Дрот: Вступні розважання для розумного хлопця-непластуна

Тисовський Олександр. Життя в Пласті. Обкладинка 1921 року

Маєш дванайцять чи більше літ? Думаю, що в тім віці ти вже повинен би мене зрозуміти. Уберися зовсім звичайно так, як виходиш на вулицю або до школи, замкни двері, щоби ніхто не підглянув і стань перед великим зеркалом. Лише не простуйся, не поправляй нічого на собі, не роби незвичайних мін. Приглянься добре людині, що її бачиш в зеркалі.

Припускаю, що знаєш себе менше-більше добре, значить: свою вдачу, свій характер, свої привички, примхи і т. п. Займися сам собою: приглядайся точно всім подробицям на сій людині в зеркалі і видумуй, в якій зв`язи є кожда подробиця, що її бачиш, з прикметами твого характеру. Приміром так.

Бачиш на чолі потертий червонявий відтиск — се очевидно з твердої шапки, яку затискаєш на чолі. Волосся зачесане до гори серединою прилягає як приліплене, боками відстає – мочиш все щітку і чешеш спершу середину по тому боки, середина звогчена більше прилягає, а на боки вже не стає води на щітці. На шиї темний пасок там, де прилягає ковнір блюзки — ти мив його, але не змив, бо фарба з блюзки в`їлася в скіру; ліпше булоб носити білий ковнірець, щоби ковнір блюзки до шиї не прилягав. Рукави на ліктях трохи вже повитирані — все в школі опираєш лікті на лавку, а в дома витираєш ними часом стіл. На руках, там де прилягає рукав блюзки, знову брудні обручки і брудний цілий верх руки — не носиш манжетів. На штанах повипихані коліна, а штани через те закороткі — нераз клякаєш на крісло, коли читаєш книжку, а часто і по підлозі суваєшся навколішки…

А глянь тепер на само лице. Що вичитав би ти з нього? — Трохи вистаючі губи надають лицю вираз якогось незадоволення; те саме зраджують все трохи насуплені брови. Коло уст з одної сторони легонький фалд — спробуй його прибільшити, виходить іронічний усміх, нещирий. Погляд очей — неприємно смілий, немов нечемний, ти любиш часом в злости сверлити другого очима, неначе хочеш надмір своєї злості очима кинути на свою жертву…

Тисовський Олександр. Життя в Пласті. Обкладинка 1913 року

Тисовський Олександр. Життя в Пласті. Обкладинка 1913 року

Тисовський Олександр. Життя в Пласті. Обкладинка 1913 року

Тисовський Олександр. Життя в Пласті. Обкладинка 1913 року

Вийди тепер на вулицю і точно так, як ти оглядав сю людину в зеркалі, приглядайся прохожим.

Притім порівнюй молодих і старших. Побачиш це, чого ти досі не бачив. І не знав. Кождий носить на собі зовсім прилюдно цілий свій життєпис і характеристику — на одягу і на своїй шкірі. Вільно тобі забавитися у відчитування цього тайного письма, бо носії його переважно, як ти – зовсім необережні, не лише не будуть тобі в тому ділі перешкоджати, але навпаки ще полегшать тобі роботу своїми рухами, мінами, словами.

Одначе ти не думай, наче б люде не бачили того на тобі, що ти бачив в зеркалі. Не думай, що ти тепер в силі свій життєпис і свою вдачу укрити і не позволити иншим так само бавитися тобою, як ти перед хвилею бавився ними. Чим ти молодший, тим легше тебе відчитати, бо тим менше зложений в тебе характер; чим ти старший — тим виразнішими рисами, бо за довший протяг часу, виписана твоя характеристика на шкірі твого лиця, в твоїх рухах, мові і пр.

Пояснюю тобі це не тому, щоби ти остережений мною пробував не виписувати своїх лихих прикмет характеру на поверхні свого тіла. Що воно не вдалобися тобі, цього навіть і не боюся. Зате без твого прохання хочу тобі щось порадити.

Знаю одну твою мрію, одно твоє бажання. Те бажання нам всім спільне. Навіть злишне, щоби хто стидався признатися до нього. І ти, і я, і ми всі хочемо: щось значити у світі між людьми. Признай це, бо коли скажеш, що ні, то і я, і всі люде висміють тебе і злегковажать і скажуть, що ти направду нічого не варт. Мусиш хотіти щось значити, бо з тим бажанням кожда здорова людина приходить на світ. А коли так, то повір мені, що є лиш один правдивий і певний спосіб це осягнути. Цей спосіб, правда, невигідний, але годі. Треба попросту позволити людям проглянути себе наскрізь, треба цілий свій життєпис і характеристику виписати в цілій своїй істоті — нехай читають. Але нехай все, що вичитають, буде так сильне, так певне й бездоганне, щоби ті люди боялися, яким закидом проти тебе себе осмішити. Довести до цього не така трудна річ, як виглядає. Але цього звичайно лякаються слабодухи й маловартні одиниці. Як схочеш пристати до нас пластунів, навчимо тебе.

Тисовський Олександр. Життя в Пласті. Обкладинка 1921 року

Тисовський Олександр. Життя в Пласті. Обкладинка 1921 року

Але мусиш показати, що ти варт бути в нашому товаристві.

Передовсім мусиш на стільки довіряти власному розумови, щоби ти не дав закпити з себе першому ліпшому недоліткови.

Недоліткам мусиш оставити охоту пробувати, чи не вдало б ся добути значіння у світі їх власними способами, отже приміром такими “геройськими подвигами” як без глузду троїтися алькогольними напитками і тютюном, ліниво, безцільно волочитися вулицями, віддаватися ординарним розривкам, або вчитуватися в глупі твори неінтелігентних книжкових гешефтярів. Мусиш отже навчитися вірити лишень у свою і нашу мудрість, значить у мудрість таких людей, які вміють це, що тільки ідейним трудом дасться здобути, а до чого недоростки бояться братися, щоби не виявити своєї нездарности. Не годиться тобі подивляти малоцінні одиниці за це, що безсильно піддаються звірячій натурі в собі.

Мусиш проявити між нами охоту стати сильним, красним, обережним, бистрим.

Твоя мрія, твоє бажання значити щось у світі — сповниться зараз, хочби ти мав щойно 12 літ, коли тільки пристанеш до нашого гурту. Ми не багато старші від тебе, але всі разом творимо велику силу, бо кождий з нас трудиться, щоби добути значіння всім.

Думаєш може, що ми за малі, щоби сповнити обітницю, щоби здобути собі і тобі якесь значіння у світі? Знай, що наш труд, це праця для будучности всіх народів. Ми будуємо основи будучого ладу.

Коли почуєш, що хтось жартує собі, чи висмівається з нашого труду, скажи йому, що нерозумно допускається зради власного народу і людства. Кождий чесний і розумний чоловік шанує нас, бо знає, що працюємо для нього, для його дітей, свояків, для його народу.

Бо чи не буде мати користь весь нарід, отже й кожда його одиниця користи з того, як з нас, української молодіжи виросте у Пласті сильне, здорове покоління, яке розумітиме як слід свої обовязки зглядом власної суспільности і цілого людства, вмітиме бачити і передбачувати небезпеки й боротися з ними, матиме вироблені з мисли, освічений ум, для якого ніяке діло потрібне суспільности не буде чужим, покоління, з якого виходитимуть цілі гурти свідомих, енергічних і мудрих трудовиків, що розберуть між себе і спільними силами швидко й добре виконуватимуть всі, навіть найтяжчі для життя суспільности необхідні праці.

Тисовський Олександр. Життя в Пласті. Обкладинка 1921 року

Тисовський Олександр. Життя в Пласті. Обкладинка 1921 року

Пристань до нас, а зробимо тебе таким, що охотно позволиш людям поливляти себе за те, що вичитають з твоїх рухів, лиця, очей, мови. І шануватимуть тебе всі за добро, яке їм робиш. Наше товариство звелю “Пласт”, а себе ми називаємо – “пластунами”. Наші заняття, як це згодом пізнаєш, дуже різнородні, але вони всі змагають до одної великої ідеальної ціли, якою є краща доля нашої Вітчизни. Щоби різними дорогами зайти до цеї ціли і не розсівати наших сил, ми завели в себе лицарські, військові, козацькі, чи як їх хочеш назвати, звичаї. Є в нас малі дружини, що їх звемо “гуртками”, у яких кождий має визначену роботу для добра всіх. Отже, один в гуртку є провідник, другий прокуратор, себто знаток пластових законів і їх сторож, инший скарбник, ще инший писар і т.д.

Гуртки ведуть свою працю для більшої громади, в яку вяжуться, т. зв. “чети”. Чети творять сотню, сотні – полк, а полки – цілий наш “Улад українського Пласту”. В четі, сотні і полку є також діловодчики як в гуртку, а їх обов`язком є наглядати гурткових діловодів. Приміром четар наглядає гурткових провідників, четовий прокуратор гурткових прокураторів і т. д. Цей устрій і наша карність нагадують потрохи державу, потрохи військо. Але це лише зверхня форма, яку остаточно мусить мати кождий суспільний улад.

Одначе зміст нашої діяльности – не пуста військова муштра, а гарне, різнородне, ідейне життя в товаристві добрих, чемних і веселих товаришів. У нас одні одним мають повинуватись не з примусу, лише добровільно, охотно, розумно для добра і розвитку нашого у ладу, а з ним і цілого великого українського народу. Свідомість цього робить цю військову карність у нас правдивою приємностю. Саме вона, а не пуста зарозумілість простує нам плечі й підносить наші голови гордо в гору.

Отже, для добра нашої справи запрошуємо тебе: Пристань до нас, нехай і тобою як добрим сином і розумним, хоч ще малим, повеличаеться перед світом Україна.

Джерело: Олександер Тисовський. Життя в Пласті. Основи пластового знання для української молоді. – Львів, 1921.

Публікація в рамках співпраці з:

*