хоронило Пласт перед затіями ворожих Пластові людей.

І на кінець… Дозволь за ці Твої заслуги для Пласту прийняти Пластову Свастику Вдячності до інших тобі признаних і непризнаних відзнак – яка зобов`язує в першу черну нас, пластунів, бути Тобі за Твої заслуги Вдячними, іти Твоїм шляхом, шляхом ідейної праці для добра церкви і нашої Батьківщини!..

Митрополит Андрей отримав від Українського Пластового Уладу найвищу пластову нагороду – титул Добродія Пласту

Митрополит Андрей отримав від Українського Пластового Уладу найвищу пластову нагороду – титул Добродія Пласту

Митрополит, що похилений в задумі слухав цих слів, підніс голову і дав знак згоди. На чорній рясі засрібнилась пластова відзнака. Слова Митрополита до пластунів були короткі: “Будьте вірні Богові, своїй Церкві і Батьківщині. Будьте вірні все своє життя, юним своїм заповітам. Хай бог благословить Український Пластовий Улад, його провід, всі його почини та працю”.

Німо схилились під благословенням Владики голови всіх пластунів. Пластова пісня “Гей, пластуни! Гей, юнаки!” надала фінал цій першій частині пластового прийняття свого церковного Владики і Добродія.

Весь день пробув тоді о. Митрополит між пластунами. Довкола його лектики збирались гуртками пластуни, бо того дня для кожного пластуна мав о. Митрополит своє добре слово. Треба було бачити розгорячені обличчя юнаків, щоб зрозуміти, яке значення мала така особиста зустріч із о. Митрополитом.

Митрополит серед пластунів

Митрополит серед пластунів

Пізно в ніч відпроваджували пластуни свого Владику до залізнички, кожний у руках мав наборзі зроблений смолоскип. Два довгі вужі вогню вилися в діл до Лімниці. Свобідно гукали тепер пластуни, співали свої пісні, поки не зникла на закруті залізничка з Дорогим Гостем.

Ішли роки, падали важкі удари на Пласт, та Пласт не подався. Не подався він і тому, бо опіка о. Митрополита була завжди жива. Два роки після описаної тут зустрічі одержав Пласт нову велику поляну посеред Горганських лісів “на Остодорі” і там згодом вибудував чудову оселю під назвою “Палатка новиків”, в якій щоліта кипіло пластове життя, аж доки друга світова війна не внесла великих змін…

Палатку на Остодорі більшовики розібрали до основ, курені на Соколі понищено, а могилу Великого Митрополита засипує сьогодні сніг.

Був звичай у пластунів покривати домовину своїх Добродії жовто-блакитною китайкою з Пластовою Свастикою Вдячности. Та не могло це статись на домовині о. Митрополита. Одначе, не один пластун кинув свою грудку вдячности на могилу Його. Кладемо й ми свою китайку на Його могилу і хоч грубий сніг покриває сьогодні і Карлсфельд і могилу о. Митрополита ми свято віримо, що в одну весну злетить з великої могили пластова пісня:

Не зломимо своїх присяг
Веде нас гордо вільний стяг
До щастя, слави і свободи!

Шерш

Джерело: пластовий музей-архів у Клівленді ім. Л. Бачинського

*