Богдан Гасюк: про відновлення Пласту в Україні у 1989-1991 роках

Липень 1990. Перший табір в с. Рожаночка, що біля Славська: Скоп Андрій, Олег Яськів, Вячеслав Олійник, с. Рожаночка, біля Славська

До 25-ліття відновлення Пласту в Україні

20-ліття відродження Пласту в Україні (дата оригінальної публікації – 15 березня 2009 р. – прим. 100 кроків) — без сумніву, славетна дата з огляду на багато причин: Пласт — найчисельніша дитячо-молодіжна організація в Україні, тисячі громадян України з теплотою та вдячністю згадують часи пластування, десятки пластунів займають чільні місця в державних органах різного рівня, бізнесі тощо.

“Сподіваюсь, що всі ці та інші світлі сторінки пластового сьогодення будуть достойно висвітлені на різних заходах, присвячених річниці, але, на мою думку, для того щоб майбутні річниці були ще більш вражаючими, слід уважно проаналізувати не тільки досягнення, а й помилки та проблеми цього періоду”, – пише у своїй статті пл.сен. Богдан Гасюк, V.

Мій аналіз в жодному разі не претендує на історичну об’єктивність. Це погляд одного з учасників процесів, які відбувались в Україні, з можливими елементами суб’єктивізму. Я свідомо зосереджую свою увагу на процесах в яких приймав безпосередню участь, або був до них дотичний. Було б надзвичайно цікаво ознайомитись з спогадами представників інших, не згаданих мною осередків, пластунів діаспори та висновками, з огляду часу та набутого досвіду.

20 років, які минули з моменту відновлення Пласту в Україні, можна умовно поділити на три етапи: відродження, розвиток та стагнація. Таке страшне слово як СТАГНАЦІЯ, не повинно нікого лякати, бо подібні спіралі розвитку притаманні будь-якому процесу в бізнесі, громадському секторі, державотворенні. Важливо, щоб виходом з цього етапу була нова спіраль розвитку, а не занепад.

ВІДРОДЖЕННЯ (1989—1991 рр.)

СРСР, комуністична партія, комсомол, перебудова… Щоденні мітинги, збори, дискусійні клуби. Як гриби після дощу, народжуються нові організації. В 1989 році, в декількох середовищах одночасно, починають проростати перші паростки Пласту.

У січні цього року при Українському Християнсько-Демократичному Фронті було створено секцію “Пласт”. Влітку біля хутора Поланки (Городоцький р-н, Львівської обл.) відбулась перша спроба провести табір для дітей цієї організації. Закінчилась ця спроба операцією міліцейського спецпідрозділу “Беркут” з розгону “терористів»” (очевидно, що табір розігнав комсомольський оперативний загін, про що мені розповідали колишні комсомольські керівники. – прим. пл.сен. Левко Захарчишин, V). В неділю, коли в таборі залишилось декілька дітей, озброєні до зубів міліціонери пішли на штурм табору. Ця спецоперація елітного міліцейського підрозділу, створеного для боротьби з організованою злочинністю, закінчилась побиттям та арештом дітей. В місцевій львівській (на той час виключно партійній) пресі з’являється ряд публікацій, що розкривають “злочинну роль буржуазного націоналізму“.

Саме цей табір та розголос навколо його розгону стали тим дзвоном, який розбудив зацікавлення Пластом в різних національно-патріотичних середовищах того періоду. Паралельно, незалежно одні від одних, розпочинаються декілька процесів, пов’язаних з відродженням Пласту.

Липень 1990. Перший табір в с. Рожаночка, що біля Славська: Скоп Андрій, Олег Яськів, Вячеслав Олійник, с. Рожаночка, біля Славська

Липень 1990. Перший табір в с. Рожаночка, що біля Славська: Скоп Андрій, Олег Яськів, Вячеслав Олійник, с. Рожаночка, біля Славська

1. У жовтні 1989 р. у Львові сформовано ініціативну групу для відновлення Пласту на чолі з авторитетним науковцем, академіком Ігорем Юхновським. До складу групи увійшли:

  • Криськів Олесь, заступник голови
  • Захарчишин Левко, Товариство Лева
  • Космина Михайло, Управління народної освіти
  • Бартиш Леся, Управління народної освіти
  • Бородчук Іванна, Мала академія наук
  • Караванський Олег, Західний науковий центр
  • Яворський Михайло, Західний науковий центр
  • Деркач Ігор, Фізико-механічний інститут (в майбутньому один з лідерів СУМу)
  • Зима Юрій, Товариство української мови ім. Т. Шевченка
  • Гринів Ігор, Міський комітет комсомолу.

Зрозуміло, що академік Ігор Юхновський у всьому цьому процесі був прапором, криголамом, який мав авторитет як у існуючої влади, так і в середовищі національно-патріотичних сил (інтерв’ю із Ігорем Юхновським). Основним двигуном та ідеологом процесу був, без сумніву, Олесь Криськів – науковець, ініціятор та активіст багатьох процесів (водний туризм, піший туризм, підводне плавання, яхт-клуб тощо) з певним авантюрним, в хорошому розумінні цього слова, складом характеру. Саме його бачення Пласту лягає в основу шляху обраного ініціятивною групою. Оголошується набір в школу пластових провідників з метою підготовки майбутніх виховників. До її складу входить понад 30 осіб різного віку, переважно студенти та частина молоді, яка належала до організації, розігнаної біля хутора Поланки. Комендантом школи став Богдан Генега, бунчужним – Богдан Гасюк.

Зміст програми Школи пластових привідників свідчив про своєрідне розуміння основних принципів Пласту. Програма ділилась на два напрямки: духовний та фізичний. Чотири рази на тиждень відбувались годинні сходини. В приміщенні Західного наукового центру лекції на теми історії, культури, мистецтва, літератури читали викладачі львівських ВУЗів. На території фізико-математичного інституту проводились заняття з вітрильництва, туризму, лещетарства. На стадіоні спортивного клубу армії – двобій (карате), в басейні (теперішній аквапарк) – плавання, підводне плавання, канойкарство. Одним словом, формування суперменів (супервуменок).

Тим не менше, саме цей напрямок розвитку, на мою думку, став основним, навколо якого в перспективі об’єднались інші варіанти відродження Пласту.

Перша мандрівка ЛЧ

Перша мандрівка ЛЧ

2. З осені 1989 року незалежно від Школи пластових провідників за пластовою методою, у власній інтерпретації, починає працювати “Товариство Лева”. Як секція Товариства створюються Шкільні осередки Товариства Лева (ШОТЛ). Основним ідеологом цього процесу стає Орест Шот. На початках робота проводилась за СУМ-івською літературою, подарованою представниками діяспори з Німеччини. Однак після нав’язання неофіційних контактів з пластунами Канади, які відвідали Львів (Оксана Закидальска, Іроїда Винницька), отриманої літератури Орест Шот та тогочасний голова Товариства Лева Левко Захарчишин зацікавлюються пластовою методою та починають набір до куренів, які в майбутньому стали куренями ч.1 ім. Данила Галицького та ч.2 ім. Олени Степанівни.

3. В Луцьку створився та офіційно себе задекларував курінь ім. Василя Стуса під керівництвом Олега Покальчука, який підтримував тісні зв’язки з Товариством Лева у Львові. Особливістю луцького варіянту відродження Пласту був певний мілітарний стиль.

4. В цей самий період пластова організація зароджується в Києві. В споминах пл. сен. Володимира Скоробського це описується так:

“1989 рік. Гурт свідомих українців, які шукали форми активної суспільної праці з молоддю, знайомиться з працею Олександра Тисовського “Життя в Пласті”. Приймається рішення організувати пластовий гурток прихильників, до якого ввійшли подружжя Прудків Сергій та Ліля, Микола Сульжук, Володимир Скоробський, Віталій Мамчур, Сергій Станкевич, Славко Кондратюк. Члени гуртка вирішують перед тим як працювати із дітьми за пластовою методою, пройти самим юначі проби, а після того скласти Пластову Присягу. Наймолодшому членові гуртка на той час виповнилося 24 роки. Після семи засновних сходин, що відбувалися раз на тиждень, було обрано провід гуртка та назву “Київські Грифони”. Першим і останнім гуртковим став старший пластун прихильник Володимир Скоробський”.

“Паралельно із самовдосконаленням й підготовкою до складення проб члени гуртка беруть активну участь у політичних акціях, зокрема в перепохованні останків Василя Стуса, Литвина й Тихого, організовують перші мітинги спільно з представниками Гельсинської спілки, товариства “Меморіал”, агітують за Народний Рух України, разом із козацтвом та Рухом встановлюють хреста на могилі Героїв Крут на Замковій горі в Києві. Заразом роблять перші спроби у веденні мішаного гуртка юнаків та юначок. Діти були дібрані з християнських родин”.

До віднови Пласту в Тернополі: фото Петра Змарка

В цей час Головна Пластова Булава цілком слушно займає вичікувальну позицію, розіславши по краях лист з рекомендацією утриматись від офіційних контактів з Україною до з’ясування ситуації.

18 грудня 1989 року в приміщенні ЗНЦ офіційно проголошується відновлення Пласту в Україні. Олесь Криськів очолює тимчасову Крайову Пластову Раду. Правда, термін “крайова” тоді розумівся як “львівська”.

22 лютого 1990 року рішенням Львівської міської ради народних депутатів №69 затверджено Статут просвітницько-спортивного товариства “Пласт”.

Мені здається, що цей Статут має бути особливою гордістю Олеся Криськіва. Яскравий зразок белетристики та конформізму, в основу якого лягли правильники новацтва, юнацтва, УСП, УПС та норми тогочасного законодавства. Не забуваймо, що ще при силі совєтські закони, на своїх місцях комуністи, КГБ-істи тощо.

Отже, повагу і сміх одночасно викликає зміст Статуту. Наведу лише один приклад, зміст Пластової Присяги в інтерпретації цього Статуту:

Ст. 1.7. Пластун, а радше по-пластовому вихований громадянин, це той, хто:

Вірний Народові й Україні, помагає іншим, дотримується Пластового Закону, признає в житті Силу, Красу, Обережність, Бистрість (скорочено СКОБ), а також є сучасною культурною людиною.

Пластуни Львова брали найактивнішу участь в різних політичних акціях, які відбувались в області. Посвячення могил Січових Стрільців, вояків УПА, перше підняття державного прапору на Львівській ратуші 3 квітня 1990 року – ось лише стислий перелік основних заходів. Згідно з програмою школи пластових провідників, від 29 квітня до 5 травня відбулись дві мандрівки. Одна під керівництвом Богдана Генеги в Чорногору, друга під керівництвом Богдана Гасюка на Черемош.

Богдан Гасюк. Підняття Прапора, Львів

Богдан Гасюк. Підняття Прапора, Львів

18-19 травня 1990 року в Брюховичах відбуваються Всеукраїнські Установчі Збори Пласту. Саме в цей час відбувається перший офіційний контакт українських пластунів з Головною Пластовою Булавою, на з’їзді присутній представник ГПБ пл. сен. Володимир Базарко. Другим важливим наслідком першої всеукраїнської зустрічі стала участь в ній всіх паростків відродженого Пласту, що існували на той час в Україні. В з’їзді взяло участь 108 делеґатів і гостей з осередків Львівської області та представників Івано-Франківська, Тернополя, Луцька, Рівного, Дніпропетровська та Києва.

На з’їзді в першу чергу оформлено Товариство “Пласт” Львівської області, затверджено його статут та обрано провід, який очолили Олесь Криськів, як голова, а Богдан Генега і Левко Захарчишин, як заступники.

Крім цього, обрано також Тимчасову Координаційну Крайову Раду (всеукраїнську), до якої увійшли представники всіх областей, в яких вже існували пластові осередки. Раду очолив Олег Гринів (не плутати з Ігорем Гринівим), а його заступниками стали Олесь Криськів (Львів), Олег Покальчук (Луцьк) та Сергій Прудко (Київ). Завданням Ради стало якнайскоріше підготувати Статут товариства “Пласт” в Україні та всеукраїнський Установчий з’їзд.

Літо 1990 року можна, без перебільшення, назвати першим пластовим літом новоствореної організації.

7 липня в Іст Четгемі (штат Нью-Йорк) на пластовій оселі “Вовча Тропа” в присутності 350 пластунів та гостей відбувся символічний церемоніял передачі пластової ідеї в Україну та заприсяження Олеся Криськіва.

Тиждень перед тим, 1 липня, на пластовій оселі “Батурин” біля Монреалю, під час проведення юнацького вишкільного табору “Золота Булава”, відбулось заприсяження Ігоря Гриніва та Ореста Шота, які прибули до Канади на запрошення КПС Канади. На церемонії був присутній Олесь Криськів. Під час перебування в Канаді для гостей з України було організовано інтенсивний вишкіл виховників.

В липні неподалік с. Н. Рожанка Сколівського району Львівської обл. було проведено перший пластовий табір (комендант Б. Генега, бунчужний Б. Гасюк), який, за задумом організаторів школи провідників Пласту, став завершальним етапом програми. Крім учасників школи на таборі були присутні зацікавлені Пластом з інших осередків. Загальна чисельність табору — біля 50 осіб. Але найважливішою була участь в таборі в якості інструкторів пластунів з Канади та Німеччини. Саме завдяки Євгенові Дувалкові (Канада), Тарасові Ребету та Романові Стельмаху (Німеччина) провід табору та учасники зовсім по-новому почали сприймати чар пластування. Гутірки, теренові ігри, впоряд, пластові ватри, — все це відкривалось зовсім по-іншому. Завершився табір мандрівкою до історичного табору на Соколі.

Табір в Рожаночці. Перогова серенада

Табір в Рожаночці. Перогова серенада

В кінці липня на базі Заросляк (неподалік Говерли) було проведено перший юнацький табір майбутнього куреня ч.1 ім. Д. Галицького, комендантом був Левко Захарчишин.

В серпні в Шевченківському Гаю у Львові було проведено заприсяження 28 випускників школи провідників Пласту.

12 серпня 1990, Пластова Присяга

12 серпня 1990, Пластова Присяга

Від вересня починається інтенсивний набір дітей в юнацькі курені. Формуються основи майбутніх львівських куренів:

  • Д. Галицького, зв’язковий О. Шот
  • О. Степанівни, зв’язкова В. Лацінник
  • І. Виговського, зв’язковий Ю. Довбуш
  • Н. Лісовської, зв’язкова Х. Слободян
  • Р. Купчинського, зв’язковий Б. Гасюк
  • П. Конашевича-Сагайдачного, зв’язковий Н. Дацишин
  • О. Басараб, зв’язкова А. Гадомська
  • І. Сірка, зв’язковий В. Олійник

19 жовтня 1990 року в Моршині розпочинає роботу Всеукраїнський Установчий З’їзд Пласту, в якому взяли участь практично ті самі делеґати та гості, що були на Установчих зборах в Брюховичах, за винятком представництва ГПБ та представників інших країв. Від ГПБ на з’їзді були присутні пл. сен. Петро Содоль, пл. сен. Людмила Дармограй, КПС Канади представляла пл. сен. Оксана Закидальска.

Різдвяний візит Др. Коржинського (ЛЧ Коржика): Петро Содоль, Вячеслав Олійник, Святослав Козак, Роман Шиприкевич, Степан Коржинський, Володимир Жмурко, Нестор Дацишин, Віталій Волошин

Різдвяний візит Др. Коржинського (ЛЧ Коржика): Петро Содоль, Вячеслав Олійник, Святослав Козак, Роман Шиприкевич, Степан Коржинський, Володимир Жмурко, Нестор Дацишин, Віталій Волошин

На з’їзді планувалось обрати провід всеукраїнської організації та затвердити статут на основі львівського варіянту. Однак досвід, набутий за цей короткий період пластунами України, участь в нарадах пластунів діаспори, з багаторічним досвідом, виявили неготовність статуту. Гострі дискусії точились навколо назви організації, основних принципів, і в подальшому перебіг з’їзду вийшов із запланованого сценарію і завершився не обранням проводу на чолі з Олегом Грінивим, а обранням Тимчасової Крайової Ради Пласту, яка складалась з чотирьох комісій. Таборова комісія – пл. сен. Б. Генега, фінансова – пл. сен. О. Криськів, новацька – ст. пл. О. Пасічник, юнацька – ст. пл. О. Покальчук. Тимчасовій Крайовій Раді було доручено підготувати Статут та організувати Установчий з’їзд навесні 1991 року.

Відлуння гостроти протистояння цього періоду відчувається у споминах одного з учасників.

пл. сен. В. Скоробський: “…У травні 1990 р. провід гуртка “КГ” бере участь в установчих зборах для підготовки проведення І-го З’їзду Пласту в с. Брюховичі під Львовом. Згодом є учасниками І-го Установчого З’їзду Пласту (19-21 жовтня 1990 р.Б.) у м. Моршині. Головував на цьому з’їзді ст. пл. Володимир Скоробський разом із предсідниками пл. сен. Богданом Ґенегою та ст. пл. Богданом Гасюком, обоє зі Львова. На цьому з’їзді були представники Головної Пластової Булави пл. сен. Петро Содоль та пл. сен. Людмила Дармограй, а також представники від КПС Канади — пл. сен. Оксана Закидальська, референт зв’язку з Україною. Одним із важливих моментів з’їзду був вибір назви організації. Пропонувалося три варіянти:

  1. Організація Український Пласт,
  2. Українська Молодіжна Організація Пласт,
  3. Українська Скавтська Організація Пласт.

Після цілого дня дебатів та суперечок учасники з’їзду вибрали й проголосували за редакцію назви “Український Пласт”. Ця назва мала потверджувати тяглість традицій Пласту, заснованого д-ром Олександром Тисовським у Львові 1912 року.

Згодом назва “Український Пласт” була незаконно підмінена членами статутової комісії на 2-му З’їзді Пласту. До неї входили її голова пл. сен. Ігор Гринів, члени комісії пл. сен. Олег Покальчук, пл. сен. Орест Шот та Степан Корчинський. До завдань статутової комісії входила доробка проекту статутів станиць та представлення цього проекту наступному з’їздові Пласту й не більше того”.

22 лютого 1990 р. – офіційна дата відновлення Пласту в Україні

Після закінчення першого етапу Установчого З’їзду Головна Пластова Булава починає більш тісну співпрацю з Пластом України. Вже в лютому 1991 року в селищі Славському відбулась перша в Україні Рада Орлиного Вогню під номером 100, яку організували та провели Голова ГПБ пл. сен. Орест Гаврилюк (раніше ми публікували розповідь Ореста Гаврилюка – Примітка ПП.), пл. сен. Людмила Дармограй, ст. пл. Маркіян Гаврилюк. Саме цим вишколом новацьких виховників, в якому взяло участь 67 учасників, було закладено основу УПН у Україні.

Від 30 березня до 2 квітня цього ж року в Славському відбувся перший вишкіл впорядників юнацтва (комендант головний булавний УПЮ пл. сен. Петро Содоль, бунчужний ст. пл. Богдан Гасюк), в якому взяло участь близько 68 слухачів з України та Польщі.

Славськ, 1991

Славськ, 1991

Якщо врахувати, що переважна більшість учасників цих вишколів в найближчі по його закінченню роки склали основу станичних та крайових проводів, то значення цих вишколів в цей період важко переоцінити.

До історії перших після віднови Пласту вишколів УПЮ та УПН в Україні

12-13 квітня 1991 року в Івано-Франківську відбувся повноцінний Перший Крайовий Пластовий З’їзд. На з’їзді (президія – пл. сен. Степан Корчинський, ст. пл. Левко Захарчишин, ст. пл. Олег Покальчук) були присутні:

  • Голова Івано-Франківської обл. ради – М. Яковина
  • Голова ГПБ – пл. сен. Л. Романків
  • Головний Булавний УПЮ – пл. сен. П. Содоль
  • Референт зв’язків з Україною КПС Канади – пл. сен. О. Закидальска
  • Голова КПС Польщі – ст. пл. П. Тима
  • Представник СОСР – О. Бондар
Загальне фото делеґатів і учасників З’їзду

Загальне фото делеґатів і учасників З’їзду

Підсумком роботи з’їзду стало затвердження Статуту Української Скаутської Організації “Пласт” та обрання її керівних органів: Крайової Пластової Ради на чолі з пл. сен. Богданом Генегою та Крайової Пластової Старшини на чолі з ст. пл. Олегом Покальчуком.

Таким чином закінчився перший етап відродження Пласту в Україні. Пласт сформувався структурно та окреслився ідеологічно.

Які висновки можна зробити на підставі аналізу цього періоду?

Це без сумніву, найбільш романтичний етап розвитку, перенасичений конфліктами та протистояннями, але, на відміну від багатьох інших організацій в Україні, Пласт, що відроджувався в різних середовищах і з дещо відмінними баченнями, об’єднався. Основна заслуга в цьому, без сумніву, належить Головній Пластовій Булаві та пластунам діяспори, які, по-перше, були визнані в Україні правонаступниками та спадкоємцями пластових традицій, а по-друге, своїм досвідом, вдосконаленим в повоєнний період, стали авторитетами для новоспечених пластунів.

Світовий провід Пласту виявився неготовим до тих динамічних процесів, які розпочались в Україні. На мою думку, допомагаючи закладати фундамент майбутньої організації в Україні, необхідно було, паралельно з передачею ідеологічних основ від пластунів діяспори, допомогти з формуванням структури, беручи за основу структури скавтських організацій, що діють на теренах власних держав. Саме структура керівних органів, на мою думку, по сьогоднішній день є одним із елементів, що стримують організацію в розвитку.

Підготував пл.сен. Богдан Гасюк, V

Джерело: Пластовий портал

Фото з архівів: пл.сен. Олександр Яворський, ЛЧ, пл.сен. Богдан Яцишин, V, пл.сен. Богдан Гасюк, V.

*