МОЛОДЬ КОЖНОГО НАРОДУ МУСИТЬ БУТИ ГОТОВА ДО ЗБРОЙНОЇ ОБОРОНИ РІДНОЇ ЗЕМЛІ

пам’яті старшого пластуна Євгена Подолянчука

Ці слова із вступної статті пластової біблії “Життя в Пласті” багатьом з нас здавались звичайним красивим реченням, написаним “для годиться” в такій поважній книзі. Однак в цьому короткому реченні криється в значній мірі суть Пласту.

Більшість пластових поколінь виростали в умовах збройної боротьби за незалежність України або ця боротьба залишила криваві шрами в душі і на тілі їхніх виховників. Наше ж покоління, як і наші батьки, виросло в мирі… Сьогодні, навіть, батьки новацтва вже не залишають при собі традиційні питання до виховників про слова в славні: “Як виростем великі, хоробрі вояки, відстоїмо Україну від вражої руки”.

В липні 2014 року Йому виповнилось всього лиш 23 роки. Цього ж місяця Він був офіційно прийнятий до Уладу старшого пластунства – хоч, як військовий, міг легко пояснити чому обходить Пласт стороною, як це роблять – на жаль – 90% відсотків вихованців юнацтва. Він вступив до Пласту у 14 років. Під час першого табору “Січ” священник запитався: “Може є нехрещені?” Хрестився прямо на таборі… Юнакував у підготовчому курені імені Ярослава Мудрого в станиці Черкаси. Затятий пластун – так двома словами характерезує його хресний батько. Через рік пластування – 18 липня 2006 року – склав пластову присягу, здобувши ступінь “учасника”. У тому ж році пройшов табір військового пластування “Легіон” (у славному Чорному лісі на Прикарпатті), який вплинув на рішення стати професійним військовим. У 2008-2012 роках навчався в Академії сухопутних військ у Львові, факультет розвідки. Навчаючись, приїзджав в Черкаси у відпустки, щоб організувати пластові мандрівки чи табори..

Вищу військову освіту здобув з відзнакою, відтак обрав 3 полк спецпризначення у Кіровограді. Служив командиром групи спеціального призначення, яку добре організував, використовуючи свої пластові навики. Зацікавив ввесь батальйон скалелазінням, зокрема організував із друзями в частині скельну стінку. Завжди гордився, що є вихованецем Пласту, із гордістю носив свою пластову кофтинку. У листопаді 2012 року вступив до старшого ппастунства, у квітні 2013 року пройшов крайовий вишкіл виховників юнацтва число 131. А через місць одружився із пластункою, звязкою юнацького куреня – шлюб брали в пластових одностроях.

З березня цього року Він в числі перших на бойових завданнях. Вся країна памятає кадри розбитої техніки російських найманців під донецьким аеропортом в травні 2014 року, рефрежератор до Росії із написом “200”… Так сталось, що цей перший наш більший переможний бій, першими з честю прийняла група Євгена. У червні він отримав звання старшого лейтенанта спецназу, організовував оборону аеропорту.

14 вересня отримав осколкове поранення в голову, помер по дорозі в лікарню… Так невчасно, адже готувався стати капітаном і колись перейти служити в “Альфу”… Спи спокійно Євгене, твої мрії втілять тисячі вихованців Пласту про яких Ти так дбав і для яких – так сталося – став назавжди візрецем Героя-спецназівця. Про дружину і старшу сестру, батьків ми подбаємо. Правда, юнацтво?

Євген Подолянчук

Євген Подолянчук

Євген Подолянчук

Євген Подолянчук

СКОБ! Слава Україні!

Автор: Тарас Зень, Крайова пластова рада

Джерело: Пластовий портал

*

Довідка. Євген Подолянчук (4.07.1991 – 14.09.2014, м. Донецьк) – вихованець юнацького пластового куреня ім. Ярослава Мудрого в Черкасах (2005-2008), старший лейтенант 3 полку спеціально призначення Головного управління розвідки ЗС України. Пластову присягу склав  18.07.2006.Учасник крайового вишкільного табору військового пластування “Легіон” (2006, Чорний ліс на Прикарпатті). У 2008-2012 роках навчався в Академії сухопутних військ у Львові, факультет розвідки. Навчаючись, приїздив в Черкаси у відпустки, щоб організувати пластові мандрівки і табори. Вищу військову освіту здобув з відзнакою, відтак обрав 3 полк спецпризначення у Кіровограді. Служив командиром групи, яку добре організував, використовуючи свої пластові навички. Зацікавив ввесь свій батальйон скалелазінням, зокрема організував із друзями в частині скельну стінку. Завжди гордився, що є вихованецем Пласту, із гордістю носив свою пластову кофтинку (худі). Дійсний член Пласту від 22.07.2014 (заява в УСП від 1.11.2012). Пройшов крайовий вишкіл виховників юнацтва число 131 (04.2013). Співорганізатор оборони донецького аеропорту, де загинув від осколкового порання в скроню.


Допомогти родині Євгена можна перерахувавши кошти наступним чином:

Чеки для датків на допомогу для пластунів-військовиків виписувати на:

Plast Conference INC
941 N. Western Avenue
Chicago, Ill 60622

В Україні кошти просимо перераховувати на:

Молодіжна організація “Пласт – Національна Скаутська Організація України”
р/р 26007433861 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”
МФО 380805
ЄДРПОУ 14360127
призначення платежу: “Благодійна допомога на програму підтримки АТО”

або Картка ПриватБанку: 5168 7423 4826 4965 (Зелінка Назарій Володимирович)


Наталія Подзьолкіна, фб

Знаєте завжди Жека для мене був величезним прикладом. Людина, що заставляла працювати над собою, не бути “дурком” як він любив мене називати, щоб рости на благо Батьківщини. Жека був тим кого я найбільше чекала з АТО, адже лиш йому я маю сказати дякую за любов до спорту, до скеледрома і всього іншого чому він мене навчив . Він ніколи не дозволяв здаватись, битись за свою мету до кінця.

Я завжди по білому заздрила своїй виховниці, що вона має такого чоловіка. Чоловіка який підтримує кожному твою думку, чоловік який був справді кам’яною стіною, чоловік в якому можна загубитись. Їхні стосунки я бачила справжню дружбу, любов і довіру і намагалася рівнятись на них.

Однією з моїх мрій було пригнути з парашутом, щоб почути слова поваги і “Ти молодець Натіша” на жаль я ніколи не почую цих слів від нього.

Тепер я лиш сподіваюсь, що через багато років ми обіймемось крилами, там десь далеко за цим світом.
I will remember you always. Ми пам’ятатимемо тебе завжди.

*

ст.пл.скоб Петро Задорожний, ОЗО, фб

Я тебе слабо знав. Ми зустрілись в Черкасах на пластовому вишколі.

Тоді ти розказував про змагання НАТО в Грузії, як ви з другом брали на них перші місця. Ти розказував, що погано пройшов Легіон, але цей табір дав поштовх до твого покликання до української армії. Ти вже тоді був командиром групи спецпризначення у війську.

Пам’ятаю, я тебе переконував, що ти потрібен на Легіоні, але ти вже взяв відпустку у квітні, і в серпні ніяк не зміг би вирватись.

Ми спілкувались всього два дні, короткими розмовами між гутірками на вишколі.

навіть не можу сказати, що знав тебе. Але я тебе пам’ятатиму, друже.
вибач навіть не зробив тобі нормальної фотки. лише цих декілька загальних на закритті.

Помагай нам згори розгребти це все….

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.