98 років від дня народження Степана Папа-Пугача

Степан Пап

Степан Васильович Пап народився 11 березня 1917 р. в с. Березове Хустського району. Народну школу закінчив у рідному селі, а потім навчався в Хустській гімназії, де в 1937 р. здав іспит на атестат зрілості. В Хустській гімназії став пластуном, був активним учасником майже всіх таборів Пласту.

Під час Карпатської України був крайовим звітодавцем і комендантом УПУКУ. Був організатором Організації народної оборони «Карпатська Січ». Під час угорської окупації піддавався тортурам і був направлений в концентраційний табір Вор’юлопош біля Ніредьгази. Влітку 1939 р. звільнений, весь час під жандармським наглядом, продовжує навчання в Ужгородській духовній семінарії, яку закінчив у 1941 р. і став священиком в селі Білки на Іршавщині.

Ще будучи студентом богословської семінарії, бере активну участь в організації підпільної молодіжної організації «Юнацтво ОУН» на Закарпатті.

На початку 1940 р. в Хусті відбулися організаційні збори ОУН, участь в яких взяв і С. Пап.

Степан Пап-Пугач

Степан Пап-Пугач

На цих же зборах підпільників його було обрано членом Крайового Проводу ОУН. Йому було доручено ідеологічну роботу серед членів ОУН. Він відповідав також за пресу, за випуск газети «Чин», був її редактором. Ця газета друкувалася в селі Терново Тячівського району. Помічниками С. Папа були І. Романець і Ф. Тегза. Вони розповсюджували газету. Було видано 4-5 номерів. Майже всі вони мали по 16-18 сторінок. Одночасно було випущено і кілька листівок, брошурку «Via dolorosa» – «Обвинувачую Мадярщину», написану С. Папом і його помічниками. Найбільш ідеологічним і патріотичним був серпневий номер 1941 р., в якому була надрукована програма підпільної організації і обвинувачення угорських окупантів за злочини, що вони вчинили проти українців Закарпаття (18 с.). Про цей номер газети хочеться окремо сказати, бо він став головним обвинувальним документом на судовому процесі.

Незважаючи на конспірацію, до рук угорської контррозвідки потрапили листівки, окремі номери підпільної газети «Чин». Вороги здогадалися, що автором цих документів був С. Пап, і 5 березня 1942 р. угорська контррозвідка заарештувала і 15 липня 1942 р. перевезла його в слідчу тюрму «Ковнер».
Безпосередній виконавець друкування газети «Чин» і листівок Іван Хромей з Тернова був заарештований 27 березня 1942 р., а керівні члени Проводу – значно пізніше. Це є доказом того, що на допитах С. Пап тримався мужньо, не видав своїх побратимів.

Степан Пап

Степан Пап

Коли були арештовані й інші члени Проводу, то підтвердили, що головним ідейним керівником крайового Проводу був С. Пап. 17 липня угорський військовий трибунал засудив С. Папа на 12 років тюремного ув’язнення і на 10 років позбавлення політичних прав. Через два місяці після вироку військового трибуналу в Мукачеві він відбував термін у найбільшій і найстрашнішій в’язниці Угорщини – Вац. Із в’язниці його було звільнено після визволення Ваца Червоною армією.

С. Пап продовжував душпастирську діяльність у Великому Селменці, яке після війни опинилося в складі Чехословаччини. Намагався повернутись на Закарпаття, але не одержав згоди від працівників по репатріації в Україну і переїхав на роботу в Нижню Рибницю на Пряшівщині. С. Пап перейшов на православну віру і працював бухгалтером у фірмі «Зеленіна», а з 1959 р. переселився в Кошиці. Заочно здобув юридичну освіту і став працювати юристом. У 1968 р. С. Пап активно включився в боротьбу за відновлення греко-католицької церкви в Чехословаччині. Видає праці релігійного характеру. Популярністю серед населення Пряшівщини користувалися календарі С. Папа (видав п’ять календарів українською мовою, а згодом ще словацькою і українською мовами). Відновив видання «Благовісника».

Останні три роки життя С. Пап присвятив праці «Історія Закарпаття» (Івано-Франківськ: Зоря, 2003. – Т. 1-3), окремі її частини друкувалися у Словаччині. Вийшла друком у Римі в 1976 р. його праця «Пластовий альманах». У рукописі залишилася його праця «Велика боротьба», в якій популярним стилем освітлює окремі сторінки історії Закарпаття та боротьбу його населення за національну незалежність.

Автор історичних творів «Князь Лаборець» (1979), «Драма життя Олександра Духновича» (1984), а також «Білі хорвати», «Драма боротьби проти закріпачення», «Драма боротьби за віру предків», «Драма опору відсуджених на смерть», «Житія святих» (2001).

Все своє свідоме життя С. Пап хотів бути громадянином вільної, суверенної Соборної України. На жаль, він не дочекався цього радісного дня.

Помер 25 лютого 1990 р., похований у Кошицях на головному кладовищі.

Могила Степана Папа

Могила Степана Папа

Джерела:

  • Мушинка М. Терниста дорога священика-народолюбця // Краянка. – 1994. – № 1. – С. 98-101.
  • В. І. Худанич, І. В. Хланта (За кн.: Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. – Ужгород: Ґражда, 2007)

*