Зарицька Катерина (Сорока)

Катерина Зарицька

Катерина Зарицька (в заміжжі — Сорока)

3.11.1914 — 29.08.1986

Пластунка куреня ч. 2 ім. Марти Борецької, гурток «Пчілки», курінна. Член ОУН, співучасниця низки бойових акцій, діяльна в УЧХ. Довголітній в’язень польських і большевицьких тюрем. Інженер-будівельник.

Народилася в Коломиї, у сім’ї Володимири і Мирона Зарицьких. Навчання почала у Тернополі, у школі, а згодом в гімназії. У 1926 р. родина переїжджає до Львова, і Катруся поступає до 3 класу гімназії сс. Василіянок, де стає членом Пласту, згодом членом «юнацтва» ОУН (псевдо «Орися»). Здавши матуру, вступає до Львівської політехніки; стає членом ОУН, де працює в бойово-розвідувальній п’ятірці дівчат (Марійка Кос, Віра Свєнціцька, Катря Зарицька, Дарія Гнатківська і Галя Недзвєцька). Після замаху на Пєрацкого у 1934 р. заарештована, звинувачена в організації переправи у Чехословаччину виконавця замаху — Гриця Мацейка. Засуджена у Варшавському процесі до восьми років тюрми. У травні 1939 р. вийшла на волю і в листопаді того ж року повінчалася з Михайлом Сорокою, з яким познайомилася у тюремній каплиці Станіславова. У березні 1940 р. їх обох арештує НКВД. Сороку етапували на Далекий Схід, а Зарицька залишилася у львівських «Бриґідках», де привела на світ сина Богдана. Сина віддали на виховання батькам Катрусі, а у червні 1941 р. Зарицькій вдається втекти з тюрми.

Протягом 1941 — 1944 рр. Катерина проходила курси будівельно-інженерної справи на базі Львівської політехніки. З осені 1941 р. очолює референтуру пропаґанди «Юнацтва», у листопаді 1943 р. стає головою підпільного Українського Червоного Хреста (УЧХ). У березні 1945 р. — особиста зв’язкова Романа Шухевича. 21 вересня 1947 р. її арештують. Каралась у Верхньо-Уральській тюрмі, потім у жорстокій Володимирській централі та у мордовському таборі суворого режиму.

Після звільнення наприкінці 1972 р. оселилась у містечку Волочиськ Хмельницької обл. На 72 році життя перестало битися серце визначної діячки визвольного руху; поховали її у родинному гробівці на Личакові. У вересні 1991 р., коли привезено з Сибіру тлінні останки Михайла Сороки, Катерину Зарицьку перепоховано у їх спільну могилу.

*