Пласт на Рахівщині

Спільне фото, табір УПЮ "Центр Європи", Станиця Рахів

У 20-30 роках XX століття при горожанських та деяких народних школах Рахівщини працювало дитячо-юнацьке спортивно-просвітницьке товариство “Пласт”. Його принесли сюди галицькі вчителі-емігранти, що потрапили в Закарпаття після розгрому польською армією незалежної Західно-Української Народної республіки (ЗУНР), тобто в 1919-1920 роках.

Учителі-емігранти прибули в наш край з добрими намірами виховувати молодь у дусі високого патріотизму, любові до Бога і України. Уже 1 квітня 1923 року пластова організація запрацювала в селі Ясіня. Тут були сприятливі умови для створення Пласту, бо в 1918-1919 роках це село було центром Гуцульської Республіки, яка намагалася приєднатись до України.

Проф. Бандрівський при горожанській школі в Ясінях організував Пласт. Тут було утворено кілька гуртків (роїв). У числі перших були пластуни Юрій Маківчук (живе в Рахові, йому 86 років), Іван Рознійчук (згодом поет-сатирик Марко Бараболя з Требушан, тепер Ділове), Василина Божук (поетеса Миколая Божук) з Великого Бичкова, Олекса Борканюк, Микола Бандусяк із Ясіня та інші хлопці й дівчата, що навчалися в горожанці.

Микола Бандусяк

Микола Бандусяк

На свято Покрови 14 жовтня 1923 року Пласт було створено, у Великому Бичкові. Його заснував проф. Корнелій Водонос, а згодом естафету перебрали Андрій Кузьмик, Василь Петрецький, Юрій Шерегій та інші вчителі.

Учитель Рахівської горожанської школи Андрій Ворон заснував Пласт 28 жовтня 1925 року. Тривалий час пластунами опікувалися вчителі Ольга і Михайло Мегели, Юлій Боршош-Кум’ятський, Михайло Штефуца, Дарія Остапчук. Пластуни влаштовували походи в природу, вивчали її, готували концерти, театральні вистави.

У журналі “Пластун” за 1 травня 1935 року було опубліковано таку інформацію: “Цього року пластова організація в Рахові, завдяки вчительці Ользі Мегелі, досягла найбільшого розквіту. Щотижня відбуваються гурткові і курінні сходини, влаштовуються публічні виступи”.

20 вересня 1934 року Пласт організовано при читальні Товариства “Просвіта” в селі Косівська Поляна.

Осередок очолив випускник Великобичківської горожанської школи Олекса Брехлійчук. У двох роях нараховувалося більше 20 юнаків і дівчат. Пластуни часто виступали з театральними виставами, урочисто відзначали Шевченківські дні та інші знаменні дати. 1935 року на Різдво показали вистави “Нечиста сила” і “Механік від усього”. “Найліпше грали свої ролі, – писалося в травневому числі часопису “Пластун”, – Василь Попович, Федір Рощук, Йосип Руснак, Василь Федоряк і Василина Ігнатюк”.

Кілька років підряд у селі Верхня Апша (тепер Верхнє Водяне) працював Гуцульський пластовий табір. Він був розташований в урочищі Тьовшаґ. Земельну ділянку для табору подарував Іван Медвідь, батько учня Ужгородської учительської семінарії Миколи Медвідя. Цим табором піклувалися ентузіасти пластового життя нашого краю учителі Юрій та Євген Шерегії, Аліса Устіянович та інші.

Гуцульський табір у Вишній Апші

Гуцульський табір у Вишній Апші

Гуцульський табір працював у 1934-1936 роках. Тут відпочивало по 50 хлопчиків і по 30 дівчат. Відкриття цього табору відбулося 18 липня 1934 року. Каплицю посвятив місцевий священик Теодор Ференчик. Тут була споруджена й постійна кухня, кілька колиб, розіпнуто 25 шатер. Господарськими справами й кухнею турбувався місцевий житель інженер Василь Степанченко-Сталий.

Взагалі табірне життя на Рахівщині почалося набагато раніше. Мандрівний табір, у якому брало участь 16 пластунів з 2 по 11 серпня 1922 року, розташувався в Рахові під лісом. Комендантом був проф. Володимир Комаринський, а провідниками – Андрій Дідик та Іван Гриць. Через село Богдан пластуни піднялися на гору Говерлу. Після повернення побували в Косівській Поляні, де влаштували пластову ватру з розвагами, а відтак подалися до Солотвинських соляних шахт.

З 13 липня по 5 серпня 1925 року таборували пластуни в Кобилецькій Поляні. Комендантом табору був проф. Леонід Бачинський, заступником – Богдан Заклинський. Табір був розташований в урочищі “Квасний”, де є джерело мінеральної води.

Проф. Корнило Заклинський

Проф. Корнило Заклинський

Окремо діяв дівочий табір, комендантом якого була Ірина Бачинська, заступницею – Ростислава Бирчак.
Хлоп’ячий і дівочий табори були в Кобилецькій Поляні і в 1926 році. У них відпочивали пластуни з Великого Бичкова, Ясіня та Ужгорода. Керівниками таборів були Корнило Заклинський і Леонід Бачинський.
З 1 по 21 липня 1930 року похідний табір влаштовувався в Устєріках коло Рахова. У ньому перебувало 18 пластунів із Хуста, Рахова, Мукачева та Праги. Комендантом був Юрій Шерегій, заступником – Андрій Дідик.

11-13 травня 1934 року у Великому Бичкові відбулося Крайове пластове свято, у якому взяли участь 238 пластунів. На закритті пластуни показали виставу “Слово і серце”, підготовлену Юрієм Шерегієм, який тоді вчителював у Великобичківській горожанці. На цьому вечорі були присутні майже 2500 мешканців села.
17 жовтня 1937 року 20 великобичківських пластунів під проводом директора горожанки Василя Петрецького марширували по Ужгороду під час просвітянського з’їзду, брали участь у святій літургії в кафедральному соборі, яку правив єпископ Олександр Стойка.

140 пластунів краю взяли участь у просвітянському з’їзді в Рахові під час відкриття Народного Дому Товариства “Просвіта”.

Пласт на Рахівщині припинив свою діяльність у час угорської окупації Карпатської України. Не міг він працювати і в радянський час. І лише в умовах незалежної України пішла мова про відродження Пласту на Рахівщині.

Рахівське Товариство “Просвіта” почало випускати, як додаток до газети “Голос Мараморощини”, листок для шкільної молоді “Пластун”. Перше число вийшло в грудні 1992 року, друге – в червні 1993 року. У них розповідалося про те, що означають слова пластун, Пласт, коли і де були створені перші осередки Пласту на Закарпатті.

Робилися спроби домовитися в райво про організацію Пласту. Однак з того нічого не вийшло, бо завідуючий райво – колишній завідуючий ідеологічним відділом райкому КПУ Юрій Беркела – не зацікавлений у цьому, навпаки, він відчуває ностальгію за піонерською організацією імені ката українського народу Леніна.
За створення пластової організації в Рахові взявся керівник навчально-виробничого підприємства “Меценат“ художник Василь Зейкан.

28 квітня 1996 року стало днем відродження Пласту на Рахівщині. На перші сходини прийшло 8 дівчат і двоє хлопців, учнів 4-6 класів. З цієї нагоди від управи районного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта“ ім. Т. Шевченка автор цих рядків вручив пластовій організації синьо-жовтий прапор і привітав із визначною подією. До речі, “Просвіта“ виготовила стенд “Що таке Пласт?“, на якому були виставлені статті про Пласт, опубліковані в газетах нашої країни.

6 травня, у свято Юрія Переможця, що є патроном українського Пласту, на другі сходини прийшло більше хлопців і дівчат, які виявили бажання стати пластунами. Уже утворено хлоп’ячий і дівочий рої, якими керують Микола Попович і Мар’яна Зейкан. Коло пам’ятника Тарасові Шевченку пластуни-новачки давали пластовий обіт. Там же перед ними виступив зі спогадами про пластову організацію у Великому Бичкові Андрій Ткачук, який був пластуном у горожанці, а згодом – у Ржевницькій гімназії біля Праги.

Є надія, що з нового навчального року Пласт буде створено в Рахівській середній школі №1. За цю справу береться Ольга Шкуро, учителька географії.

Потрібно, щоб Пластом зайнялися вчителі шкіл нашого краю й відродили ті пластові традиції, які були накопичені в Закарпатті в 20-30 роках. В обласному управлінні освіти і науки мали б подумати про це. Адже районні будинки дитячої та юнацької творчості не працюють. А вони мають добру базу для виховання молодого покоління в дусі українського патріотизму, високої моралі.

Автор: Василь Піпаш-Косівський, пластун-сеньйор, м. Рахів

Джерело: Пласт на Закарпатті в минулому і сьогодні. Збірник матеріалів. – Ужгород: Ґражда, 2012. – 176 с.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *