Начальні Пластуни: Северин Левицький – Сірий Лев

Северин Левицький - Сірий Лев

Северин Левицький (пластове псевдо — Сірий Лев) — Верховний Отаман Пласту (1924—1930), Начальний пластун (1947—1962). Член 1-го куреня УПС ім. С. Тисовського. Старшина Леґіону УСС та УГА, активний творець Листопадового Чину. Відзначений бойовими нагородами.

Рядки з біографії

Народився 6 вересня 1890 р. у селі Щуровичах, повіт Броди (тепер Радехівського р-ну Львівської обл.) в родині греко-католицького священика о. Михайла і Савини Стрільбицької (також походила з давнього священичого роду). В сім’ї були дві старші дочки — Іванна (пізніше вчителька) і Ольга (пізніше членка УВО, заміжня Басараб, замордована у польській тюрмі).

Початкову освіту здобув вдома, згодом навчався у Бродівській гімназії (1899—1908 рр.). Ще учнем гімназії втратив обох батьків. 1908 р. вступив на філософський факультет Львівського університету. З приїздом до Львова активно включився у громадське студентське життя, брав участь у боротьбі за український університет (тоді на студентському вічі вбито Адама Коцка), у визволенні з в’язниці Мирослава Січинського.

Зазнав переслідування адміністрацією і по закінченні університету не зміг отримати державну посаду, тому влаштувався у Яворівській приватній гімназії товариства «Рідна Школа», де пропрацював лише один навчальний рік (1912/1913). Став одним з організаторів та інструктором відділу українського військового товариства «Січові Стрільці» (Зібрані з ініціятиви українських діячів Галичини 18 березня 1913 р. збори проголосили створення українського військового товариства «Січові стрільці». Головним отаманом «Січових стрільців» було обрано доктора Володимира Старосольського. У перші місяці після зборів стрілецькі товариства швидко поширилися всією територією Галичини). В гімназії познайомився з пластовим рухом, який щойно зароджувався в різних молодіжних осередках Галичини. Восени 1913 року покликаний до австрійського війська. Службу відбував спершу в офіцерській військовій школі в м. Рагуза (тепер Дубровнік, Хорватія), згодом — у полку піхоти в Невесіне (Герцеговина). У серпні 1914 року мобілізований до Золочева, однак С. Левицький вніс прохання про службу в Леґіоні Січових Стрільців.

Северин Левицький в однострої УСС

Северин Левицький в однострої УСС

У 1915 р. отримав ранг четаря; був перекладачем при пруському штабі ген. Маршала, згодом — старшиною розвідки. Відбув з УСС похід на Центральну Україну (теперішня Кіровоградщина).

У жовтні 1918 року отримав призначення до Львова для підготовки Листопадового чину (Листопадовий чин, Листопадова революція, Листопадовий зрив, Першолистопадове повстання — військовий переворот, організований в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року Українською Національною Радою силами Українських Січових Стрільців на території Галичини і Волині, що входили до складу Австро-Угорської імперії з метою встановлення влади Української Держави (перейменованої згодом на Західно-Українську Народну Республіку). Внаслідок цього утворилася держава площею 70 тис. км², що викликало невдоволення сусідньої Польщі, яка розв’язала українсько-польську війну 1918—1919 рр. для захоплення Галичини). Тут взяв участь у проголошенні самостійности Західної України, відтак в боях за Львів як командант відтинка «Замарстинів». Згодом, в рядах УГА, був командантом сотні, ад’ютантом полковника УГА Василя Вишиваного в Бучачі. 1 березня 1919 р. одружився зі студенткою медицини Вірою Оксаною Стернюк, дочкою пароха Пустомит о. Володимира і Євгенії Коновалець.

Перейшов з УГА за Збруч, брав участь у поході на Київ, воював проти Червоної армії. У «чотирикутнику смерти» (в оточенні ворожих армій на Поділлі) захворів на плямистий тиф. Видужав лише завдяки опіці дружини Оксани, яка ділила з ним всі незгоди служби. Під час війни двічі поранений, одержав три відзначення.
У 1920 р. повернувся до Львова і одержав працю в українській учительській семінарії. Навесні 1922 р. став опікуном, а згодом зв’язковим 4-го полку ім. Б. Хмельницького. Офіційне членство в Пласті у пластовій посвідці, виписаній О. Тисовським, зазначене від 29 квітня 1922 р.

У лютому 1924 року трагічно загинула в польській тюрмі його сестра Ольга Басараб. У квітні відбувся перший повоєнний Верховний Пластовий З’їзд, на якому Северина Левицького обрали головою Верховної Пластової Команди (Верховним Отаманом Українського Пластового Уладу). Цю посаду займав до заборони Пласту.

Про перший пластовий З’їзд впорядників, 1913 р.

Очоливши Пласт, С. Левицький діяв у таких напрямках: внутрішня реорганізація Пласту, поширення членства між ремісничою і сільською молоддю, поширення Пласту на Волині, підпорядкування Верховній Пластовій Команді Пласту на Закарпатті й Буковині, організація еміґраційних пластових осередків по українських студентських центрах та ін. За його участи було створено нові пластові улади — новиків і сеніорів. Він організував зустрічі на Писаному Камені, Бубнищі, Соколі, Довбушанці, в Александрії на Волині. Поширював таборову діяльність по цілій Галичині, Волині, Лемківщині, Карпатській Україні, Буковині. Створив кадру виховників — скавтмастрів. Дописував до «Молодого життя», був редактором «Урядових вістей».

Коли 26 вересня 1930 р. польська влада заборонила Пласт, Северин Левицький очолив Ліквідаційну комісію, що проводила ліквідацію Пласту, а насправді створювала підпільну мережу на чолі з Пластовим Центром, до якого Северин Левицький також увійшов. Серед нових легальних форм пластування варто згадати видавничу кооперативу «Вогні» і редакційну групу «вогнівців», «Доріст Рідної Школи», «Комісію Виховних Осель і Мандрівок Молоді» (КВОММ), спортивні товариства «Плай», «Стріла», Український спортовий клуб ім. Ф. Черника. Зокрема, КВОММ проводила щорічні табори-оселі на пластових таборових площах: Сокіл, Остодір, Старява, Космач, Брустури. Северин Левицький особисто брав участь у діяльности Пластового Центру (1933—1939), товариства «Плай», кооперативи «Вогні» (дописував до часопису під псевдами Шерш та Сірий Лев), був членом управи Українського Крайового Товариства Охорони Дітей і Опіки над Молоддю (УКТОДОМ).

Северин Левицький з О. Тисовським (ліворуч) та з Митрополитом Шептицьким (праворуч)

Северин Левицький з О. Тисовським (ліворуч) та з Митрополитом Шептицьким (праворуч)

З початком Другої світової війни та приходом большевиків Северин Левицький залишався у Львові. У червні 1941 року, під час відступу радянських військ зі Львова, була арештована його дочка Тетяна разом з чоловіком Богданом Хамулою. Тетяну відпустили, а Богдан Хамула, якому закидали членство у підпільному Пластовому Центрі, загинув у застінках НКВД.

З приходом німців до Львова і створенням Українського Крайового (згодом — Центрального) Комітету Северин Левицький очолив Відділ молоді. Був комендантом вишкільного курсу для провідників «Виховних Спільнот Української Молоді» у серпні 1942 р. в Криниці (Лемківщина).

У липні 1944 р. покинув Львів і подався на еміґрацію. Кінець війни застав його на праці в німецького селянина в Еґґенталь у Баварії. В часі перебування в Еґґенталі налагодив зв’язки з членами Пластового Центру і став одним з ініціяторів відновлення пластового руху на еміґрації. У жовтні 1945 р. у Карльсфельді відбулася пластова конференція, яка ухвалила відновити діяльність Союзу Українських Пластунів Еміґрантів. Сірий Лев взяв у ній активну участь. У 1947 р. на пластовому з’їзді в Реґенсбурзі його проголосили Верховним (згодом — Начальним) Пластуном. З того моменту він став на чолі всього українського пластового руху як уособлення організаційної єдности, його безперервної дії і традиції. Його авторитетові підлягли усі вияви пластової діяльности, де б вони і в яких організаційних формах не проявлялися.

До 1949 р. С. Левицький був головою верифікаційної Комісії в УПС, яка перевіряла членство дорослих осіб в довоєнному Пласті, ініціював створення перших правильників УПС. Реорганізував 1 курінь УПС ім. Степана Тисовського і був його першим курінним.

У 1949 р. переїхав до ЗСА. Оселився в Баффало, де й мешкав до кінця життя. На цьому терені знайшов ще одно своє «дитя» — пластову оселю «Новий Сокіл». Існування й розбудова «Нового Сокола» — значною мірою заслуга його особистої праці та фінансової допомоги.

З Баффало Сірий Лев провадив свою діяльність: слідкував за проявами пластового життя у цілому світі, допомагав у пластовій діяльності дописами, доповідями, поїздками, участю в пластових з’їздах, конференціях чи святкуваннях, збиранням історичного матеріялу та листуванням з пластовими проводами та окремими пластунами у цілому світі.

Северин Левицький - Сірий Лев

Северин Левицький – Сірий Лев

У 1960 р. померла його дружина Оксана.

У листі до Крайової Пластової Старшини ЗСА від 17 січня 1962 р., в якому на семи сторінках проаналізував працю КПС, Сірий Лев писав: «Чомусь не можу позбутися почуття, що сиджу вже на санях… і мушу сказати щось не так для науки, але щоб вияснити, як я в дійсності дивився на справи». За два дні перед смертю Сірий Лев взяв участь у раді станиці в Баффало, опісля — у святі до річниці бою під Крутами. 30 січня 1962 р. Начальний Пластун Северин Левицький помер.

Професійна діяльність

У 1912/1913 навчальному році вчителював у гімназії товариства «Рідна Школа».

Після війни працював в чоловічому Учительському семінарі, організованому о. Ю. Дзеровичем (1920—1924), згодом — у польському Учительському семінарі (1924 — 1937) та Педагогічному ліцеї (1937—1939). Викладав українську, німецьку мови та літератури.

У 1939—1940 рр. — професор Українського педагогічного інституту у Львові (викладав українську мову та західноєвропейську літературу). У 1940—1941 рр. був деканом мовно-літературного факультету того ж педінституту.

У 1942—1944 рр. очолював Учительське Об’єднання Праці при УЦК у Львові.

Джерело: Альманах 100-ліття Пласту

*


9 Responses to Начальні Пластуни: Северин Левицький – Сірий Лев

  1. […] Одного року відвідав Старяву Верховний Пластун скм. С. Левицький. Пригадую собі, як пізно вночі ми купалися в холодному […]

  2. […] у 1928 році у м. Рогатин. Присягу в 1930 році прийняв Северин Левицький. В 1944-46 роках була зв’язковою УПА. Зналась та […]

  3. […] Вже від 1951 р., новацтво й юнацтво їздило на пластові табори на Новий Сокіл, де часто перебував улюблений усіма Начальний Пластун “Сірий Лев” – пл. сен. Северин Левицький. […]

  4. […] Верховний пластун Северин Левицький свідчить, що у Львові почали організовувати скаутінг між молоддю два молоді педагоги — Олександр Тисовський та Петро Франко у шкільному році 1911—1912 рр. Одночасно як організатор скауту виступив студент філософії Іван Чмола. «В усіх трьох,— пише автор,— виходило дещо інше, але всі базувалися на англійському скавтінгу» [3]. […]

  5. […] Прохаємо Начального Пластуна Сірого Лева, як найвищий авторитет Українського Пласту, покликати […]

  6. […] припало почесне завдання розповісти про Сірого Лева як Будівничого Пласту. Призначений час на це надто […]

  7. […] громадянина, педагога, старшини української армії, — Северина Левицького, а для нас, пластунів, перш усього Начального Пластуна, […]

  8. […] Закріплювали почуття одности поміж нами та дуже допомагали у діяльності Пласту ще й дві живі та активні постаті, з якими найтісніше зв’язаний Український Пласт: Дрот і Начальний Пластун — Сірий Лев. […]

  9. […] окремі вияви українського життя. Другі, між ними і Сірий Лев, були переконані, що додатній вплив на особовість, […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *