Перші спроби відновлення “Пласту” – 1988 рік

Свято Весни львівських пластунів, Бірки, 1991, фото Святослав Павлюк

Перші спроби відродження “Пласту” почалися у час перебудови та гласності, що стали реакцією свідомої частини української молоді на діяльність офіційних дитячо-молодіжних організацій радянської влади: жовтенят (діти віком 7-9 років), піонерів (діти віком 10-15 років), комсомольців (молодь віком 16-28 років). Усі вони виконували роль резерву для кадрів Комуністичної партії України та Радянського Союзу.

У Львові 13 травня 1988 року відбувся політичний мітинг, де вперше у присутності кількох десятків тисяч студентів і старшокласників, пролунали заклики виробити нові концепції національної освіти та патріотичного виховання з урахуванням досвіду роботи товариств “Просвіта” і “Пласт”, що діяли у Західній Україні в період 1920-30-тих років.

У 3-му числі львівського науково-культурного альманаху “Євшан-Зілля” за червень 1988 року (видання Української асоціації незалежної творчої інтелігенції, редактори Ірина Стасів-Калинець та Ігор Калинець) на сторінках 176-182 помістили нарис “Український скаутинг (Пласт)”. Його автор, професор-мовознавець Юліан Редько, вперше за роки радянської влади представив читачам історію Пласту (1911-30 рр.) шляхом короткого популярного викладу. Автор у юнацькі роки належав до “Пласту” у Львові.

У вересні 1988 року з метою поглиблення наукового співробітництва зі Львова до Торонто (Канада) вилетів академік Ігор Юхновський. Він познайомився у Канаді зі своїм колегою – фізиком пл. сен. Юрієм Даревичем, ЧоК, і вже через нього ближче знайомиться з “Пластом”, читає літературу, зустрічається з пластунами.

Свято Весни львівських пластунів, Бірки, 1991, фото Святослав Павлюк

Свято Весни львівських пластунів, Бірки, 1991, фото Святослав Павлюк

Василь Січко, колишній політв’язень радянських таборів і голова шойно проголошеного Українського християнсько-демократичного фронту (УХДФ), 14 листопада 1988 року звернувся до Президій Верховних Рад СРСР і УРСР із проханням офіційно зареєструвати УХДФ Разом з тим порушувалися інші важливі питання: про вихід України зі складу Радянського Союзу, створення національних Збройних Сил, визнання національної символіки (тризуба, синьо- жовтого прапора і гімну “Ще не вмерла Україна”) як державної атрибутики України, вимога узаконити товариства “Просвіта” і “Пласт” тощо.

Василеві Січку активно допомагала його мати. Вона, перебуваючи в особистих справах у США і Канаді восени 1988 року, в інтерв’ю радіостанції “Свобода” (Вашингтон) сповістила цілому світові про те, що УХДФ домагається демократичних змін в Україні, зокрема легального відновлення діяльності товариства “Пласт” на території України.

На 10-тих Зборах КУПО, що відбулися 19-20 листопада 1988 року у приміщенні Інституту Святого Володимира у Торонто, новообраний голова ГПБ пл. сен. Орест Гаврилюк, ЧМ, поінформував про те, що на Батьківщині спостерігається щораз більше зацікавлення “Пластом” і здійснюються спроби отримати згоду радянської влади на легальне відновлення пластової праці. Делегати і гості КУПО погодилися надалі пильно відстежувати події в Україні і шляхом особистих контактів ширити Пластову Ідею серед української молоді, знайомити і формами і методами пластування.

10 Збори КУПО, Канада, 1988

10 Збори КУПО, Канада, 1988

Джерело: Іван Гоменюк, Володимир Стецько, Історія Пласту – УСО, Стрий, 2000.

*