День Маківки на Соколі

Вісті СУПЕ, ч. 22-24, Прага, листопад-грудень 1935

Там далеко над Головчанкою на горі Маківці мають відкривати сьогодня пропам`ятну таблицю з іменами героїв, поляглих у боротьбі з москалями. У ранньому приказі проголошено це свято й у нас на Соколі…

Дванадцята година і Соколом несеться звук трубки; коротка – довга, коротка – довга. Збірка! Асистентка дає приказ: “Хорунжі виступи!”. Ідуть на команду. Одна з них несе таблицю з іменами поляглих. Таблицю уміщують на стіні ІІ куріня. Філяри ганку убрані вінками зі скеречини, над таблицею ясним світлом глядить тризуб. По боах почесна стійка. горами лине: “Гей, у лузі червона калина”. Опісля – минута мовчання, коротка, але яка сильна хвилина! І понад Сокіл понісся двиний гомін сердець молодих і десь там в далечі, у високих просторах злучилося в одно велике бажання.

На вечір готується перша цьогорічна ватра. Ставить булавний гурток. І хоч холодний день, хоч ріщя мокра від вечера, цілу ніч падав дощ, та однак ватра готується. Вечером розпалено ватру. Довго не хотіло займатися мокре ріще, мимо того, що соломи в ньому було багато, а двокруги був воздух наче в рафінерія нафти )це вказувало, що магазинерка й нафти не пожаліла). Буде горіти – чи ні? Це булонайважливіше під цю хвилю питання. І поволи, поволи почало займатися газуззя. Темно-червоним заревом дим здіймався і в кінці вибухнула ватра великою огняною полумінню. Сумніви всіх погасли – ватра горіла. Золоті іскри ватри – це їм присвятила п. комендантка – тим 34-ом Стрільцям, що загинули на Маківці в днях 29.04 – 2.05.1915. І мимоволі не одні очі задивились у грань і побачили довгу фільму Маківки. І побачили підйом душі Стрілецтва, що скрізь очі їм виглянули, і побачили чини слави, і вінок лавровий, і побачили цвинтар, а опісля себе і ряд лицарів у сталь срібну не закутих, не в шоломах, лише з вогнем у серці виликим. І кріпшала постанова. На лицях таборовичок помітне вражіння. Такий вогонь? Із мокрого ріщя? І мимоволі кожда підступає ближче до вогню, щоб набрати вогняної сили у серце – такої сили, що в наважчих хвилинах до світла зверне, за вогнем провідним покермує. Тим більше, що це перша цьогорічна ватра.

І лунає пісня за піснею – такі бадьорі-молодечі! На закінчення: “Гей, юнаки!”.

О.Я.

Вісті СУПЕ, ч. 22-24, Прага, листопад-грудень 1935

Вісті СУПЕ, ч. 22-24, Прага, листопад-грудень 1935

Джерело: Вісті СУПЕ, ч. 22-24, Прага, листопад-грудень 1935.

*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *